Як газета окупаційної донецької влади потрапила до редакції– намагаються з’ясувати журналісти газети «Вісник+К».  Публікуємо статтю без змін.

Несподіваний і дивний сюрприз приготував нам початок 2017 року. Поштою прийшла газета «Донецкая республіка». Кинули її в ящик, судячи по штемпелю, у Луцьку. Газета – офіційний орган їхньої підлої кацапської гавнячої влади. Хто її сюди привіз? Ми не знали спочатку, що робити: плакати чи сміятися, це чиясь провокація чи злий жарт. Вирішили погортати сторінки, проаналізувати та розповісти вам, нашим читачам, що ж пишуть продажні зайди.  
Цікава це річ – читати пресу з «того» світу. Ніби сідаєш на машину часу і потрапляєш назад в СРСР, при тому не в ситі брежнєвські, а в сталінські, 30-ті роки. Назва передовиці – «Донбасс – форпост Русского мира». Як звучить! А йдеться-то всього лише про приїзд  третьосортних артистиків із Москви – Александра Ф. Скляра, Джанго і письменника Захара Прилєпіна. Ви про них чули? А вони себе ставлять на один щабель, не більше не менше,  із Пушкіним, Блоком, Достоєвським. Прилєпін, виявляється, їх «прямой наслєдник», бо їздить виступати у «республику» «…и поддерживаєт освободительную борьбу».  От цікаво тільки, від чого жителі Донецької і Луганської областей «асвободились»? Від пенсій і зарплат, які у цих регіонах були найвищими? Від можливості вчити дітей, отримувати медичну допомогу? Від спокійного мирного життя?
А ще «офіційна» газетка повідомляє, що жителів ДНРа побільшало – паспорт отримав «сам» Іван Охлобистін. Від російського, правда, не відмовився. А дарма. Бути громадянином республіки – перспектива огого. У них же міжнародні зв’язки налагоджуються – з Абхазією, з Оренбурзькою областю…
А ще жителям республіки радісно повідомляють, що Юзівський металургійний завод набрав групу перших практикантів! Аж 20 штук. Печалька, правда, сам завод не працює. У чому ж практикуватимуться практиканти? У різці металобрухту? Ще одна несказанна радість очікує дончан – їм пообіцяли побудувати новий дельфінарій! Дельфінів, правда, вивезли ще у 2014 та це дрібниці. Дельфінарій ДНРу треба! Новорічного святкового ж настрою жителям «республіки» має додати очевидно, акція пошти: безплатно можна відправити лист в «любой город ДНР, ЛНР или России». Робити це можна аж два дні і тільки в залі Главпочтампа. Чи багато людей встигнуть добігти? Ще багато цікавого почерпнули з оголошення їхнього «Міністерства» оборони. Вони набирають громадян на контракту військову службу. Одна із головних вимог – «відсутність судимості». Потішили. Капут скоро армії ДНРа. Де вони несудимих-то візьмуть?        
У матеріалі «Спасибо, помогли» про асфальтування якоїсь маленької вузенької вулички в Донецьку. Подія планетарного масштабу і варта уваги, щоб у неї аж у центральній пресі написали! До речі, ми вирішили, що саме через цю статейку у нашу редакцію і прислали сєпарську газетку. Бо над ним – напис від руки кульковою ручкою українською мовою: «не охоче руки піднімають, бояться». І в цій короткій фразі – вся правда про життя в ДНР. А ще правда про життя у «республіці» просто волає відсутністю підписів під статейками. Не хочуть їх автори світити свої прізвища. Не вірять, очевидно, у «світле» майбутнє «республіки». І цим все сказано.
Тільки от питання:  хто звідти такі смердючі газетки  возить? Можливо, ця макулатура ще десь і розповсюджується? Це питання до роздумів нашим спецслужбам.