Цього року на Волині вперше проводилося випробовування всесвітньовідомого сорту гарбузів Атлантичний гігант Діла.

Результат, не дивлячись на несприятливі погодні умови, був досить успішним: Григорію Абрамовичу із села Люб'язь на Любешівщині вдалося виростити найбільшого гарбуза на Волині.

Найбільшу на Волині кормову диню – вагою 79 кілограмів 200 грамів – виростив цього року пенсіонер із села Люб'язь Любешівського району Григорій Миколайович Абрамович.

Вона відразу на 17,2 кілограма перевершила попереднє досягнення! Рекордсменка занесена до «Книги рекордів Волині». Друга його диня була дещо меншою, але й та заважила понад 64 кілограми.

Рекордне досягнення стало можливим завдяки апробації на Волині всесвітньовідомого сорту гарбузів Атлантичний гігант Діла.

Нинішній рік був не зовсім удалим для вирощування рекордних гарбузів. Адже весна була запізнілою, холодною й дощовою. Потім була спека, яка також не сприяла росту гарбузів. Тож перші плоди зав’язалися пізно, але й вони незабаром повідпадали.

Плід рекордної дині був уже третім. То ж, напевно, якби дозріли перші плоди, то вони були б значно більші.

Красені-дині росли біля будинку, над самою вулицею. Тому перехожі мимоволі зупинялися, щоб помилуватися величезними гарбузами.

А на зважування їх 21 вересня зійшлися не тільки сусіди. Григорій Миколайович розповідає, що насіння з рекордного гарбуза в нього замовило вже півсела.

Я також не раз протягом літа заглядався на ці гарбузи та фотографував їх. Тому не можу втриматися, щоб не задати городнику декілька запитань, які можуть зацікавити читачів.

– Григорію Миколайовичу, що сприяло Вашому успіху? Адже з першої спроби відразу вдалося виростити найважчого на Волині гарбуза.

– Гарбузи поліщуки вирощують з діда-прадіда. І наша родина їх вирощує постійно на корм тваринам. Але таких великих, звісно, не збирали. Перш за все, рекордного гарбуза (нехай навіть для Волині) удалося виростити завдяки хорошому насінню.

Від редактора луганської газети «Земля – моя годувальниця» Ярослава Степановича Задорожного я отримав насіння відомого у світі сорту Атлантичний гігант Діла. Цей сорт славиться тим, що при вмілому вирощуванні може давати величезні плоди вагою понад 200–300 кілограмів. Його в 1979 році запатентував канадець Говард Діл.
З того часу ніякий інший сорт не зміг побити рекорд серед найважчих гарбузів. До речі, нинішній світовий рекорд становить 783 кілограми.
Цього велетня у 2009 році виростила американська вчителька математики зі штату Огайо Крісті Харп. За перемогу й світовий рекорд на конкурсі, організованому «Товариством великих гарбузів», Крісті отримала премію в 2500 доларів.
Це досягнення також було занесене до «Книги рекордів Гіннесса».
А ціна насіння рекордного гарбуза на аукціоні доходила до 500 доларів за зернину.
Якщо ж говорити за європейський рекорд, то він становить 730,7 кілограма. Його виростили у Франції.

Журналіст вислав п’ять насінин і попросив випробувати відомий сорт на Волині. Тож, маючи насіння такого знаменитого сорту, мені чомусь відразу захотілося й самому виростити рекордного гарбуза, хоча б для нашої Волині.

Узнав з «Книги рекордів Волині», що кормову диню вагою 56 кілограмів зірвав у своєму городі у 2001 році Анатолій Павлович Сверба із Села Заболоття Ратнівського району.

Через шість років, у 2007 році, цей результат покращив директор школи із села Мала Глуша Любешівського району Юрій Павлович Харчик: йому вдалося виростити волинського рекордсмена вагою 62 кілограми.

Ним довгий час милувалися на виставці в Любешівській середній школі. – Отже, – продовжував Григорій Миколайович – я загорівся покращити цей результат.

Для цього потрібно було виростити овоч, який був би хоча б на декілька кілограмів важчим за попереднього рекордсмена.

Гарбузи теплолюбні рослини, бояться весняних заморозків, які в останні роки почастішали на Волині. Але й з посадкою гарбузів не можна спізнюватися, тому що не отримаєш бажаного результату.

Тому насіння 30 квітня висадив у горщики. З п’яти насінин зійшло чотири. Згодом розсаду пересадив у відкритий ґрунт.

– На бідних поліських землях, та ще на такому пісочку, як у Люб'язі, напевно, важко виростити рекордного гарбуза, маючи навіть таке елітне насіння?
– Ви праві. Земля в нас дійсно піщана. Копнеш лопатою – й дістаєш білий пісочок. Біля мого будинку такий же грунт. Але, як бачите, росте хороший садок. Є в ньому яблуні, груші, вишні. Око милують гарні квіти.
Для посадки фруктових дерев я заготовляю великі ямки (розміром щонайменше 2 х 2 метри й завглибшки не менше одного метра), які заповнюю дерном, іншим чорноземом з лісу та болота, відходами з дровітні, а то й просто сміттям.

Декілька років воно все перегниває, утрамбовується. Потім уже саджу в них дерева. Ось у такі підготовлені ямки для посадки нових дерев, я й висадив згодом чотири рослини біля свого будинку. Адже кожна рослина, згідно технології, потребує від 20–30 до 80–120 квадратних метрів родючої площі. Згодом доглядав за цими гарбузами. Зазирав до них щодня, а то й по декілька разів на день.

– Хіба вирощування гарбузів потребує щоденної уваги?
– Якщо займаєшся вирощуванням звичайних гарбузів, то звичайно ж, що кожного дня на них не заглядаєш. А тут особливий випадок: адже потрібно було перевірити всесвітньовідомий сорт у наших умовах.
Для цього разом із насінням я отримав технологічні рекомендації по вирощуванню цих гарбузів з метою отримання рекордних плодів.

Ці рекомендації склав відомий болгарський овочівник Хрісто Хрістов. Він же й насіння надав луганській газеті для апробації в Україні. Власний рекорд цього ентузіаста – 235 кілограмів, який він досяг у 2007 році.

Та й я відразу якось мимоволі настроївся на те, щоб виростити рекордного гарбуза, принаймні для Волині. А завдання це, як виявилося, було дуже непростим. Адже цей сорт при вирощуванні на рекорд потребує особливої уваги до себе.

Його, приміром, потрібно своєчасно висадити. Потім потрібно запилити, щоб не було запилення від невеликих сортів гарбузів. Далі потрібно слідкувати за ростом рослини й вчасно пасинкувати. Інакше поживні рослини будуть витрачатися не для росту плоду, а гігантського бадилля та такого ж листя.

Та й за кількістю плодів на рослині потрібно також слідкувати. Адже якщо допустити, щоб на рослині їх виросло більше одного – двох, то вони будуть мати меншу вагу.
Та й підживлювати потрібно. А в спекотні дні – ще й укривати від сонця та поливати. І все це потрібно зробити своєчасно.

– І це вам усе вдавалося зробити?
– На жаль, ні. Хоч я й старався. А якби все зміг зробити за технологією, то й результат, напевно, був би ще кращим. Наприклад, на рослині рекомендувалося залишати один, максимум два гарбузи, аби органічні добрива діставалися «лідеру».
Але в моїй ситуації це було робити небезпечно. Адже перші плоди в спеку почали відпадати. А в мене було ж усього чотири рослини, і я міг залишитися ні з чим.
У такій ситуації, зокрема, опинилися мої колеги, які перевіряли цей сорт у Луганську.

А цього року там був епіцентр української спеки: метеорологи зафіксували новий метеорологічний рекорд для України – 42 градуси тепла в тіні. То ж там уся зав’язь поосипалася.

– То ще й погодні умови дуже впливають на вирощування рекордних гарбузів?

– Як переконують спеціалісти, для отримання величезних гарбузів клімат має дуже важливе значення. Практика інших країн показує, що найбільші гарбузи виростають у місцевостях, де влітку температура рідко перевищує 30–32 градуси.

На жаль, 2010 рік був не зовсім удалим для вирощування рекордних гарбузів. Адже спершу у нас була запізніла, холодна й дощова весна. Початок літа також видався холодним та дощовим.

А потім неждано наступила спека в липні та серпні. За даними місцевої метеостанції протягом літа 23 дні температура повітря становила 30 і більше градусів.

В окремі дні досягала позначки 34,5 градуса, а на поверхні ґрунту – аж 62,1 градуса (що є новим метеорологічним рекордом для Волині!).


За такої погоди дуже росло бадилля. Але з пасинкуванням його я запізнився, тому що гарбузи цвіли, а плоди не зав'язувалися.

Потім у перші спекотні дні зав’язалися перші плоди, спочатку вони дуже добре росли, але через жарку погоду поопадали.

Рекордний плід, вагою 79,2 кілограма, уже був третім плодом на цьому стеблі. Якби дозріли перші плоди, то вони, безперечно, були б набагато більші.

– А чи робили ви обміри своїх гарбузів? – запитую далі в Григорія.

– Так, робив. Цікаво було знати, як скоро вони ростуть. А ростуть плоди дійсно швидко. Як-то кажуть, на очах. Ще цвіте велика квітка, а вже відростає плід. І він з кожним днем збільшується і збільшується.

Я щодня робив заміри трьох найбільших плодів. Та приведу дані того гарбуза, який згодом став рекордним.

Перший раз окружність його я заміряв 25 липня і отримав результат 139 сантиметрів. Першого серпня цей показник уже становив 161 сантиметр.

Тобто за шість днів він добавив в окружності 22 сантиметри. За першу декаду серпня виріс ще на 25 сантиметрів, за другу – на 9, а за третю – усього на 6 сантиметрів. На кінець серпня окружність становила 201 сантиметр.

Зірвав я його 21 вересня й обміряв уже більш ретельно: навхрест получилося 206 х 202 сантиметри.

– Чи попробуєте наступного року покращити свій результат?
– Не приховую, таке бажання є. Та й досвіду в мене добавилося. А ще тепер маю власне насіння. Правда, виросло їх у такому величезному гарбузі не так уже й багато.

– Бажаю Вам ще й сприятливої погоди!
– Дякую!

Петро КРАВЧУК
Любешів