На Новий рік своєму колишньому товаришу з Москви надіслав кілька sms із привітаннями: зафоткав купюру доларову, моцарелу, синьо-жовтий стяг, трохи сала, вареників і гарні пейзажі турецького Белека. Бачу, що Нікалай, дружок мій, повідомлення прочитав. Але не відповідає вже більш як місяць. І з друзів у Facebook видалив. Образився, чи як?

Але то його проблема, нехай на себе ображається. Оце днями їхні соціологи ошелешили своєю нахабністю. «Россиян больше всего волнует стабильность в стране», – такі результати опитування «Левада-центру». Ага, це вони обзивали нас фашистами, коли почали гатити по Донбасу, кричали «Ура!», коли занурили в середньовічну темряву Крим, співали осанну своїм орлам-льотчикам, які рівняли з землею мирні міста і села в Сирії, звинуватили нас у збитті літака, якого самі й завалили, витріпали нерви всьому світу... І тепер, людоньки, їм якось так трохи «забракло стабільності в странє»! Ах ви ж виродки! Буде вам стабільність! У мавзолеї! Оце там Ді Капріо й зніметься у фільмі про Путіна, як і обіцяв. А бюджету великого не треба, бо мотатися світом не треба буде, лежатиме Путлуша біля Ілліча...
І ще про теракти в Туреччині треба тому виродку нагадати. У нас якась всепереможна демократія панує. Навіть у Туреччині. Почали з’ясовувати: хто організатор, хто виконавець, хто фінансист? Та хто вам отак точно скаже? Це ж однаково, що вийти під офіс ЦРУ і зізнатися в теракті. От у Давньому Римі були мудрі закони, там ніхто такими дрібничками, як презумпція невинуватості, не переймався. Просто питали: «Cui bono? Cui prodest?». Кому це вигідно? І відразу в Стамбулі починає гуляти руський дух, «там Русью пахнет».
А що ж інше ця нація, яка колись продукувала Блока і Сахарова, може запропонувати людству? Як не масло, то гармати. І брехню. Якась підмосковна фармацевтична фірма, що випускає антигрипозні пігулки, неабияк «скреативила». У коробку з таблетками ці ділки вкладають рекламну листівку, а там... «Ми всі помремо... Укри воюють з нами новою американською бактеріологічною зброєю... Під Краматорськом є секретна лабораторія, і тільки наш... метамегоантигрипопневмонін врятує світ»... Тьху. Це таким вірусняком з-під Краматорська, певне, Пуйлушу довбонуло недавно, бо знову на ідеологію чувака повернуло. Тричі за місяць пояснював на ТБ своїм баранам розбіжності у трактуванні національного питання Леніним і Сталіним. І, звісно ж, за Вісаріоновича мазу потягнув. Бо, мовляв, Ілліч хотів більше прав національним територіям у Совєтській Росії, а Коба всіх під ніготь закликав прибрати, щоб не допустити революцій на окраїнах всесоюзного ГУЛАГу.
Боїться, паскуда, революції. Але найстрашніша революція для Путіна проходить не на вулицях і площах, не в опозиційних штабах... Найгірше коїться на кухнях найближчих і віддалених соратників, у квартирах вірних слуг та підлабузників, які все ж мають здатність інколи задумуватися, під ким живуть. Тих, які принаймні підозрюють про реальний стан справ у їхній Богом проклятій країні. Такі чуваки щоранку прокидаються, переглядають новини, ціну на нафту, зіставляють все це з найближчою перспективою бюджету, ставкою за кредитом. І тоді краплі холодного боягузливого поту котяться їхніми спинами... І страшна невідворотна крамола заповзає в їхні сиві голови: «А що, коли... А що, коли ВІН і справді недоумок?»...
Оглядав новини з Мордору місько Іван Богданович