Індивіди, котрі постійно носили з собою в кишені цвях лише для того, щоб при першій можливості увіковічити свій автограф, сьогодні для реалізації особистих патологічних потреб знайшли новий плацдарм під назвою Internet.
Мабуть, багато хто, кому часто доводиться бувати у відрядженнях, а відтак зазирати у громадські вбиральні, помітив, що наші туалети, в тому числі й безкоштовні, останній часом стали значно чистішими. Поменшало написів типу: «Тут с…ав Вася» або «Свєтка з другого під’їзду с…ка». Не падають паркани, хоч вони і не «скріплені» словами з трьох та п’яти букв. Поменшало нецензурних розписів у під’їздах та на стінах будинків. Що ж трапилося? Невже слов’янська душа вичерпала свій «творчий» потенціал?
Напевно, що ні. Швидше за все, та частина людей, котра раніше постійно носила з собою в кишені цвях лише для того, щоб при першій можливості у будь-якому місці увіковічити свій автограф, сьогодні для реалізації особистих патологічних потреб знайшла новий плацдарм під назвою Internet. Там цікавіше й набагато безпечніше. Не страшно бути застуканим на гарячому й отримати по «башні» за подібні діяння.
Британський Інтернет провайдер MSN, що належить компанії Microsoft, помітивши зв’язок між туалетною творчістю та самовираженням в Інтернет, відразу зорієнтувався, як на цьому можна заробити гроші. Ось уже п’ять років поспіль ця компанія випускає й успішно реалізує по всій країні так звані Інтернет-вбиральні. Це звичайні пересувні біотуалети, оснащені вмонтованим монітором та безпровідною клавіатурою. Якщо людину в цьому місці випадково надибає муза, то, щоб вона не проектувала свою «геніальну творчість» на стіни чи двері вбиральні, їй пропонують зайти в Інтернет й самовиразитися там.
В українських та російських Інтернет-мережах можна знайти чимало пропозицій підзаробити на Інтернет-коментарях. Усі вони переважно одного типу. Вам будуть періодично висилати адреси зі вказівками, у який час і де саме ви маєте написати хороші відгуки, а де залишити негативну інформацію чи просто нахамити. Дуже великих грошей, звичайно, не пропонують, тож нормальна людина, котра зайнята роботою, певно, що не пристане на подібні пропозиції.
Такі речі, насамперед, розраховані на людей, які перебазувавши свої таланти з туалетних стін та парканів на шпальти Інтернету, все одно займаються цим ради власного задоволення. То чому б такій людині не спробувати, якось систематизувавши своє улюблене заняття, почати за це отримувати гроші? Відриваєшся по повній, а тобі за це ще й платять!
Думаю, для більшості учасників спеціалізованих Інтернет-форумів буде знайомою типова ситуація. На якомусь науковому сайті, наприклад, триває обговорення однієї серйозної теми. Тут несподівано хтось сторонній влазить на форум, втручається в дискусію й починає критикувати учасників. Людину, котра толерантно просить його аргументувати свої слова, безпідставно обзиває хамом. Потім сам починає всім хамити й паскудити на сайті. В результаті кілька спеціалістів полишають форум й питання залишається відкритим.
В Естонії, наприклад, можна потрапити за ґрати прямо з форуму у Всесвітній павутині. Згідно з їхніми законами, прийнятими відразу після громадської боротьби з Інтернет-хамством, анонімні наклепи та образи на сторінках веб-ресурсу тепер караються великими штрафами або позбавленням волі до двох літ. Думаю, нам до Європи ще ой як далеко! Відтак нашим писунам поки що нема чого страхатися подібних санкцій.
Думка психолога
Коментує явище доцент кафедри загальної та соціальної психології Волинського національного університету Дмитро Власюк:
«Почну з того, що попрошу мої оцінки і судження розцінювати лише як більш чи менш обґрунтовані припущення, перевірка достовірності яких вимагає проведення спеціальних досліджень. Я сам схильний слідкувати за подіями українського життя, в тому числі і через Інтернет-видання. Читаю й коментарі, які часом бувають дуже гострі, нестримані і навіть образливі. Це характеризує як наш загальний рівень культури, так і рівень культури конкретної людини зокрема та її небажання рахуватися з позицією інших.
Загалом для нашого суспільства характерний досить високий рівень нетолерантності, небажання вислухати і поважати протилежну думку. Хорошим прикладом такої поведінки є інтерактивні передачі радіо, коли під час прямого ефіру починаються включення слухачів. На фоні спеціаліста в музиці, спорті, політиці, економіці, який висловлювався перед цим, дзвінок пересічної людини створює гострий дисонанс й водночас часто демонструє зацикленість на якійсь власній проблемі слухача, нерідко відображає його некомпетентність, звуженість поглядів. Людина, котра слабо орієнтується в питанні, що обговорюється починає безапеляційно пропонувати дуже просте, на її думку, вирішення проблеми, ігноруючи при цьому інші думки. В психології цей феномен має назву когнітивна простота (схильність пояснювати складні явища простими причинами, однозначно й однобоко). А якщо це ще помножене на низький рівень культури, на вживання ненормативної лексики, яка, нажаль, в нашому суспільстві достатньо поширена, тоді це й приводить, до неприйнятних в нормальній культурі брудних висловлювань.
Це ж саме стосується в значній мірі й Інтернету, який затягує ніби наркотик. Там людина починає відчувати себе Богом. В основу Інтернет-форумів, напевне, закладають той принцип, що нормальних людей більше, а людей із патологічними порушеннями менше, хоча це не завжди підтверджується. Прагнення до агресивного самовираження особливо гостро проявляється в підлітковому віці. На мою думку, для учасників форумів вікові рамки не мають якогось суттєвого значення, якщо людина застрягає в своєму розвитку на стадії підліткових комплексів.
Щодо спілкування в Інтернеті, то потрібно мати на увазі, що існує кілька чутливих тем, де гострота думок часто зашкалює. Це відношення до людей іншої національності, релігії, мови чи соціального стану. Дослідження соціальної психології вказують на глибоку, майже генетично зумовлену чутливість до таких проблем, які не завжди можуть долатись через засвоєння культурних норм.
Щодо непереборних прагнень деяких індивідів до деструктивної поведінки, то засновник психоаналізу Зигмунд Фройд запропонував пояснювати поведінку людини як наслідок взаємодії двох груп інстинктів – таких, як Ерос (інстинкти життя) і Танатос (інстинкти смерті). Танатос – це частина людської підсвідомості, яка виражає прагнення до руйнувань і лежить в основі всіх проявів жорстокості і агресії. Погляди Фройда, хоча й зручні для пояснення деяких речей, все ж залишаються гіпотезою.
Для підлітків, в силу певних біологічних і соціальних факторів, більш характерна невмотивована агресивність. Якесь прагнення до деструктивних дій закладено в самій природі людини і шукає виходу через певну поведінкову активність. Тож подібні дії роблять люди з підвищеною схильністю до деструктивності й недостатньо доброзичливі до інших. З іншого боку, суспільство певним чином через юридичні і моральні норми обмежує відкриті прояви агресивності. Інтернет дає можливість виплеснути її.
Існує припущення, що велика частина людей, які відвідують спортивні матчі, ходять туди саме для того, щоб отримати можливість дати вихід цій деструктивній енергії – покричати, образливо обізвати суперників, кинути в когось пляшкою і т. д. Це певна соціалізована форма для того, щоб випустити свої деструктивні прагнення в більш-менш соціально-прийнятній формі.
Інтернет можна також розглянути як можливість отримання розрядки накопиченої агресивності, як свого роду катарсис. Якщо людина весь час змушена дуже ретельно формулювати свої думки, стримуватись і ввічливо говорити, у неї нерідко накопичується негативний заряд. Це явище певною мірою характерне для всіх, але в окремих індивідів це набуває крайніх паталогічних проявів, наслідки яких ми можемо спостерігати і на Інтернет-форумах.
Андрій ПЕТРИК
