Луцьк – місто секонд-хендів і молоді, яка не втомилась жити.ІНТЕРВ'Ю

Спокійне місто із купою секонд-хендів, в яке зі Львова краще їхати поїздом, аби не мати «радості» оцінити усі «принади» післязимових доріг, – власне, таким бачить Луцьк творча людина, музикант зі Львова, який мав нагоду жити і в Україні, і в США автор проекту Freddy Marx Street Макс.

Із концертом приїздив співак в обласний центр Волині. Про свої враження та думки він розповів кореспонденту «Волинських новин».

Для довідки: Freddy Marx Street – акустичний музичний проект зі Львова, стиль якого можна порівняти з арт-роком, в якому присутні експериментальні, а ,часом, навіть агресивні нотки в звучанні. Freddy Marx Street – це музика певного місця та часу, в ній закладені справжні людські емоції та посмішка на бородатому обличчі, що підставлене вітру.

Про «баранів»: луцькі дороги та «просто-Луцьк»

Я оцінив особливості дороги Львів-Луцьк у минулому році. Тому цього року їхав на поїзді. Луцьк - спокійне місто з купою секонд-хендів. Приємно здивувало те, що є багато молоді, яка хоче рухатися вперед і рухається. І на їхніх обличчях немає сліду того, що вони вже втомилися від цього життя.

Як у Львові бабусі молоко продають

Львів - це комфортне місто для життя і творчості. Мені здається, що Львів більш домашній ніж Київ, у якому жив попередні п'ять років. Багато затишних вулиць і гуляти тут приємніше, ніж у столиці. Бабусі на ринках дуже гуморні. Одного разу, я купував молоко у бабусі і запитав у неї: «Бабуля, ваше молочко?» А вона: «Та де ж з мене стількі буде!? То коровя'че, синку, коровя'че». А порівнювати мешканців двох областей поки не можу. Потрібно пожити в Луцьку, щоб зрозуміти це місто.

Менталітет українців та американців: однієї булки на всіх не вистачить

За всю Америку не можу розповідати, можу говорити за Нью-Йорк. Енергетика там скажена. Люди там одягаються зручно, а не на показ. Вони відчувають себе вільно. Можуть співати, де захочуть. У вагонах метро дівчата можуть переодягатися із спортивного костюма у вечірню сукню і ніхто їх не засуджує за це. Люди їдять в метро. А в київському метро, коли ти дістаєш булку, то весь вагон на тебе починає витріщатися і тобі стає незручно, так як у тебе всього лише одна булка, і її очевидно на всіх не вистачить =)).

У Нью-Йорку ти можеш поговорити з усіма на вулиці: будь це багата людина чи бідна.

В Україні кондуктор з тобою не хоче розмовляти, коли купуєш квиток. Ніби ти перекреслив йому все життя і саме через тебе він тепер кондуктор в трамваї, а не водій мерседеса.

Але люди скрізь однакові - всі хочуть бути щасливими. І потрібно намагатися, щоб це нас об’єднувало, а не навпаки - роз'єднувало на багатих і бідних, красивих і некрасивих, талановитих і неталановитих тощо.

Відмінності між українським та закордонним шоу-бізнесом: різниця - одна

Єдина відмінність полягає в тому, що у них є шоу-бізнес, а у нас - ні. Поганий продукт у них не протримається і дня. Різниця в конкуренції: там існує здорова конкуренція, а у нас кожен новий продукт, який з'являється, гірший попереднього. І парадокс у тому, що людям це подобається.

Мої пісні збуваються. А біль допомагає переосмислити деякі речі

Одного разу, я розповів своєму другові, що мої пісні збуваються. І він мені по-дружньому порадив написати пісню про Бога. І зараз ми вже займаємося її аранжуванням.

У моменти, коли сумно або важко на душі, то стає цікаво, що я можу витягнути з цього для творчості. І вже тільки від самого такого підходу стає легше на душі. Для мене творчість - це спосіб вираження своїх емоцій, а вони бувають різні. В якому настрої мені краще пишеться? Та не знаю я. Але зі свого досвіду з впевненістю можу сказати, що біль допомагає переосмислити деякі речі.

За що любити гори

Люблю більше літні гори, бо треба тягнути менше речей... І ведмеді тоді давно не в сплячці. Рік тому ми були з друзями в горах і перших два дні ми весь час приколювалися над нашим другом-фотографом: «Фотографуй ведмедя! Он ведмідь!». І коли чотири дні потому за його спиною з'явився справжній ведмідь, то він не повірив нашим крикам і фоторгафував якийсь місток через річку. А ми в цей час хапалися один за одного в паніці, вирішуючи хто більше злякався цієї зустрічі: ведмідь або ми =)).

Чи існує життя поза музикою?

Звичайно, займаюсь не тільки музикою. Люблю готувати (особливо - випікати хліб) і подорожувати різними способами. А ще - проводити час з дітьми. Кожне літо в Карпатах допомагаю своїм друзям в дитячому таборі айкідо. Підйом в 5 ранку, потім купання в гірській річці, на тренуваннях ганяю діточок з гори - на гору, потім снідаємо вегетаріанською їжею і знову тренування, походи тощо.
Вважаю, що діти можуть навчити, а вірніше нагадати всім нам про те, про що ми забуваємо, стикаючись з дорослими буднями: запал, щирість, енергійна, постійна зацікавленість і вміння прощати і не тримати образи.

А що на душі, або чому Freddy Marx Street вважає себе темним

А у твоєму житті були ситуації про які ти шкодуєш? Ситуації, спогади, які ти намагаєшся сховати в найглибшу частину душі і хочеш прикинутися, що вони ніколи не траплялися з тобою.
У мене так було і я не пережив це. Я досі не можу забути деякі з них.

Мені приходять на розум тільки рядки з моєї пісні, написані в той момент життя:

…Не легко быть разбитым, когда в руках у тебя одна пустота,
Когда за твоими окнами нет будущего
И ты задёргиваешь шторы, чтобы оглядываться в прошлое...
Когда на сердце так болит,
Словно на него разлили кислоту…
И вся жизнь разбита вдребезги…

Розмовляла Альона ТРОХИМЧУК

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---