USD 39.00 39.40
  • USD 39.00 39.40
  • EUR 39.25 39.50
  • PLN 9.76 9.94

«Я хочу бути щирим», - художник Мануїл Шехтман з Великої Волині

2 Лютого 2017 19:00
2 лютого (20 січня за старим стилем) 1900 року у родині лісничого Йосипа Шехтмана народився майбутній художник, якого при народженні назвали Емануїл Менахем-Мендл. Багатодітна єврейська родина проживала у невеликому селі Липники Волинської губернії (тепер – Житомирська область).

Праця батька у лісництві приносила сім’ї невеликий, але стабільний дохід, а дітей виховували у дусі єврейських традицій: тут розмовляли з батьком на івриті, а з матір’ю на ідиш. Багато уваги приділялося навчанню дітей географії, літературі, історії, математиці. Цим опікувався дід Яків, у хедері якого діти вчилися під час перебування в зимовий період в містечку Норинськ. Навчання дало свої плоди. Згодом рідна сестра Мануїла Малка Шехтман стала видатною єврейською радянською поетесою, театральним діячем, яка публікувала свої твори під псевдонімом М.Бат-Хама.
Надзвичайно живі, трепетні спогади про дитинство у Липниках, сімейні події і життєві перипетії родини Шехтманів описав у серії есеїв син Мануїла – Марк Шехтман, який не лише успадкував талант батька до малярства, а й став його найвідданішим оповідачем і популяризатором. Один з його есеїв носить назву «Мій батько».
Мануїл Шехтман змалку виявив здібності до малювання. Його невеликий альбом, в якому він робив замальовки з життя, назавжди змінив його долю, дав можливість талановитому 13-річному провінціалу з рекомендаційним листом поміщика-поляка Беліна почати навчання у Київському художньому училищі. Потім розгорілася Перша світова війна, за нею – революція і громадянська війна.

Через чутливе серце молодого художника пройшли усі біди погромлених, знедолених біженців і переселенців. Ця тема назавжди залишилася у його творчості як вияв найбільшого трагізму долі єврейського народу у передчутті Голокосту. Полотна «Погромлені» (1926) і «Переселенці» (1929) зберігаються у Київському музеї українського мистецтва. Сам художник завжди підкреслював важливість і особистий характер теми переселенців, об’єднавши роботи у серію «Моя анкета», в яку включені і ряд картин на сюжети з його дитинства («Місять тісто», 1927).
Доля привела талановитого мистця до Української академії мистецтв і майстерні монументального живопису Михайла Бойчука. «Важко зрозуміти, що привело вихідця з єврейського містечка в майстерню професора М.Бойчука, проголошеного “українським буржуазним націоналістом”, – пише у статті про творчість Мануїла Шехтмана доктор мистецтвознавства Григорій Островський. – Що притягнуло “погромленного” до бойчукістів, заворожених ідеєю відродження національного мистецтва на основі народної творчості і українського іконопису з опорою на традиції Візантії і примітиви епохи Джотто?».

Школа Бойчука виявилася органічним середовищем для формування власного живописного почерку Мануїла Шехтмана – її художня концепція створення самобутньої національної форми на основі творчого переосмислення мистецького досвіду епохи раннього італійського Відродження, Візантії та українського мистецтва XVI – XVIIIсторіч під керівництвом мудрого Учителя. Чутливість його вчителя до національного начала у мистецтві дало можливість учню розвинути малярське співзвуччя з власним генетичним самоусвідомленням, стати достойним сином свого народу.
В 1928 році у складі групи художників-бойчукістів Мануїл брав участь у розпису Селянського санаторію в Одесі. На жаль, фрески «На панщині» і «Свято врожаю» не збереглися.

В 1926 році він став членом Асоціації революційних мистецтв України. Вів активну виставкову діяльність і часто виставляв свої роботи на численних всесоюзних і міжнародних виставках: Бієнале у Венеції (1930), Виставка радянського мистецтва у Цюриху (1931), Токіо (1932). Художник підтримував тісню співпрацю з єврейськими культурними організаціями: в 1925-1927 рр. він викладав живопис в київській культурно-промисловій школі на ідиш при спілці «Культур-Ліга», а в 1927-1934 рр. виконував обов’язки члена секретаріату художньої секції всеукраїнської спілки «Гезкульт» – спілки пролетарської єврейської культури.

Згодом на посаді завідувача відділу Всеукраїнського музею єврейської культури імені Менделя Мойхер-Сфорима в Одесі йому вдалося значно поповнити його фонди полотнами єврейських художників, унікальними культовими експонатами і творами декоративно-прикладного мистецтва. В 1928 році Мануїл Шехтман став завідувачем постановочної частини Київського єврейського театру робітничої молоді «Югарт» і працював над художнім оформленням ряду спектаклів: «Голшпинер» за творами Шолом-Алейхема (1929), «Степ» за п’єсою Ноте Лур’є (1930) та ін.

Коли в 30-х роках почалася розгромна «анти-бойчуківська чистка», звичайно, це торкнулося безпосередньо і художника Шехтмана. Він був усунутий від усіх своїх посад, а єврейські культурні заклади просто ліквідовувалися. Тому мистець змушений був виїхати до Москви і навіть працювати там в бригаді художників по оформленню парків, урочистих радянських парадів. У 1939 році він поїхав до Криму, де відвідав єврейські колгоспи і на основі тих вражень написав серію картин. Того ж року він здійснив художнє оформлення спектаклю «Гершеле Острополер» за п’єсою Мойше Гершензона Московського Державного єврейського театру.

Напередодні Другої світової війни, у передчутті трагедії Голокосту, Мануїл Шехтман на замовлення Державного музею історії релігії пише полотно «Варфоломіївська ніч».

Тоді ж і народжується серія графічних робіт «Вигнання», завершення роботи над якою припало на 1941 рік. За спогадами сучасників, саме усвідомлення небезпеки нацизму для єврейського народу змусило художника стати добровольцем Московського ополчення у 1941 році.

Син Марк згадує про ці події у есеї «Мій батько»: «З серпня 1941 року Шехтман – у складі дивізії Московського ополчення, потім у окремому саперному батальйоні. В листопаді того ж року пропав без вісти в районі міста Димитров. Вияснити місце і дату його загибелі не вдалося. Емануїл Шехтман прожив всього 41 рік. Він не поїхав… Не встиг в Італію і Францію. Не повернувся з війни. Більшість його творів загинуло. Син свого часу, він залишив яскравий історичний документ про життя євреїв України».

Марк Шехтман організував три виставки батька у Ізраїлі: в міській бібліотеці Беєр-Шева, Національному театрі «Габима» Тель-Авіву, Театрально-концертному комплексі «Театрон Ієрушалаїм» в Єрусалимі. Ряд графічних робіт Мануїла Шехтмана передані до Музею історії єврейських театрів при Єрусалимському університеті. У лісі під Єрусалимом в пам'ять про художника посаджене дерево.

За словами Марка, в столиці Росії, звідки ополченцем батько пішов на фронт і загинув, його ім’я забуто і ніде не згадується, а організація «Никто не забыт» на запит про Мануїла Шехтмана відповіла мовчанням.

В київському будинку художників встановлена меморіальна дошка з іменами діячів образотворчого мистецтва України, які загинули під час війни. Серед них – ім’яМануїла Шехтмана.

У своєму щоденнику Мануїл Шехтман зробив такий запис: «Я повинен виразити себе. Я хочу бути щирим. В розумінні сучасного гуманізму художник є національним, коли він глибоко відчуває і розуміє народ, з яким біологічно пов'язаний, і таким чином виражає свою близькість до всього людства».
За матеріалами сайту Галереї мистецтв НСХУ http://www.volart.com.ua/art/shekhtman_manuyil/

Марія ПИЛИПЧУК
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу


Коментарів: 6
Жах Показати IP 2 Лютого 2017 19:50
Ви хоч читаєте, що пишите???? Він народився в 1900!!!!! 117 років тому
василь Показати IP 3 Лютого 2017 00:17
Це успіх виявляється ви читаєте. Це була перевірка ))))
ZiM Показати IP 3 Лютого 2017 10:30
Жах - це коли Градами гатять по Україні, А це була опечатка, Будьте уважні, але не екзальтуйте надмірно
Ольга М. Показати IP 3 Лютого 2017 11:21
Гарний текст, дякую. Дуже важливо відновлювати в історичній пам'яті знакові імена і особистості. Ви, пані Маріє, робите добру справу своїми дописами.
Сергій Показати IP 3 Лютого 2017 17:49
Супер серія статей про Волинь
Юра Т . Показати IP 3 Лютого 2017 18:05
На мою ...думку ,таку інформацію потрібно увіковічнити ... "Художники з Волині" ...щоб була якось відкрита інфо !!!1

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Система Orphus