
Книга поезій «Україна в диму» відомого українського письменника з Волині Ігоря Павлюка визнана найкращою книгою української поезії 2009 року.
Ігор Павлюк, який народився і почав писати вірші на Волині, став переможцем серед поетів згідно з опитуванням, проведеного всеукраїнським літературним сайтом «Буквоїд». Він посів перше місце в номінації «Поезія».
За книгу поезій Ігоря Павлюка «Україна в диму» проголосували майже 36 відсотків учасників опитування. Збірку високо оцінили знані майстри поетичного слова, такі як, наприклад, всесвітньо відомий український поет Борис Олійник.
«За нинішнього постнульового падіння суспільної моралі такі особистості, як Ігор Павлюк, є обнадійливим взірцем передовсім для молоді. Оскільки він своєю життєвою і творчою практикою доводить, що є константи – Україна, мати, отець, рідна земля, – які не надаються на торги. Бо вічні. І в цьому – крайня необхідність поезії Ігоря Павлюка нині і прісно», - зазначив класик у вступному слові до книги.
До переліку найкращих книг поезії 2009 року ввійшла ще й збірка нашої землячки з Луцька Оксани Забужко під назвою «Друга спроба». За неї проголосувало 3,8% опитаних.

соромно констатувати, але з творчістю Ігоря Павлюка я ще досі не знайома! (і це говорить філолог за освітою) :( обов'язково виправлюся
Вітаю Ігоря Павлюка з черговим визанням. Знаю цю унікальну людину особисто і щиро радію за нашого земляка. Творчого натхнення, нових збірок і вдячних читачів. Нехай муза поезії надихає Вас на нові звершення. А "Україну в диму" рекомендую усім небайдужим волинянам.
До Юка: Ситуацію терміново треба виправити. Завтра ж у книгарню чи бібліотеку. :)
До Тані: ги-ги, Інтернет творить дива, роботи вистачить не на один день. А вірші справді таки гарні :)
тепер побачимо чи рейтинг підтвердить кількість проданих книжок. Тоді настане момент істини
Ігор був моїм однокурсником, навіть одногрупником, коли ми навчалися у Львові на факультеті журналістики. Він насправді несподівана, талановита і, головне наполеглива, людина. Завжди працював над собою, навіть у той час, коли інші просто протирали штани на студентських лавах. Проте, ніколи не виглядав занудним "заУчкою". Вже тоді ми його називали українським Єсеніним. Ігоре, я горджуся тобою!