МИ ЦЕ БАЧИЛИ: як катували «грішників» у Середньовіччі. ФОТОРЕПОРТАЖ

Ох, і винахідливими були наші предки, коли мова йшла про тортури і катування. Це зараз, у мирний час, я собі чухаю потилицю: «Як? Ну, як до такого можна додуматися?»



Та цікавість узяла своє, тож, щоб на власні очі побачити знаряддя тортур, довелося вирушити до славетного міста Дубна, у музей інквізиції.

«Заходьте, заходьте», - ввічливо привітався охоронець «підвалу», - «Вам на тортурки? Ну, гаразд, ви не проти, якщо я вас тут закрию?»



«Так, початок уже багатообіцяючий», - подумалося, та відступати було нікуди.

Так званий музей складається із декількох зал. У першій – проектор, екран, на якому «наживо» демонструють що, як і куди, дерев’яний трон з опудалом крука та щура, яких, при бажанні, можна «погладити». А ось у другій і третій залі – найцікавіше! Голова йде обертом від величезної кількості дивних конструкцій. Одразу і не зрозуміти, як їх використовували. Та екскурсовод, який навідався згодом, усе гарненько пояснив.




Отож, розповім про найпоширеніші види катувань.

Колесування

У середні віки колесування було розповсюджене в Європі, особливо у Німеччині та Франції. У Росії цей вид катування відомий із 17 століття, однак регулярно його почали застосовувати при Петрі I.



Відбувалася ця «неприємна процедура» приблизно так:

На ешафот встановлювали в горизонтальному положенні «Андріїївський хрест», який виготовляли із двох колод. На кожній гілці цього хреста робили два заглиблення на відстані один фут один від одного. Злочинця розтягували таким чином, щоб обличчям він «дивився» у небо. Кожна його кінцівка знаходилася на одній із рамен хреста і в місцях згину він був прив’язаний до цієї ж «установки». Потім кат, озброєний чотирикутним ломом, наносив удари по тим частинам тіла, що знаходилися над різьбленням. Таким способом переламували кістки. Тортури закінчували ударами ногами по животу та переламуванням хребта. Поломаного та понівеченого злочинця прив’язували на горизонтально закріплене колесо так, щоб п’ятки та голова сходилися в одній точці та залишали його помирати в такому положенні.



Жертва опинялась обличчям доверху, дивлячись на небо, та закінчувала своє земне життя в тяжких муках від больового шоку та обезводнення. Часто це тривало досить довго.

Станок для заливання води



Цей спосіб наші «підглянули» у східних інквізиторів. Грішника прив’язували колючим дротом чи мотузками до спеціального дерев’яного пристосування типу стола із сильно піднятою серединою – щоб живіт засудженого випинався якнайвище. Його рот набивали соломою, щоб він не закривався і вставляли до рота лійку, через котру вливали в жертву величезну кількість води, потім «періщили» палицею по надутому і вигнутому черевці. Іноді застосовували тортури холодною водою. У цьому випадку нещасний чи нещасна годинами лежали на столі голі під струменем крижаної води.



Цікаво зауважити, що цей вид тортур розглядали як легкий (авжеж, таке собі «моржування»), і зізнання, отримані таки способом, суд приймав, як добровільні й дані підсудним без застосовування тортур. Найчастіше цей вид катування застосовувала іспанська інквізиція для того, щоб вибити визнання з єретиків та відьом.

Саджання на палю



Вид смертної кари, при якій засудженого насаджували на вертикальний загострений кіл. У більшості випадків, жертву «садили» на палю на землі, в горизонтальному положенні, а потім кіл встановлювали вертикально. Утім, іноді інквізитори «лінувалися» і насаджували підсудного на уже встановлений кіл (нікому не чужі земні «пороки»).

Посадження на палю широко застосовували ще у Давньому Єгипті та на Близькому Сході. До речі, перші згадки про цей вид покарань сягають II тисячоліття до нашої ери. Особливо популярною страта була у Ассирії, Середземномор’ї та на території Близького Сходу. Відома вона була і римлянам, хоча особливого поширення в Стародавньому Римі не отримала.
Жертв насаджували на товстий кіл, верх якого був заокруглений і змащений олією на глибину кількох десятків сантиметрів. Жертва під впливом ваги власного тіла повільно сковзала вниз по колу, при чому смерть часом наступала лише через кілька днів, так як округлений кіл не пронизував життєво важливі органи, а лише входив все глибше у тіло.

У деяких випадках на палі встановлювали горизонтальну поперечину, що не давала тілу сповзати занадто низько, і гарантувала, що кіл не дістане до серця та інших найважливіших органів. У такому випадку смерть наступала від втрати крові, але ой як повільно!

Станок для розтягування тіла



Це одне із найбільш розповсюджених знарядь тортур, на яке можна натрапити в історичних описах. Величезний стіл, на ніжках чи без них, на який змушували лягати засудженого, а його ноги та руки фіксували за допомогою спеціальних дощок. Нерухому жертву «розтягували», завдаючи неймовірного болю, доки м’язи не розривалися на частини. Кат міг надрізувати м'язи, щоб вони розірвалися «гарантовано» (який завбачливий!). Іноді, паралельно з цим, застосовували стискання сосків щипцями та припалювання різних частин тіла (ви, мабуть, здогадались яких) розпеченим залізом.

Крісло допиту або «стілець Мойсея»



Оце воістину «чарівний трон»! Тортури з його допомогою дуже цінували за часів інквізиції як прекрасний засіб для допиту так званих чаклунів та єретиків. Цей інструмент застосовували у Центральній Європі, зокрема у Нюрнберзі. Тут регулярно, аж до 1846 року, проводили попередні слідства з його використанням. «Трони» були різних розмірів і форм, суцільно вкриті шипами, з пристосуваннями для фіксації жертви і навіть із залізними сидіннями, які, у разі потреби, можна ще й розжарити (авжеж, просто шипи – це «попса», занадто нецікаво та просто).

Оголеного в‘язня садили на крісло у такій позі, щоб при найменшому русі у тіло встромлювалися шипи. Зазвичай, катування тривало кілька годин, але іноді «насолоду» розтягували на декілька тижнів. А ще винахідливі кати посилювали муки, проштрикуючи кінцівки, застосовуючи розпечені щипці та інші знаряддя тортур.



Були й інші варації «розвитку подій». Жертву садили на сталеві кілки в стільці, прикручували їй руки та ноги, а пізніше товстий кат своєю вагою вдавлював людину в гостряки.

А ще у залі стояла гільйотина (думаю, усі знають, як нею користуватися), пилка, виселиця, камера зі справжніми скелетами (де ж ваша гуманність, люди), стовп ганьби та інші «знаряддя праці», чудодійну силу яких на собі чомусь випробовувати не захотілося.





















Вікторія СЕМЕНЮК для ВОЛИНСЬКИХ НОВИН

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---