Поет розповів студентам, яким екстрасенсам можна вірити. ФОТО
За роботу з міфологічним рівнем потрібно сплатити жертву, - вважає письменник Віктор Неборак, який презентував автобіографічну книгу «Колишній, інший…» з підназвою «Автобіографічний текстиль» у Східноєвропейському національному університеті імені Лесі Українки.
Віктор Неборак – відомий український письменник та прокуратор «Бу-Ба-Бу» презентував автобіографічну книгу «Колишній, інший…» 17 вересня у Луцьку.
Разом з ним на Волинь завітав видавець та письменник Василь Ґабор, який привіз ряд книг львівського видавництва «Піраміда» з серії «Приватна колекція». Як пояснив письменник, його проект «Приватна колекція» розпочався з божевілля, тому що свого часу він разом із колегою позичив таку суму грошей для видання книг, яка становила вартість його та колеги помешкань.
Під час презентації митець спілкувався зі студентами. На початку зустрічі він запропонував публіці назвати номер довільної сторінки та прочитав вірш «НЛО», що був надрукований на ній.
Для того, щоб ввести глядачів у світ поезії бубабістів, Віктор Неборак декламував вірші Юрія Андруховича та Олександра Ірванця, написані у 1980-их роках та через 20 років. Найбільше оплесків здобув вірш Віктора Неборака «Ляля Бо». Його попросив прочитати Василь Ґабор, який розповів студентам про те, що «Бу-Ба-Бу» були вибухом неймовірної стихії в українській поезії, і читачі дивувалися тому, що ця поезія може бути кайфовою. Поет читав свої «замовляння», які, як виявилося, дуже схожі на реп.
«Наше угруповання утворилася у 1985 році, у радянські часи. Тоді назва «українська література» обов’язково вживалася з прикметником «радянська». Люди, які намагалися писати щось інше, ризикували своєю свободою, кар’єрою. Ми були достатньо молодими та наївними та вирішили, що можна не зважати на тодішні правила та писати те, що хочеться», - розповів поет.
«Василь Ґабор запропонував мені видати у його «Приватній колекції» книгу. Я вирішив позбирати есейчики, які на той час були в мене, об’єднані темою автобіографізму. Цього було замало для книжки, і я знайшов у своєму архіві щоденник, який я вів, коли закінчив університет у 1983 році. Після випуску за розподілом я потрапив на Донбас, у містечко Золотоє-3, де була розташована шахта «Карбоніт», яка дала назву автобіографічному твору «Карбонітський щоденник», - розповів про нову книгу автор.
«Я потрапив на місце роботи в училище після військового табору та відпустки у жовтні, і мені повідомили, що вже протягом декількох місяців там не викладали українську літературу. Причиною виявилося те, що викладачка, яка читала цей предмет раніше, збожеволіла. Коли я про це дізнався, у мене пробігли мурашки по шкірі. Згодом я довідався, що третина учнів цього закладу перебуває на обліку в міліції. Тим, хто у своєму житті матиме досвід викладання в училищах, ця проза стане в нагоді. Там описані події, що відбулися 30 років тому, проте я думаю, що реалії не надто змінилися, а стали жорсткішими. Тоді на Донбасі Львів однозначно асоціювався з бандерівщиною, і на табличці на дверях мого кабінету хтось з учнів написав олійною фарбою «Биндера». Я не зривав цієї таблички, розуміючи, що це марна справа. Сьогодні ми їхали вулицею Степана Бандери, а 30 років тому ми не могли навіть уявити, що колись в українських містах будуть такі вулиці. Я зрозумів, що учні не уявляли, хто такий Бандера, а бандерівщиною просто називали Західну Україну.
Авторитет у них я заробив у простий спосіб. Під час одного з перших уроків я відчув запах диму і спочатку подумав, що хтось з учнів курить. Згодом я швидко здогадався, що хтось з учнів підпалив шматок вати, заховавши його у отворі металевої парти. У цей момент в кабінет зайшов директор, якого учні страшенно боялися. Він вимагав від мене показати йому «негідника», проте я не здав бідолаху. Після цього учні почали мене поважати. Це був дуже екстремальний досвід», - поділився спогадами про часи «Карбонітського щоденника» автор.
Поставити запитання письменнику міг кожен охочий. Так, студенти запитували про експерименти автора з рок-музикою. Віктор Неборак розповів, що записав лише один альбом «Страхітливі уродини» з музикантами гуртів «Мертвий Півень» та «Плач Єремії», а спеціально для рок-гуртів ніколи не писав пісень.
Запитували і про те, що надихнуло поета на написання вірша «Відрізана голова». Віктор Неборак розповів, що натхнення прийшло у київському метро, коли він споглядав своє відображення у вікні вагону. Поету здалося, що голову відпилюють підземні комунікації, і уявив життя голови у своєрідному задзеркаллі.
Улюбленим віршем Віктор Неборак назвав «Садок вишневий коло хати», на тему якого він, мовляв, може говорити довго. Так, він звернув увагу на те, що в зображенні ідеальної родини у цьому вірші відсутній чоловік.
Професійним письменником Віктор Неборак досі себе не відчуває. Він розповів, що письменників, які живуть лише за рахунок творчості, в Україні дуже мало.
«В українській традиції такі письменники були, як не дивно, за часів соціалізму. Тоді було багато письменників, які не мусили ще десь працювати. Це було пов’язано з тодішнім режимом, який трактував письменництво як частину ідеології. Митці були своєрідними агітаторами за владу», - розповів поет.
«Коли я писав «Літаючу голову», я гадав, що вигадав це. Зовсім нещодавно я з’ясував, що літаюча голова – досить розповсюджений міфічний образ у американських індіанців. Інколи через щось конкретне вдається проникнути в міфологічне, не здогадуючись про це. З міфологічним рівнем працювати небезпечно. Недаремно усі справжні українські ворожки не мандрували від села до сели, а мешкали у тому поселенні, де черпали силу з землі. Вони не могли мандрувати – до них приходили. Отже, якщо якийсь екстрасенс робить гастролі – не вірте йому, він шарлатан. Вони черпали натхнення з міфологічного рівня, але через це вони не могли бути одружені. Завжди мусить бути сплачена жертва – за те, що ти працюєш з міфологічним рівнем, ти мусиш сплатити свою людську екзистенційну жертву. Якщо хтось з вас вирішив працювати з цим рівнем, пам’ятайте, що рано чи пізно воно вам повернеться, і не зовсім тим боком, яким хотілося б», - відповів Віктор Неборак на запитання про роботу на міфологічному рівні.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Віктор Неборак – відомий український письменник та прокуратор «Бу-Ба-Бу» презентував автобіографічну книгу «Колишній, інший…» 17 вересня у Луцьку.
Разом з ним на Волинь завітав видавець та письменник Василь Ґабор, який привіз ряд книг львівського видавництва «Піраміда» з серії «Приватна колекція». Як пояснив письменник, його проект «Приватна колекція» розпочався з божевілля, тому що свого часу він разом із колегою позичив таку суму грошей для видання книг, яка становила вартість його та колеги помешкань.
Під час презентації митець спілкувався зі студентами. На початку зустрічі він запропонував публіці назвати номер довільної сторінки та прочитав вірш «НЛО», що був надрукований на ній.
Для того, щоб ввести глядачів у світ поезії бубабістів, Віктор Неборак декламував вірші Юрія Андруховича та Олександра Ірванця, написані у 1980-их роках та через 20 років. Найбільше оплесків здобув вірш Віктора Неборака «Ляля Бо». Його попросив прочитати Василь Ґабор, який розповів студентам про те, що «Бу-Ба-Бу» були вибухом неймовірної стихії в українській поезії, і читачі дивувалися тому, що ця поезія може бути кайфовою. Поет читав свої «замовляння», які, як виявилося, дуже схожі на реп.
«Наше угруповання утворилася у 1985 році, у радянські часи. Тоді назва «українська література» обов’язково вживалася з прикметником «радянська». Люди, які намагалися писати щось інше, ризикували своєю свободою, кар’єрою. Ми були достатньо молодими та наївними та вирішили, що можна не зважати на тодішні правила та писати те, що хочеться», - розповів поет.
«Василь Ґабор запропонував мені видати у його «Приватній колекції» книгу. Я вирішив позбирати есейчики, які на той час були в мене, об’єднані темою автобіографізму. Цього було замало для книжки, і я знайшов у своєму архіві щоденник, який я вів, коли закінчив університет у 1983 році. Після випуску за розподілом я потрапив на Донбас, у містечко Золотоє-3, де була розташована шахта «Карбоніт», яка дала назву автобіографічному твору «Карбонітський щоденник», - розповів про нову книгу автор.
«Я потрапив на місце роботи в училище після військового табору та відпустки у жовтні, і мені повідомили, що вже протягом декількох місяців там не викладали українську літературу. Причиною виявилося те, що викладачка, яка читала цей предмет раніше, збожеволіла. Коли я про це дізнався, у мене пробігли мурашки по шкірі. Згодом я довідався, що третина учнів цього закладу перебуває на обліку в міліції. Тим, хто у своєму житті матиме досвід викладання в училищах, ця проза стане в нагоді. Там описані події, що відбулися 30 років тому, проте я думаю, що реалії не надто змінилися, а стали жорсткішими. Тоді на Донбасі Львів однозначно асоціювався з бандерівщиною, і на табличці на дверях мого кабінету хтось з учнів написав олійною фарбою «Биндера». Я не зривав цієї таблички, розуміючи, що це марна справа. Сьогодні ми їхали вулицею Степана Бандери, а 30 років тому ми не могли навіть уявити, що колись в українських містах будуть такі вулиці. Я зрозумів, що учні не уявляли, хто такий Бандера, а бандерівщиною просто називали Західну Україну.
Авторитет у них я заробив у простий спосіб. Під час одного з перших уроків я відчув запах диму і спочатку подумав, що хтось з учнів курить. Згодом я швидко здогадався, що хтось з учнів підпалив шматок вати, заховавши його у отворі металевої парти. У цей момент в кабінет зайшов директор, якого учні страшенно боялися. Він вимагав від мене показати йому «негідника», проте я не здав бідолаху. Після цього учні почали мене поважати. Це був дуже екстремальний досвід», - поділився спогадами про часи «Карбонітського щоденника» автор.
Поставити запитання письменнику міг кожен охочий. Так, студенти запитували про експерименти автора з рок-музикою. Віктор Неборак розповів, що записав лише один альбом «Страхітливі уродини» з музикантами гуртів «Мертвий Півень» та «Плач Єремії», а спеціально для рок-гуртів ніколи не писав пісень.
Запитували і про те, що надихнуло поета на написання вірша «Відрізана голова». Віктор Неборак розповів, що натхнення прийшло у київському метро, коли він споглядав своє відображення у вікні вагону. Поету здалося, що голову відпилюють підземні комунікації, і уявив життя голови у своєрідному задзеркаллі.
Улюбленим віршем Віктор Неборак назвав «Садок вишневий коло хати», на тему якого він, мовляв, може говорити довго. Так, він звернув увагу на те, що в зображенні ідеальної родини у цьому вірші відсутній чоловік.
Професійним письменником Віктор Неборак досі себе не відчуває. Він розповів, що письменників, які живуть лише за рахунок творчості, в Україні дуже мало.
«В українській традиції такі письменники були, як не дивно, за часів соціалізму. Тоді було багато письменників, які не мусили ще десь працювати. Це було пов’язано з тодішнім режимом, який трактував письменництво як частину ідеології. Митці були своєрідними агітаторами за владу», - розповів поет.
«Коли я писав «Літаючу голову», я гадав, що вигадав це. Зовсім нещодавно я з’ясував, що літаюча голова – досить розповсюджений міфічний образ у американських індіанців. Інколи через щось конкретне вдається проникнути в міфологічне, не здогадуючись про це. З міфологічним рівнем працювати небезпечно. Недаремно усі справжні українські ворожки не мандрували від села до сели, а мешкали у тому поселенні, де черпали силу з землі. Вони не могли мандрувати – до них приходили. Отже, якщо якийсь екстрасенс робить гастролі – не вірте йому, він шарлатан. Вони черпали натхнення з міфологічного рівня, але через це вони не могли бути одружені. Завжди мусить бути сплачена жертва – за те, що ти працюєш з міфологічним рівнем, ти мусиш сплатити свою людську екзистенційну жертву. Якщо хтось з вас вирішив працювати з цим рівнем, пам’ятайте, що рано чи пізно воно вам повернеться, і не зовсім тим боком, яким хотілося б», - відповів Віктор Неборак на запитання про роботу на міфологічному рівні.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 1
Вася
Показати IP
17 Вересня 2013 19:35
Позганяли іноземну філологію, а у студентів очі - сумні та голодні... Їм не до НЛО з психотерапевтами...
В Україні спростять оформлення статусу учасника бойових дій
Сьогодні 09:32
Сьогодні 09:32
Сенат США проголосував за виділення допомоги Україні
Сьогодні 08:26
Сьогодні 08:26
Загинув під час евакуації пораненого: загиблому волинянину просять надати звання Героя України
Сьогодні 08:09
Сьогодні 08:09
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.