Що знайшли археологи на городищі у Володимирі-Волинському. ФОТО

Археологічні дослідження на території давньоруського городища (земляних валів) у Володимирі-Волинському археологи ДП «Волинські старожитності» почали 2010 року. Третій сезон розкопок, що наразі завершується, тривав із серпня цього року. Попередніми результатами досліджень археологи поділилися з «ВН».

Насамперед, слід зауважити, що розкопки на території городища тривають на двох об`єктах. Перший, і за словами заступника ДП «Волинські старожитності» з наукових питань Сергія Панишка (на фото), основний об`єкт – стіна і фундаменти замку Казимира Великого (XIV ст.), інший - масове поховання людей, розстріляних 1941 року на цій території.

Замок Казимира Великого ціною в 700 кілограмів срібла

Про початок досліджень, історію замку й сподівання археологів розкопати мури древньої будівлі розповів Сергій Панишко.

Зі слів науковця, про існування стіни замку було відомо, адже ще в середині 70-х років минулого століття її знайшов знаний археолог Михайло Кучинко. «Ми точно знали, коли починали копати, що тут був Старостинський замок в XVI столітті, від якого й залишилися вали, і замок польського короля Казимира Великого XIV століття», - розповів Панишко.

Науковець зауважив, що замок Казимира Великого простояв лише приблизно 2 роки. «Ми заложили зонд до материка глибиною понад 4 метри, встановили, що розкрита частина – це верхня частина стіни, а нижче є ще фундамент глибиною понад 4 метри. Висоту стіни ми встановити не можемо, а от товщина стіни була від 2,5 до 3 метрів. Зроблена стіна з так званої опоки, дуже твердої крейди, якщо висловлюватися простіше. Або щось між вапняком і крейдою», - описав розкопану частину стіни археолог.

Панишко також відзначив, що у стіні є каміння різної обробки: «От є цей один квадр дуже рівно оброблений. Зовнішню частину замку, складається враження, викладали з більш якісного каміння, щоб замок мав красивий вигляд».

Знаходять археологи й цеглу з якої, за словами Панишка, була викладена верхня кладка стіни. «Це така ж цегла як і в Луцькому замку. Це типова цегла XIV-XV століть. Вона не просто велика, а головна її ознака, що вона товста – мінімум 8 сантиметрів товщиною», - розповів науковець.

Одна з особливостей стіни у тому, що вона – пряма, наголошує Панишко. За його словами, це головна її відмінність від Луцького замку і свідчення того, що у Луцьку замок планували й будували, коли ще вогнепальної зброї не було, а замок Казимира ІІІ тоді, коли поляки вже були «знайомі з вогнепальною зброєю». «Ядро, яке ми знайшли у шарі XV століття, можливо, датується й кінцем XIV століття – періодом князювання Вітовта, коли вогнепальна зброя поширювалася активно на цій територій. А коли будувався цей замок, вогнепальна зброя очевидно була великою рідкістю, але вже була», - наголошує Панишко.

Науковець так коротко описав історію замку Казимира ІІІ Великого в Володимирі-Волинському: «1366 року Казимир у війні з Любартом захопив Західну частину Волині в тому числі й стольний град її, Володимир. А уже десь приблизно 1368 року він почав будувати цей замок. За два роки його збудував майже повністю. На це було витрачено десь понад 700 кілограмів срібла тільки на витратні матеріали, а люди, які будували, то вони виконували повинність. Але 1370 року Казимир помирає, скориставшись цим, Любарт починає війну проти Польщі і відвойовує Володимир назад. Тож, майже готовий замок, Любарт розібрав майже до землі – це велика історична загадка, бо замок польський воєвода здав, хоч його можна було обороняти».

Ще одна загадка для істориків, каже Сергій Панишко, у тому, щоб дізнатися, куди ж поділася цегла зі зруйнованого замку. Археолог зауважує: «Укріпленням у ті часи в Польщі вважалася стіна висотою, як вершник, що сидить на коні з піднятою доверху рукою. То очевидно ця стіна могла бути висотою метрів три». Втім, науковець каже, що не поділяє одну з версій волинських істориків про те, що цегла з цього замку була вивезена на будівництво Луцького замку.

Площа замку, зі слів Панишка, була приблизно 100 на 150 метрів. Замок мав декілька веж.

Основна цінність досліджень цього об`єкта, стверджує науковець, у тому, що тут археологи знаходять багато предметів давньоруського періоду – це зброя, предмети пов`язані з будівельним ремеслом, металургійним виробництвом, побутові предмети. Крім того, каже Панишко: «Цей замок, у тій частині, що збереглася - еталонна пам`ятка, яка ніколи не змінювалася, не добудовувалася, тому ми на неї можемо потім рівняти всі інші знахідки. Друге – цей замок важливий для археологів, бо фіксує рівень XIV століття. Тому всі знахідки на цьому рівні ми можемо точно датувати цим періодом».

Володимирське городище - непогане місце для розстрілів

Розповідаючи про розкопки стіни замку Казимира Великого, Сергій Панишко обмовився, що на заваді дослідженням цієї пам`ятки стали рештки жертв розстрілів кінця 30-х – початку 40-х років XX століття. За словами науковця, поховальних ям, де археологи знайшли поховання – одразу декілька.

Оскільки археологи не оминають увагою жодних знахідок, то водночас з розкопками замкової стіни, досліджують знайдені поховання. Що відбувалося на території городища 1941 року і, чому лише в одній з ям тут знайшли рештки понад двох сотень людей, розповів науковий співробітник ДП «Волинські старожитності» Михайло Вашета (на фото).

Науковець зауважив, що з літа цього року археологи досліджують уже другу поховальну яму, а у першій траншеї, де працювали минулого року знайшли останки 515 розстріляних людей. Гільзи від патронів, знайдені на місці розкопок, датовані 1941 роком. «Це 9-міліметрові пістолетні гільзи німецького і польського виробництва, зокрема, є декілька гільз калібру 7,62 міліметра радянського виробництва, виготовлені у 30-х на початку 40-х років. Пізніше 1941 року гільз немає», - пояснив Вашета.

Крім гільз археологи знаходять при похованнях монети, ґудзики, зубні протези, зубні щітки, ножі, і навіть годинник срібний у позолоті швейцарського виробництва. «Вражає те, що значна частина похованих – жінки, старі й діти. Це важко в`яжеться зі спогадами місцевих мешканців, що на початку 1941 року окупаційними властями німецькими було розстріляно близько 500 євреїв. Але всі ці люди, знову ж таки за спогадами, мали бути чоловіками, спеціалістами – лікарі, учителі. На національність цих людей вкаже пізніше антрополог. Поки ж сказати про етнічну приналежність цих людей важко, як і про те, хто вчинив цей злочин, але наша попередня думка така, що це робота НКВС», - припускає науковець.

Свої припущення він аргументує історичними фактами про те, що з 1939 до 1941 року Третій Рейх і Радянський Союз активно співпрацювали і відомо, що розстріли в Катині (Смоленська область, РФ), наприклад, відбувалися з німецької зброї такими ж патронами, які застосовані тут.

Закінчення ексгумаційних робіт і перепоховання останків жертв розстрілів має відбутися до 10 грудня на місцевому кладовищі, зауважив Михайло Вашета. Науковець нагадав, що минулого року було досліджено і ексгумовано рештки 367 розстріляних, вийнятих із першої поховальної ями, а вже у 2012-ому завершилося її дослідження і було ексгумовано ще 160 поховань.

Втім, як уже зазначалося вище, крім цих двох науковці виявили ще одну розстрільну траншею, яку планують досліджувати в 2013.

Також Михайло Вашета наголосив, що цього року до досліджень ДП «Волинські старожитності» долучилися такі організації, як Рада охорони пам'яті боротьби і мучеництва Польщі та ТзОВ «Спеціалізована установа «Військові меморіали».