USD 39.00 39.40
  • USD 39.00 39.40
  • EUR 42.65 42.95
  • PLN 9.76 9.94

Чим луцький рицар Сільвер підкорив саму Ніну Матвієнко

25 Лютого 2017 19:07
36-річному Вікторові Іщуку епатажності не позичати. Вісім сережок у вусі. Прикраси у вигляді черепів. А ще чоловік періодично ходить вулицею без штанів! Бо їх успішно замінює старовинним шотландським одягом, що нагадує українську спідницю-запаску, - йдеться у матеріалі газети Волинські Новини №7 (55) від 23 лютого 2017 року.

У кожній деталі костюма – таємні знаки

– Сережки у вухах – це пережитки молодості, – сміється Віктор. – А от ходіння в старовинних костюмах – моя мрія навіть у ХХІ столітті відчути себе в епосі Середньовіччя.

Бо, виявляється, ще 2001 року Вік­тор прийшов заради приколу на показові лицарські поєдинки, які з нагоди 23 лютого відбувалися в Луцькому замку. Задля цікавості помахав із товаришами мечем. Потім знову прийшов до клубу любителів старовини. А через місяць уже шукав на секонді штори, аби пошити бодай найпростішого лицарського костюма.



Спершу мечі та поєдинки були для 20-річного лучанина чимось на зразок дитячих забав. Та що більше юнак читав літератури про епоху Середньовіччя, то більше захоплювався її законами й загадками. І навіть дослідив, що лицар і рицар – поняття не тотожні. Першим називають будь-якого благородного та сильного чоловіка на кшталт українського козака.

– А я ускладнив собі завдання і вирішив стати рицарем – тобто чоловіком, який усе життя буде підлаш­товуватися під чіткий устав середньовічного воїна: служити Богові й державі, – пояснює Віктор.

Щоправда, коли чоловік «в усій своїй красі» приходив із лекціями до школи (чи, тим паче, церкви!), його сприймали неоднозначно. Надто люди старшого віку. Та коли рицар Сільвер відкривав перед співрозмовниками філософію свого життя, ділився власним баченням процесів, що відбуваються з нами в повсякденні, відчуття перестороги у слухачів змінювалося на зацікавленість та навіть дружбу.

– От, наприклад, мене часто запитують, чому ношу амулети у вигляді черепа, – наводить Віктор один із епізодів його нестандартних лекцій. – Мовляв, то сатанинський знак. «А чому ж тоді він зображений на розп’ятті біля ніг Ісуса Христа? – запитую риторично. Насправді ж череп не несе чогось негативного. Це символ кісток Адама й нагадування кожному смертному: «Ніщо не вічне. І ми – теж».

Неприхований подив викликає на лекціях розповідь про те, що лицарі Середньовіччя були поборниками віри. Вони ніколи не знімали кельтського хреста, вік якого сягає ще дохристиянської доби. А на їхній сумці, що називається споран, усі візерунки так чи так пов’язані з кельтською Біблією. От навіть листок конюшини – трилисник – символізує триєдиного Бога Отця, Сина і Святого Духа.

«Моїх інструментів хіба в Антарктиді нема»

Відкриваючи в архівних джерелах секрети Середньовіччя, Віктор Іщук став мимохіть досліджувати й старовинні музичні інструменти, мелодії яких надихали рицарів на нові звершення.

– Що більше я дізнавався, то більше розумів, який великий пласт культури ми втрачаємо, – провадить співрозмовник. – Став вивчати будову волинки, ліри, гуслів, кобзи, бандури. «Ану, чи зможу воскресити звучання старовинних інструментів?» – поставив собі виклик. І – зумів!

Сьогодні в доробку майстра Сільвера майже 70 волинок і до 20 колісних лір. А скільки флейт – уже годі й рахувати.

– Спершу виготовляв інструменти по приколу. Люди зацікавилися. Стали одне-друге замовляти. З України, колишніх республік СНД, Західної Європи. Зізнатися, я й не думав, що у світі стільки поціновувачів старовини і так мало майстрів. Одне слово, робота набирала все більших обертів, і мої інструменти не звучать хіба в Антарктиді. І то, – сміється, – не факт.

Цінова шкала у майстра Сільвера – на всякий смак та гаманець. Комусь, каже, достатньо чистого звучання й мінімум понтів. А є замовники, які просять оздобити інструмент слоновою кісткою, сріблом-золотом чи навіть дорогоцінним каменем.

– Але найбільше я горджуся, коли придбати мій інструмент виявляють бажання музиканти найвищого пілотажу, – зауважує Віктор Іщук. – Якось, коли тусувався на фестивалі «Країна мрій», узяв із собою кілька інструментів – гостям представити. Аж тут зупиняється коло мене сама Ніна Матвієнко! Позаглядала. Пощупала. Порозпитувала. Попросила заграти і... придбала волинку та жалійку.

Коли відбувався фестиваль «Ніч у Луцькому замку», то джазова співачка Ніно Катамадзе не могла пройти повз інструменти рицаря Сільвера. Теж попросила заграти і теж придбала на пам’ять пімак – сопілку північноамериканських індіанців.

До Сільвера звертаються й люди без музичної освіти. Ліру, наприклад, замовив настоятель Жидичинського чоловічого монастиря отець Никодим. Є в доробку майстра кобза, точнісінько така ж, на якій колись вигравав козак Мамай.

А нещодавно в обласному крає­знавчому музеї відбулася імпреза за участі Віктора Іщука та музиканта з Рівного Андрія Ляшука. Перший відтворив прадавню ліру, другий допоміг їй зазвучати по-новому.

– За кілька місяців до цього дійства звернулися до мене працівники музею. Так, мовляв, і так: багато років поспіль експонуємо ліру, та голосу її ніколи не чули, – пригадує майстер. – Тож я зробив копію інструмента, відтворивши його до міліметра (бо найменша похибка – і звучання не буде). А Андрій Ляшук виконав кілька пісень – тих, які зачаровували іще наших прапрапрадідів.

Нині ж, коли для рицарських боїв холоднувато, а струни інструментів можуть від морозу полопати, рицар Сільвер чаклує над двома арфами, лірою і ще кількома середньовічними інструментами. Якими саме – поки секрет!..

Ксенія КОСЮК
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу


Коментарів: 6
... Показати IP 25 Лютого 2017 19:54
Привєт Сільвер
герасимчук Показати IP 25 Лютого 2017 22:38
а бути вірним Богові та Україні - перший Пластовий обов'язок, коли складаєш присягу на Державному прапорі! так шо - траляля...)
Лучанин Показати IP 25 Лютого 2017 23:39
коментар було видалено
Анастасія Показати IP 26 Лютого 2017 00:45
Вітя, ти молодець. Ваша мама виховала достойних синів. Один загинув за Україну, а другий прлславляє її, навіть за кордоном.
Володимир Показати IP 26 Лютого 2017 08:53
Це що, стьоб якийсь??? Знаю Сільвера лише з позитивної сторони. Але стаття написана, м'яко кажучи, дуже неоднозначно... Ходить по місту без штанів... Звучить якось навіть образливо... Катамадзе не змогла пройти повз інструменти рицаря... Вважаю, з боку Волинських Новин, зокрема автору цієї... статті, було б доцільним вибачитися перед Віктором...
До ігор добрий лев.. Показати IP 26 Лютого 2017 10:38
"ігор.влодек та добрий лев"-видно що ви дуже" чуйні та порядні" -не зважаючи на те що герой статті втратив брата на війні,-ви залишаєтесь такими щирими волиняками що аж тхне....

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Система Orphus