USD 39.00 39.35
  • USD 39.00 39.35
  • EUR 39.15 39.45
  • PLN 9.71 9.93

«Цікава роль нині – як лотерейний квиток на мільйон», – Людмила Єфіменко-Іллєнко

23 Лютого 2017 10:31
24 лютого в мистецькій галереї «Артист», що в другому корпусі Палацу культури міста Луцька, заплановано перегляд фільму видатного українського кіномитця Юрія Іллєнка «Лісова пісня. Мавка». Напередодні 146-ї річниці від дня народження Лесі Українки авторка цих рядків вирішила нагадати про її творчість не віршами, як це роблять зазвичай, а... мовою поетичного кіно.

Натхненницею цієї події мимоволі стала виконавиця головної жіночої ролі у згаданій стрічці 1980 року – народна артистка України Людмила Єфіменко-Іллєнко, яка 35 літ була дружиною і музою Юрія Герасимовича.

Про це йдеться у матеріалі щотижневика Волинські Новини №7 (55).

Про сам фільм, над яким творець працював як автор сценарію, режисер та оператор-постановник, її омріяну роль у ньому, а також про життя і творчість поцікавилася в Людмили Пилипівни.

– Чи вивчали творчість Лесі Українки раніше, перед тим, як зіграти Мавку? Можливо, перечитували «Лісову пісню» вже у процесі знімань чи керувалися тільки сценарієм?

– Так, полюбила її поезію ще школяркою. Коли ж навчалася у Всесоюзному державному інституті кінематографії в Москві, проводила репетиції в образі Мавки, але мені запропонували роль Русалки. Потім роботу над постановкою «Лісової пісні» було взагалі зупинено...

Коли Юра (Іллєнко, – ВН) написав сценарій за згаданим твором і запропонував мені головну роль, ретельно готувалася до знімань, перечитувала сам твір, а також – листування Лесі Українки. Адже Мавка, за нашим задумом, мала бути її поетичним автопортретом. Цікаво, що я раніше пробувалася на роль самої письменниці у фільмі «Іду до тебе», але її там зіграла росіянка Алла Демидова.

– Що спонукало Юрія Герасимовича взятися саме за цю екранізацію?

– Сама ідея виникла до століття від дня народження Лесі Українки (1971-го, – ВН), але тоді її не було підтримано. Натомість вийшла згадана вище стрічка Миколи Мащенка. Коли ж змінився міністр кіно, то наш фільм таки дозволили зняти.

– Чи бували коли-небудь на Волині у Лесиних місцях – в селі Колодяжному та урочищі Нечимному? І де саме відбувалися знімання «Лісової пісні. Мавки»?

– Особисто я – ні, але Юрій Іллєнко перед тим, як взятися за роботу над цим фільмом, їздив із актором Іваном Миколайчуком та художником-постановником Анатолієм Мамонтовим на Волинь, Житомирщину. Знімали ж стрічку на Черкащині, у Прохорівці, де Юра похований (2010-го року, – ВН), також – біля Канева. Він дуже любив ці місця. Осінні епізоди фільмували в Карпатах.

– Сімейні стосунки – ви, ваш чоловік, маленький син Пилип – якось позначалися на спільній праці над створенням стрічки?

– У нас все це гармонійно поєднувалося, адже для Юрія головними в житті були кіно та сім’я.

– Одразу дві ролі – дядька Лева й Лісовика – у кіноверсії вашого чоловіка зіграв Іван Миколайчук. Яким він вам запам’ятався в житті й на знімальному майданчику?

– Він був дуже красивою людиною, мав неймовірну харизму, талант. Був дуже оригінальний, висловлював цікаві думки.

Ще коли навчалася у Москві, побачила фільм «Білий птах з чорною ознакою». Відтоді в мені було пробуджено ген українства. Закінчивши ВДІК 1972 року, повернулася в рідний Київ, почала працювати на кіностудії імені Олександра Довженка. Мріяла хоч раз опинитися з Іваном на одному знімальному майданчику. І була дуже щаслива, що таки вдалося попрацювати з ним. Адже всі його любили, а він усіх поважав – чи то режисер, чи освітлювач, знав на ім’я, усім дякував після знімань.

– Якось у соціальних мережах ви написали, що Мавка – це ваша найулюбленіша кінороль. Проте, судячи з фільму, вам доводилося працювати над нею в різні пори року й за різних погодних умов...

– У цьому сенсі я енергетично налаштовувалася, щоб виконати завдання режисера. Майже вся знімальна група тоді перехворіла, а я – ні. У той період почала обливатися холодною водою. Так загартовуюся й дотепер.

– У вас є одна режисерська робота – фільм «Аве Марія». Як до нього ставився ваш чоловік: допомагав, критикував?..

– Він був оператором цієї стрічки, а я працювала як режисер. Ніколи не наполягав на чомусь своєму – не порушував мій творчий задум. Узгоджувала з ним тільки робочі моменти.

– Чи ностальгуєте за тими часами, коли знімалися в кіно? І як ставитеся до сучасних українських фільмів та можливої участі в них?

– У мене немає ностальгії – треба радіти тому, що є. Зараз живу дітьми, внуками. У творчому плані я розпещена Юрієм, хорошими ролями, які зіграла у восьми його фільмах. А від того, що мені останнім часом пропонували зіграти, зокрема, в російських серіалах, доводилося відмовлятися. Бо, як казала Фаїна Раневська, гроші закінчаться, а сором залишиться.

На прохання нашого з Юрієм студента (Георгія Фоміна, – ВН) знялася в невеличкій ролі у його стрічці «Шлях мерця», яку називають першим українським фільмом жахів.

Цікава роль нині – як лотерейний квиток на мільйон. Тримаю себе у формі, зав¬жди готова до цікавих пропозицій. Поки ж працюю над моновиставою, присвяченою Юрію Іллєнку.

Світлана ЗОЗУЛЯ, Луцьк
Маленький Пилип Іллєнко з батьком Юрієм Герасимовичем та Іваном Миколайчуком на зніманнях фільму «Лісова пісня. Мавка»
Кадр із кінофільму «Лісова пісня. Мавка». Лукаш та Мавка (Віктор Кремльов та Людмила Єфіменко-Іллєнко)
Людмила Єфіменко-Іллєнко
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу


Коментарів: 0

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Система Orphus