Клімчук каже, що не помагав Троцу із посадою

Губернатор Волині Борис Клімчук певен, що йому пощастило із родиною.

Про це він розповів в інтерв’ю « Волинській правді ».

Борис Клімчук зізнався: «Мені пощастило з сім’єю. Моя Світлана – не губернаторша. Вона має коло своїх друзів. Це – вчителі, ковельські та луцькі. У них – свої зустрічі. А те, що в нас багато внуків, то моя бабуся з самого ранку, як бджілка: спортшкола, музшкола, там – соплі, там – уроки. Там треба черевички купити. Ввечері вона, як вижатий лимон. Я – один, а вона – другий. Вона – мій найперший критик».

Голова ОДА переконує, що вдома не спілкується про роботу. «Ми не говоримо про роботу, але критик вона дуже жорсткий. У неї загострене почуття справедливості. Вона менш цинічна, ніж я, більше – романтик. Дочки мої також – не губернаторські дочки. Мені пощастило, що вони без «понтів». Вони заробляють самі. Старша мене останнім часом дивує. Четверо дітей, робота, нотаріальна контора, будинок – і захопилася бігом. Пробігла в Кошице перший в житті марафон. 36 років жінці, четверо дітей, а вона пробігла марафон. Це – жах. Ми з бабусею розводимо руками. От така вона вперта. Менша марафонів не бігає, та вся така домашня. Вони різні двоє, але дуже дружні сестри, і це добре. Зяті як зяті. Не ображають доньок, то й добре».

Водночас він спростував чутки, нібито допомагав отримати посаду першого заступника прокурора Волині своєму зятеві Володимиру Троцу: «Ні. Я був категорично проти. Знаю, що Генпрокурор розглядав три кандидатури і обрав його. Робити кар’єру для дітей – не моя спеціальність. Царапатися треба самим. Я завжди був категорично проти того, щоб мали мої родичі «дуті» посади чи штучно створений бізнес».

«Я завжди чекаю від людей ліпшого, але коли бачу гірше, то не дивуюся. Моє завдання ще щось згенерувати для людей. Я пишаюся, що ми створили сайт адмінпослуги Волині. Людям треба дати шанс, бо кожен має вибирати для себе сам. Я пишаюся волинянами. Вони розумні і працьовиті. І я абстрагуюся від наметів, від політики і політиків, а до людей доходжу. Коли ти багато чого пропускаєш через своє серце, то його доводиться штопати, а навіть при штопаному серці я – не інвалід. Хоча, за стандартами, маю право. Але я вважаю, що це – не достойно мужчини. Свою пенсію 100% перерахую у фонд «Рідна Волинь», бо маю солідну зарплату. Думаю, що це не цинічно, а морально», - додав Борис Клімчук.