Символи Луцька «ожили» у день відкриття туристичного сезону

Маловідомі, проте видатні постаті з історії багатонаціонального міста та живі символи Луцька: до початку нового туристичного сезону у Луцьку підготували театралізоване дійство для лучан та гостей міста.

Театралізоване відкриття туристичного сезону відбулося 25 квітня у Луцьку.

Надвечір перед будівлею Палацу культури міста Луцька зібралося декількасот лучан, для яких луцький Кликун (історичні образи цього вечора втілювали актори театру-студії «ГаРмИдЕр») протрубив про початок нового туристичного сезону. Традиційно визначили народного Кликуна. Його обрали з-поміж трьох учасників дійства – чоловікові вдалося найгучніше вигукнути «вартую!». Цікаво, що цьогоріч народним Кликуном став гість зі Львова, представник туристичних операторів Юрій. Обидва кликуни сповістили громаду про те, що туристичний сезон - відкрито.



Луцький міський голова Микола Романюк зазначив, що під час відкриття сезону присутні представники туристичних фірм з різних міст України. Він подякував усім, хто долучився до дійства, та закликав лучан разом берегти та шанувати місто та займатися його промоцією. Символічний ключ до таємниць Луцька, а саме вулиці Богдана Хмельницького, якій було присвячене дійство, відкрив міський голова.

Лучанам та гостям міста нагадали про те, як відбувалися подібні заходи у минулі роки, демонструючи світлини з альбому.

Учасникам екскурсії повідомили, що Палац культури починали будувати, як кінотеатр наприкінці 1930-их років, згодом там розташовувалися навіть склади баз Головторгодягу та Головторгвзуття, пожежне депо та станція швидкої допомоги, а в 1956 році він його добудували, як будинок культури.



Наступним пунктом екскурсії стала кав’ярня «Золотий дукат». Учасникам дійства запропонували пригадати, як звали лучанку, яка на початку 20-го століття мала у власності приміщення, на підвалах якого зведено кав’ярню. Правильну відповідь назвала одна з присутніх, повідомивши, що будинок належав Груні Кац.

Власниця закладу Жанна Чигринюк придбала будинок, який у 1920-их роках належав луцькій єврейці. За старим планом будівлю відтворили. Як пояснила власниця кав'ярні, лише вхід до будівлі зробили не з вулиці Богдана Хмельницького, як передбачалося у плані, а з боку вулиці Крилова, решту ж відтворили відповідно до архівів. З вікна горішнього поверху до гостей дійства звернулася Груня Кац, яка розповіла, що їй колись належав і будинок поряд, а план побудови флігелю, де зараз діє кав’ярня, так і залишився просто планом. Вона нарікала на те, що магістрат заборонив їй звести над флігелем шпиль, а потім міська влада заборонила пофарбувати будівлю в зелений колір. Заможна єврейка розповіла, що будинки з’єднані підземеллям, а цегла для них використовувалася така, яка вже була у використанні, проте добротна. Колекцію цегли, серед якої були зразки виробництва відомого єврея Абрама Глікліха, який найбільше славився своєю цеглою заводу «Лучанин», продемонстрували учасникам екскурсії. Кавова фея поділилася з ними легендою «Золотого дукату».



Перед тим, як вирушити далі, Кликун запитав лучан та гостей міста про те, що знаходиться у приміщенні, що зображене на світлині. На правильну відповідь про те, що у будинку діє єврейська община, не довелося довго чекати.

У будівлі єврейської громади господар приміщення Сергій Швардовський побажав вдалого туристичного сезону та багато гостей з різних куточків України та всього світу. Він розповів, що будівлю звели у 1921 році, як єврейську гміну, де перебував головний рабин Луцька, єврейські громадські об’єднання, громада відбудови Палестини тощо. Зараз у приміщенні можна побачити проект будівлі, плакати (тут відбувалися виступи різноманітних польських, українських та єврейських музикантів).

Режисер театру-студії «ГаРмИдЕр» Руслана Порицька розповіла, що будинок зведений із цегли того ж Абрама Глікліха, який і фінансував спорудження гміни. З її слів, ще у 1931 році у Луцьку мешкало 17 тисяч євреїв (більшість населення міста), а вже у 1959 їх залишилося 770. Вшанувати пам'ять євреїв хвилиною мовчання, загиблих у буремні роки Другої світової війни, вона закликала усіх присутніх. Після цього учасникам екскурсії розповіли про трьох братів, які мешкали у довоєнному Луцьку – Мойсея, Хаїма та Шмуеля Фершко, музикантів зі світовим іменем. Їхні композиції, зокрема танго Мойсея Фершка, мали змогу почути учасники дійства. Руслана Порицька розповіла, що Мойсей Фершко, як припускають, загинув у Варшавському гетто або концтаборі Тремблінка у 1942 році. Історію Хаїма та його дружини Сари втілили актори театру-студії «ГаРмИдЕр». Так, гітлерівці їм ампутували без анестезії ліві руки, вирішивши знищити їх як музикантів. Попри це, подружжю вдалося врятуватися та у 1954 році емігрувати у США та навіть давати концерти. Втім, частину свого серця вони лишили у Луцьку – одна із пісень Сари, що лунала цього вечора, присвячена пам’яті євреїв міста.



Про те, чим відомий наступний об’єкт екскурсії, запитали у публіки, демонструючи світлину. Йшлося про будівлю української гімназії, що на вулиці Богдана Хмельницького. Перед будівлею розповіли про трьох особистостей, меморіальні дошки на честь яких розташовані на стінах будинку. Це, зокрема – письменник, журналіст та громадський діяч Ярослав Галан, який викладав польську словесність. Цей співець радянської доби та противник української державності був вбитий у Львові. У його вбивстві звинуватили українських націоналістів, хоча це вважають провокацією для дискредитації націоналістичного підпілля. Юзеф Фіцке, який працював на Волині у 1936-39 роках, встиг протягом свого короткого життя чимало зробити у галузі археології. Викладачем працював і письменник та культурний діяч Модест Левицький.

Актори вирішили розповісти про інший скарб, який належав закладу – гімназистів. Так, у 1920-их роках українська гімназія Луцька стала центром національного та культурного життя краю, осередком українського націоналізму. Перед публікою постав, піднявши двосторонній національний прапор, що колись майорів над гімназією (синьо-жовтий з одного боку та малиновий козацький з іншого), Богдан Кох. Він розповів про свого брат Юрка, який приїздив до Луцька разом зі Степаном Бандерою, а згодом проголошував у місті Акт незалежності України, за що його заарештували німці та відправили в Освенцім, де той і помер. Богдан Кох, переживши арешт та поневіряння, а згодом заслання у Сибір, повернувся в Україну, у Львів, де, втіливши чимало ролей на театральній сцені, помер у 1996 році.



Наступну сторінку минулого Луцька перегорнули в приміщенні Театру ляльок, епіцентрі культурних подій міста. Зведена будівля у 1890 році та спочатку виконувала роль кінотеатру. У 1924-26 роках тут діяв Луцький міський театр імені Юліуша Словацького, який продовжив існувати, як пересувний Волинський театр, що діяв до 1939 року. Ці театри працювали надзвичайно плідно, ставлячи 14-25 п’єс щороку. Для учасників заходу актори «ГаРмИдЕру» зобразили фрагмент спектаклю «Мазепа» за твором Юліуша Словацького, який ставили у цих стінах театрали 1920-30-их років.



Завершальним пунктом екскурсії стала будівля міської ради, де раніше розташовувався поштамт. Тут розповіли про історію міських символів: у 1907 році затвердили герб Луцька у вигляді жінки на тлі замкових веж. У випростаних руках вона тримала вінки. Походження цього загадкового символу має декілька версій. За однією з них, під час облоги Луцька татарами із замку вийшла жінка із двома вінками. Сини хана під’їхали, аби прийняти вінки на знак перемоги, та раптом у руках вродливої жінки блиснули кинджали та обидва завойовники впали мертвими. Вже з 1911 року цей герб відійшов в історію і символом міста стала червона фортечна вежа на срібному тлі. На вежі стояв витязь, тримаючи у правій руці опущеного меча, а в лівій – золотого хреста. Герб нагадував про велич одного з найславетніших міст-фортець княжої Волині. У 2007 році затвердили гербовий щит із постаттю Святого Миколая, який тримає патерицю у вигляді патріаршого хреста у правій руці та розгорнуту книгу – у лівій.

На цьому закрили символічну книгу туристичних мандрівок Луцьком, а знавці історії міста, які правильно відповідали на питання Кликуна, отримали сюрприз – нагоду випити чаю разом із міським головою у його кабінеті.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---