«Війну гібридною зробила Україна», - волонтер

Чому реформа української армії вимагає зміни мислення військових і політиків та, що змусило волонтера з Ізраїлю згадати про свій військовий досвід, Цві Арієлі розповів у інтерв'ю виданню Фокус.

З Ізраїлю в Україну Цві Арієлі переїхав чотири роки тому. У той час він навчався в Ісландії, вивчав менеджмент ресурсів на відділенні бізнесу і науки університету Акюрейри. Написання магістерської роботи зайняло рік. Потрібно було на щось жити, тоді Цві і прийняв пропозицію від свого київського друга попрацювати в українсько-ізраїльській компанії.

Під час Майдану Арієлі дотримувався нейтралітету, не рахував коректним брати участь в революції, не будучи громадянином України. Однак, коли почалися масові розстріли, не витримав, вирішив, що буде правильним допомогти. "Я подивився в Facebook, які потрібні медикаменти, пішов в аптеку, на досить значну суму купив ліків, скільки міг дотягнути, поїхав і віддав", - говорить він.

У ті дні його друзі, з якими він був знайомий по єврейських молодіжних рухах, оголосили, що будуть відправляти поранених до Ізраїлю. З'ясувалося, що Цві може допомогти з перекладом виписок з медичних карт на іврит та англійську. У соцмережах він знайшов ще близько ста волонтерів, які взялися за цю роботу. Так влився у волонтерський рух. "Ніщо не віщувало, що я буду когось навчати військовій справі. Частина волонтерів з нашої компанії відкрили свої волонтерські проекти, такі як "Кожен може", "Волонтерська сотня Добровілля", інша волонтерка з нашої компанії стала народним депутатом, вона мене і познайомила з радником міністра, який попросив потренувати батальйон "Донбас", - говорить Арієлі і раптом схоплюється. - А-а, ми ж російських диверсантів виявили. Навесні 2014-го один знайомий займався будівництвом котеджів в Гостомелі. Йому місцеві сказали, що десять молодих здорових мужиків зняли там будинок і цілими днями нікуди не виходять. Наскільки мені відомо, там неподалік знаходиться єдина в околицях Києва смуга, здатна приймати важкі транспортні літаки. У підсумку будинок штурмував спецназ МВС, ми їздили з ними, показували. Так я і познайомився з МВС, потім вони мене просили тренувати то одних, то інших ".

Для роботи інструктором у Арієлі достатньо досвіду. В Ізраїлі він проходив строкову службу в піхотній бригаді "Голані", брав участь у всіх бойових діях, які тоді відбувалися. У 2002-2003 роках під час другої інтифади ( арабський бойовий рух, спрямований на захоплення території Палестини, - ред.) брав участь в операції "Захисна стіна", в боях у таборі біженців в Дженіні. Потім, як все в Ізраїлі, сім років служив резервістом в розвідроті бригади "Йорданська долина", плюс ще кілька років - в локальній антитерористичній групі.

У пригоді став і педагогічний досвід. Колись Арієлі мав справу зі школярами, працював інструктором, директором в дитячих таборах, організованих за типом скаутських, вів уроки івриту для дорослих. У 2014-2015 роках Цві багато працював з частинами ЗСУ, які безпосередньо виконували бойові завдання в зоні АТО. Восени минулого року переключився на новий проект: навчання офіцерів і солдатів недавно створеного елітного підрозділу - бригади швидкого реагування Національної гвардії. Однак недавно перестав працювати з Нацгвардією, пояснюючи своє рішення тим, що немає сенсу намагатися міняти систему, якщо вона сама цього не хоче. А також з міркувань армійської субординації: "В армії всі повинні підкорятися. Нелогічно, якщо якийсь інструктор буде постійно бунтувати". А мовчати про недоліки Арієлі не збирається, бо впевнений, що через відсутність реформ в армії Україна може програти війну.

Ми взяли за основу ізраїльську систему

Чим українські солдати відрізняються від ізраїльських?

- Ізраїльські солдати - в основному строковики. Саме вони, а не резервісти, виконують більшість відповідальних і складних завдань за відсутності повномасштабних конфліктів. Під час війни їх першими кидають в бій, бо вони нещодавно пройшли інтенсивний курс навчання і до початку конфлікту, зазвичай, займають першу лінію оборони. Піхотинець, наприклад, спочатку проходить курс молодого бійця, який триває шість-сім місяців. Це час постійних бойових стрільб, тренувань, піхотних вправ в динаміці: захоплення опорних пунктів, взаємодії з технікою і т. д. Потім - навчальна рота: протягом восьми місяців легкі бойові завдання поєднують з навчанням. Наприклад, кілька місяців постояли в опорних пунктах на кордоні з Ліваном, потім повернулися і знову інтенсивно тренуються, як на курсі молодого бійця. Опісля рота розформовується і солдат йде або в штурмову роту, або в роту вогневої підтримки, там займаються вже більше серйозними речами: роблять рейди, засідки на ворожій території.

Це не має нічого спільного з тим, що відбувається в українських учбових центрах, де втрачається багато часу. Строковики можуть пару раз постріляти, а весь інший час їх намагаються чимось зайняти, причому не навчанням.

Траву змушують фарбувати?

- Я особисто бачив, як строковики підмітали ліс.

З українськими резервістами справи не кращі, я опитував багатьох знайомих, та й сам був в учбовому центрі. Протягом місяця вони проходять курс молодого бійця. Навіть якщо вони будуть займатися по-ізраїльськи - з шостої ранку до півночі, все одно за місяць неможливо з нуля навчити людину воювати, а більшість вчиться саме з нуля. Але навіть якщо говорити про цей місяць, більшість моїх знайомих всього кілька разів стріляли статично, з одного місця, деяким вдалося вистрілити з РПГ і трохи повчити техніку, на якій вони будуть їздити. Декому пощастило, бо вони пройшли курси тактичної медицини.

Як вийшло, що ви стали вчити солдатів бригади Нацгвардії?

- У жовтні 2015 роки я познайомився з комбригом, який організовував бригаду швидкого реагування Національної гвардії. Він попросив насамперед допомогти з відбором кандидатів. Як він правильно підмітив, проблема саме в ньому: різні люди потрапляють в армію.

За великим рахунком, ми взяли за основу ізраїльську систему, з якою я добре знайомий, сам проходив такого роду відбір. Система проста: потрібно перевірити, наскільки мотивований боєць, його певні якості - перш за все сила волі і взаємодопомога. Ми повинні зрозуміти, чи зможе він виконувати важкі завдання, адже на війні боєць постійно відчуває величезне фізичне і моральне навантаження. Тому потрібно помістити людину хоча б на пару днів в подібні умови. Беремо взвод - 20 осіб, вони весь час щось роблять: бігають, копають окопи, носять "поранених". За ними спостерігає командир і люди, які ведуть статистику. Припустимо, провели марш-кидок. Один боєць, наприклад, кілька разів допоміг своїм товаришам нести носилки. Інший плентався в кінці колони, не допоміг ні разу, але дійшов до кінця. Він продовжує брати участь у відборі, тому що сила волі у нього є, він себе подолав, тут йому ставлять плюс, але за взаємодопомогу - мінус. Залежно від вправи кожен спостерігач оцінює бійця за певним набору якостей. Все дуже просто.

Вдалося сформувати бригаду?

- У нас відсіювалася більшість. Сформована перша піхотна рота, друга перебуває на стадії навчання. Але те, як бійці проходили чотиримісячний курс, було яскравим свідченням того, що відбір зіграв виключно позитивну роль, солдати були дуже мотивовані, вони хотіли вчитися, навіть коли дуже втомлювалися, через "не можу" продовжували виконувати вправи.

Але набрати такі підрозділи важко. І, наскільки мені відомо, планка була сильно знижена, в тому числі через тиск високого начальства. Люди не хочуть йти. Зарплата бійця становить 10 тисяч гривень, цього мало. Ці люди будуть на лінії фронту, вони можуть загинути, їм важко вже на етапі навчання. Треба бути фанатом-безсрібником, щоб за таку зарплату працювати. Ідеалісти є, але неможливо набрати цілу бригаду ідеалістів. Ми хочемо якісних людей, не тих, хто нічого не зміг домогтися в житті, грубо кажучи, працював двірником за 3,5 тисячі гривень, а тепер хоче отримувати 10 тисяч. Такі швидко відсіюються.

Саме через особистиі якості бійців ви вважали за краще працювати з офіційними військовими підрозділами, а не з добровольчими батальйонами?

- Спочатку я працював з добровольчими батальйонами. Першим був "Донбас", потім "Фенікс" при 79-й бригаді. Це такі ж добровольці, але мають офіційний статус. Я не хотів працювати з нелегальними підрозділами, тому що ще влітку 2014 роки знав, що з ними будуть проблеми. На той момент держава була слабкою, але будь-яка держава, коли стає сильнішим, не терпить паралельну владу, зіткнення неминуче. У військовій історії такі речі відбувалися безліч разів. У 1948 році Бен-Гуріон формував Армію оборони Ізраїлю. Було кілька бойових груп, деякі з них не відразу увійшли в єдину систему, потім, навіть увійшовши, не завжди підпорядковувалися наказам. В результаті відбувся розстріл корабля "Альталена": потопили цілий корабель зі зброєю, щоб змусити збройні формування або підкоритися, або розійтися.

"Потрібно міняти весь керівний склад"

Чому ви перестали тренувати бригаду Нацгвардії?

- Коли я починав їм допомагати, думав, що буде створена така ж бригада, як в Ізраїлі, може, не за спорядження, але за рівнем морально-психологічної підготовки, тренованості вона буде такою ж. Я провів там тритижневі курси командирів, брав участь у підготовчій роботі і, як інструктор по тактиці, брав участь в курсі молодого бійця для першої роти.

Але армія повинна бути єдиним живим організмом, бригада не може існувати сама по собі, вона залежить від вказівок вищого керівництва. Рішучих змін в інших місцях не відбувається. Хоча, безумовно, це найкраща річ, яка була створена в Національній гвардії, без реформ в усіх інших відділах Нацгвардії вона не стане такою, якою має бути по задумах.

У чому її завдання?

- Ідея полягала в тому, щоб зробити піхотну бригаду, яка буде запобігати діям незаконних збройних формувань на своїй території. І не тільки в АТО, це можуть бути події, аналогічні мукачівським, вона повинна давати відповідь на будь-які злочинні дії. Бригада повинна не тільки сидіти в бліндажах під обстрілом, а й атакувати опорні пункти, робити засідки, рейди, оточувати і знищувати диверсійні групи.

Але все заходить в глухий кут. Щоб бригада нормально функціонувала, потрібно велику кількість професійних кадрів. Їх важко знайти. Тих фахівців, яких хотіли перевести з армії, не відпускають. Плюс логістика. У березні дали техніку, але вона повноцінно не працювала кілька місяців. Якщо бійцям довелося б поїхати в зону АТО, і їм дали б наказ наступати, ніхто не виїде з табору, бо дві машини несправні, ще дві зламаються на виїзді, як це було в операції по деблокаціі Донецького аеропорту.

Я зараз працюю з територіальною обороною, давно в контакті з організаціями типу "Український легіон". Там дуже якісні, розумні люди, але більшість з них не хоче йти в армію, тому що бояться цього, ще совкового деб*лізму, вони не хочуть, щоб ними керувала людина, яка нічого не тямить як у військовому, так і в організаційному плані. Тому тренуються самі. Якби система сказала, що готова реформуватися, в неї зайшли б тисячі якісних людей, які дуже швидко б усе розрулили. Якщо не буде опору, все можна зробити швидко.

Яким чином?

- Потрібно створити комісію, до якої увійдуть цивільні експерти, люди з відповідних офіційних відомств і кілька злих солдатів, які потрапляли в оточення десь в Дебальцевому - їх не можна купити, тому що вони пам'ятають про своїх бойових товаришів. Серед учасників бойових дій є люди з фінансовою та юридичною освітою. Вони повинні прийти в кожне управління Нацгвардії і Міністерства оборони, провести аудит, знайти, де що крадеться, де ресурси використовуються неефективно.

Друга комісія повинна спростити всі правила, прибрати величезну кількість паперів, які регулюють буквально все. Я бачив, як працює командир бригади. До нього стоїть черга з різних відділів, а він цілий день підписує папери. П'ятий начальник генерального штабу Ізраїлю Хаїм Ласків говорив, що найголовніше завдання командира - відійти від паперообігу і займатися своїми прямими обов'язками - командувати. Для цього треба просто одномоментно перейти на систему НАТО. Ось говорили, що бригада перейде на стандарти НАТО, я прийшов туди, сподіваючись на це. Минуло більше року, далі розмов справа не пішла.

Але ж уже була спроба втручання в систему - "волонтерський десант" при Міноборони.

- Це питання цифр: не можуть кілька людей змінити становище. Якщо не змінювати весь керівний склад, а брати в систему хороших волонтерів, їх абсорбуватимуть, перетягувати на свою сторону або просто виживатимуть, як це сталося з "Волонтерським десантом" або губернатором Луганської області Тукою. Це так не працює, і я не знаю, чому люди думали, що буде працювати.

У Грузії домоглися серйозних реформ в армії, коли звільнили більшість генералів, а на їх місце поставили молодих людей, там були генерали по 35 років. В Україні теж досить молодих майорів і підполковників, які швидко просунулися і яких система ще не зіпсувала.

«Шпигун по імені Цві Арієлі - це «палево»

В Україні ви часто стикалися з проявами антисемітизму?

- У соцмережах і на вулиці дуже часто: "євреї керують Україною", "жидомасонська змова" і т. д. Але для України це традиційно. На особистому рівні практично не зустрічав. Буває, мені задають різні питання, які обумовлені якимись упередженнями стосовно євреїв. В одному з добровольчих батальйонів мене запитали, чи правда, що євреї по Талмуду зобов'язані протягом тижня обманювати гоїв, а в шаббат хвалитися цим один одному. Ці люди не антисеміти, але у них є якісь упередження через незнання, обмеженість. Думаю, після розмов зі мною такі думки зникали. Люди бояться того, чого не знають.

У вашу адресу звучали звинувачення, що ви працюєте на Моссад. З чим ви це пов'язуєте?

- Поки що є дві категорії людей, які звинувачували мене в шпигунстві. Першим не подобаються ось такі інтерв'ю, але що вони можуть зробити волонтеру, який від них не залежить? Тому йдуть самим легким шляхом, намагаються дискредитувати. Другий тип - радикали, яким не подобається, що якийсь чоловік з боку розповідає їм, як жити.

Це дурні звинувачення. Посилати шпигувати в країну чоловіка на ім'я Цві Арієлі - це «палево» якесь (сміється).

А чому в Ізраїлі цікавляться вашою діяльністю в Україні?

- Зі мною зв'язувалося Міністерство оборони. Ізраїль ліцензує діяльність військових інструкторів, вони цікавилися, чи не передаю я якісь військові секрети. Щоб не порушувати ізраїльські закони, отримав громадянство України: я мав на нього право, так як мій дід родом з Одеси. Як громадянин України, я можу тут служити в армії, тому в підсумку мені сказали, що справу закрили, претензій до мене немає.

"Гібридною війну зробила Україна"

Який сценарій війни вам здається найбільш реалістичним?

- Росія хоче, щоб Україна перебувала під її впливом, а якщо Україна не погоджується, то проводиться економічний і військовий тиск. Ми бачимо, що кожні кілька місяців Росія ініціює якусь військову операцію, робить якийсь котел, захоплює ще один шматок території. Думаю, так буде тривати постійно, але не виключаю, що Путіну може прийти в голову думка окупувати всю Україну або її лівобережну частину.

Тут немає іншого виходу, крім як зробити армію сильною. Ці 2,5 роки з початку війни, за великим рахунком, ми проспали. Світ не буде заради України постійно втрачати на антиросійських санкції мільярди доларів. У тій же Латвії, звідки я родом, в Юрмалі все трималося на російських туристах, а на експорті м'яса і риби держава втрачає сотні мільйонів євро в рік. Потрібно розуміти, що санкції тимчасові, що якщо Росія не зробить проти України вкрай радикальних військових дій, їх пом'якшать, або скасують. Ніхто не хоче підтримувати лузерів.

Що потрібно робити?

- Реформа повинна бути не тільки в мисленні, а й у тактиці військових дій. Перед початком Шестиденної війни в 1967 році весь західний світ намагався переконати Ізраїль в тому, що не можна наносити превентивного удару. Пропонували чекати нападу, тоді в Ізраїлю буде моральне право відповісти. Але виявилося, що ця тактика є помилковою. Ізраїль завдав превентивного удару, за шість днів розгромив арабські армії. А в 1973 році вийшло інакше. Перед самою війною, коли стало ясно, що напад неминучий, Голда Меїр і її кабінет боялися завдавати удару через міжнародний тиск, який на них здійснювали після Шестиденної війни. Міністр оборони Моше Даян навіть виступив проти мобілізації. Ізраїль проспав війну Судного дня, найважчу після війни за незалежність, через цілковиту впевненість як військового, так і політичного керівництва, що араби не зважаться на повномасштабну війну проти Ізраїлю. Тільки за 18 днів загинуло 2200 солдатів, для Ізраїлю це дуже багато.

Весь досвід світової політики за останні сто років говорить про те, що з самого початку ведеться тиск на обидві сторони, щоб вони не вели якихось активних дій. Але по факту, ми кожен раз діємо другим номером: чекаємо, поки Росія збере необхідні сили, потім вона проводить військову операцію, дуже часто успішну. Так буде тривати, якщо не діяти на випередження. Ще Наполеон сказав, що армія мишей на чолі з левом сильніше, ніж армія левів на чолі з мишею. У нас чекають, поки нападуть, потім відбиваються. Треба атакувати, на мікротактичному рівні "задирати противника", робити засідки, диверсійні рейди, більше використовувати стратегічні ракети "земля - земля". Якщо є дані розвідки про те, що десь зібралася угруповання для атаки, треба його атакувати першим, не чекати, поки у нас з'явиться моральне виправдання, поки загине певна кількість солдатів. Адже пункт 2 Мінських угод забороняє концентрацію важких озброєнь в зоні безпеки, а це те, що постійно відбувається.

Про що говорити, якщо Україна досі навіть не розірвала з Росією дипломатичні відносини. Кажуть, що це гібридна війна, але її такою зробила Україна. Росія веде цілком звичайну війну, нічого кардинально нового в її військовій тактиці чи стратегії немає. Має бути почуття національної гордості і прагнення йти до кінця. Як можна говорити, що це АТО, якщо це війна? Як можна торгувати з країною, яка тебе вбиває? Хіба можна після цього очікувати, що люди будуть призиватися до армії, йти вмирати за батьківщину? Політики виправдовуються Мінськом, але вони просто бояться діяти рішуче.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---