Моральна капітуляція Росії

Росія не мислить свого існування без перемог. Мілітаризоване суспільство існує в атмосфері реального або уявного домінування над іншим світом, а якщо це неможливо – то хоча б над яким-небудь окремим ворогом. На відміну від легендарного епірського царя Пірра, правителі Росії ніколи не торгувалися щодо ціни. Навіть популярні пісні оспівували, що «нам потрібна перемога, одна на всіх, ми за ціною не постоїмо». Головне, щоб ворог був переможений, а вже наслідки, у тому числі і для самої Росії, – справа десята.

Найдивовижніше, що перемоги російського воїнства останнім часом спостерігаються навіть там, де, згідно з твердженням Володимира Путіна, російських солдатів і зовсім бути не може. Більше того, невидиме воїнство Росії одержує «блискучі перемоги»!

Для підтвердження наведу цитату з опублікованої в «Новом Времени» статті «В умовах маневреної війни протимінометні системи із США мають вирішальне значення – військові експерти»: «Дрони (безпілотні літальні апарати) забезпечили Росії блискучу перемогу в серпні в районі Іловайська». Залишимо на совісті автора цього панегірика Павла Фельгенгауера завищену оцінку важливості епізоду донбаського конфлікту. При найближчому розгляді і більшість перемог Суворова виявляються локальними сутичками. На мій погляд, тут показово інше.

Павло Фельгенгауер (нар. 1951) за освітою біолог, випускник біологічного факультету МГУ (1975), кандидат наук (1987). В якості наукового співробітника Інституту біології розвитку АН СРСР займався молекулярною біологією. З 1999 року П.Фельгенгауер, не будучи штатним співробітником будь-яких ЗМІ, виступає як незалежний військовий оглядач і аналітик.

Зі свого боку додам, що всі публікації П.Фельгенгауера, які мені довелося читати, – це похмурі апокаліптичні пророцтва про кінець спровокованих Росією конфліктів, складені в найчорніших тонах. П.Фельгенгауер не підтримує путінський режим, однак він повною мірою заражений повальною російською недугою – вірою у велич і міць Росії, нехай навіть і зі знаком мінус. І вищенаведена цитата – додаткове тому свідчення.

Показово, що людина, яка не просто обрала своєю професією науку про життя, але й добилась професійного успіху, яка отримала вчений ступінь, тепер глибокодумно мовить про те, що «високого рівня командир, повинен уміти організувати загальновійськовий бій, оборонний і наступальний. Навчитися сполучати на полі бою артилерію, авіацію, піхоту, танки в єдине ціле». Справа тут не тільки у всевладді ЗМІ, які в епоху інформаційних технологій дали право голосу не зовсім професіоналам і зовсім непрофесіоналам.

Проблема російського суспільства у тому, що люди піддаються гіпнозу культ насильства і нездатні послідовно цьому насильству протистояти. Освічена людина, столичний житель виявився здатним публічно назвати злодіяння агресора, військові злочини «блискучою перемогою». Ні в одній авторитетній історичній праці, опублікованій на Заході, ви не знайдете епітета «блискуча перемога» щодо загарбницьких ескапад Гітлера. Воістину між російським і європейським світоглядом розверзлася прірва.

Недооціненою залишається піррова перемога нової редакції російського самодержавства над інтелігенцією. Це не тільки ритуальні танці попсової челяді Кремля та виступи адептів загинувшого монархізму. Це добровільна капітуляція опозиціонерів, охочих залишитися в електоральному полі і мляві виправдання окупації Криму тим, що «Крим при українській владі не процвітав» (Людмила Улицька).

Капітуляція духу і розуму перед імперською міфологією і насильством матиме довготривалі катастрофічні наслідки для Росії незалежно від того, якими будуть короткострокові підсумки чергового протиборства із Заходом. Після Жовтневого перевороту Росія вже пережила таку масштабну культурну катастрофу, від якої країна не оговталася й досі.

Софія Українцева

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---