За лаштунками ДНР, - «сповідь» ополченця

Інформаційне агентство Волинські Новини віднайшло у соціально-орієнтованому ресурсі “Facebook” статтю, яка зсередини відображає ставлення окремих бойовиків терористичної організації ДНР до подій на територіях українського Донбасу, окупованого російсько-терористичними угрупованнями.

Так, автор статті пише: “Сьогодні на вулиці до мене звернувся ДНР-овець і попросив вказати, де у місті знаходиться комендатура. Я повинен був проходити повз, тому запропонував йому пройти разом зі мною, так як завжди намагаюсь скористатися можливістю погомоніти з людьми «з того боку» (якщо це спілкування не у підвалі СБУ, зрозуміло).

Очевидно, що і мій супутник сам знемагав від відсутності співрозмовника, так як я практично нічого і не питав, а всю дорогу говорив він сам. Вірогідно, причиною цьому стала неабияка кількість спиртного, яку дещо раніше прийняв мій супутник, бо пересувався він, хитаючись, а мова дещо запліталась.

Не буду передавати всю розмову, а лише коротко викладу, що мені розповів «ополченець». Сам він - з міста Липецька (на вигляд йому років 25-30, камуфляж без знаків розрізнення, особа, скажімо так, не спотворена інтелектом, я б навіть сказав – тупувата, але я не фізіогноміст і можу помилятися). Тут він воює з літа. Сказав: «поцілував вдома рідних і поїхав воювати». У Донбасі йому дуже сподобалося, і природа, і міста, особливо Донецьк, але скаржився на нашу осінню погоду. Не очікував, що так холодно восени, особливо – вітри. Я сказав, що така погода для тутешнього регіону - це нормально, та й це ще квіточки порівняно з тим, що зазвичай тут буває у період між Хрещенням і Стрітенням. Виявилось, що нетверезим товариш був по причині отримання забезпечення, за яким учора їздив до Донецька (?, але я не розпитував).

Сказав, що у Липецьку життя прекрасне, дуже багато роботи, знайти її там взагалі немає проблем. Приїхало багато біженців з України, але їх там не особливо люблять, бо ведуть себе як бидло, тут же – люди хороші.

Основний лейтмотив нашої бесіди, а вірніше його монологу, так як я здебільшого мовчав, бо після комендатури все-таки хотів вирушити далі у своїх справах, а не залишитися там в камері після не зовсім обережних питань, – велике розчарування у війні. У всіх прошу вибачення за цитату, але її неможливо замінити ніяким аналогом, результат війни, зі слів мого співрозмовника, це те, що замінили «х...й на х...й».

«За що ми воювали?! Навіщо я сюди приїхав?! » – кілька разів патетично вигукнув житель Липецька, і пішли скарги на "козаків", які займаються віджиманням автомобілів у населення і тотальним грабунком.

Сказав, що днями вони затримали групу козаків-грабіжників і хотіли їх розстріляти, але приїхали великі боси і затриманих наказали звільнити і відпустити. Скаржився на цивільну адміністрацію, кажучи, що їх руками прибирають колишніх керівників і бізнесменів (розповів про свою особисту участь у розстрілах та вивезенні трупів) для того, щоб на їх місце стали інші, ще більш гірші: «Хіба за цим я сюди їхав?».

«Знаєш, адже ДНР тут вже ненавидять» – відкрив він мені велику військову таємницю. Не думаю, щоб хтось із цивільних ризикнув би озброєному ополченцю щось сказати про ненависть. Може, це такі бесіди ведуться усередині ополчення між «місцевими» і «відпускниками». Не можуть же «місцеві» не помічати результатів «прекрасного російського світу» і не знати, чия артилерія лупить по житлових будинках, підприємствах та інфраструктурі, і що вивозять на зворотному шляху вантажівки путінського конвою. Дійсно, хіба за це вони боролися?

Ми вже підходили до комендатури, коли співрозмовник, мабуть, бажаючи мене підбадьорити, аби я не прийшов у надмірний відчай від усього почутого і остаточно не втратив віри у світле майбутнє, сказав, що на цих вихідних з РФ мають прибути серйозні люди для наведення порядку і що найближчим часом ситуація покращиться. Ми вже стояли на ганку комендатури. Видно було, що ополченець нарешті знайшов «вільні вуха» і був би щасливий ще поспілкуватися. І мені було цікаво послухати, особливо, про останню інформацію, хто приїжджає і навіщо, але вести таку бесіду серед озброєних ДНР-івців, які бігали туди-сюди, було нерозумно і я попрощався.

А тепер думаю: «Ех, я роззява, треба було запропонувати йому піти пивка попити - ось тобі і привід, і обстановка». Так, не годжуся я ще в розвідники”– резюмував автор.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---