USD 39.00 39.40
  • USD 39.00 39.40
  • EUR 39.25 39.50
  • PLN 9.71 9.93

Повернувшись із АТО, волинський боєць почав писати картини

11 Січня 2016 19:00
Досвідченого бійця та спортсмена в особі Андрія Соломіна демонструє високий зріст, міцна статура, широченні плечі та впевнений погляд. Йому 26, він лучанин, десантник, атошник, член громадського формування «Варта порядку» і віднедавна - художник.

Про три місяці в АТО, спільний проект із художницею Тетяною Мялковською та будні Андрія - він розповів в інтерв’ю прес-службі Громадського формування «Варта порядку».

Андрій Соломін народився в Луцьку. Коли у 2013-му році дослідив свій родовід, то дізнався, що в ньому – 50% російської крові, а на чверть він – болгарин.

Все життя молодик займається спортом. Коли побачив оголошення «Бійцям АТО - безкоштовний спортзал», не оминув його увагою. Там хлопцеві запропонували поїхати на реабілітацію «Зігрій душу», організовану волонтерами з Ковеля.

«Реабілітації я не потребував, але організатори переконали спробувати. Так я потрапив влітку до «Лісової пісні», познайомився з викладачами арт-терапії і взагалі почав малювати. З нами працювала художниця з Луцька Тетяна Мялковська. Ми потоваришували, почали малювати разом – працювали над оформленням стін дитячої кімнати в оздоровчому центрі в Карпатах і не лише. А потім я прийшов до Тетяни зі своїм проектом, хотів створити справжнє дерево роду», - розповідає Андрій.

Тетяна Мялковська проект Андрія підтримала і сьогодні можна побачити результат спільної праці солдата і художниці в Галереї мистецтв у Луцьку на вулиці Лесі Українки, 24.

«У живописі я знаходжу спокій. І малювати люблю неодмінно на самоті. Художником себе поки не бачу, але отримую колосальне задоволення від самого процесу. Багато хто дивується, як може бути солдат і художник в одній людині, мовляв, це як вогонь і вода. Та я мабуть іще не зовсім художник і вже трішки не солдат. В одному фільмі я почув фразу, що кожна людина – трішки художник. І пекар по-своєму художник, і будівельник. Охорона порядку в місті – це як малювати на духовному рівні, творити красу ментальну», - ділиться враженнями «вартівець».
У «Варту порядку» Андрія запросив друг, який сам є членом формування. В новому колективі хлопця приваблює дисципліна.

«Для мене «Варта порядку» – це, передусім, дружнє коло. Нас там постійно вчать, а я дуже люблю вчитися і поважаю тих, хто ділиться своїми знаннями. Там усе по-людськи, тебе завжди зрозуміють і дають достатньо свободи, щоб почуватися членом команди. У Збройних силах при першій хвилі мобілізації такого порядку не було», – стверджує хлопець.

До Збройних сил Андрій потрапив у 2012-му році - одразу після закінчення Луцького національного технічного університету, спеціальність «Промислове та цивільне будівництво». Відслужив 9 місяців у 80-му полку аеромобільних військ у Львові. Після повернення працював на «Новій пошті», а в квітні 2014-го був мобілізований знову.
Безпосередньо в зоні АТО Андрій пробув 3 місяці. Спершу його направили на Рівненський полігон. Так командир відділення в розвідувальній роті десантних військ дивним чином потрапив у ремонтну роту ракетно-артилерійського озброєння на посаду майстра з електрообладнання. Та попри велику кількість екстремальних ситуацій, служба Андрія завершилася благополучно.

Неефективне використання особового складу і техніки, відсутність зв’язку навіть між бійцями однієї роти, пиятика й безвідповідальність – це те, що розчарувало Андрія в ЗСУ найбільше. Та, попри це, згадує він і приємні, світлі моменти. «Дуже приємно було отримувати листи й малюнки від дітей. Ми навіть зробили спеціальну дошку, куди їх наклеювали. А хтось просто ховав їх собі в кишеню як оберіг. Це дуже піднімало бойовий дух, особливо в той період, коли в державі не було повноцінної влади, приємно було відчувати підтримку народу. Один із наших хлопців навіть із дівчиною познайомився через такий лист».
Має Андрій Соломін і власний погляд на майбутнє ГФ «Варта порядку»: «Будь-яка система або деградує, або розвивається. Я переконаний, що «Варту порядку» потрібно розвивати, оскільки це формування приносить користь нашому місту, та й хлопці, які повертаються з війни, знаходять себе у суспільно корисній роботі, а це дуже важливо для бійця. На мою думку, була б цікавою ідея створити систему відзнак. От відпрацював вартовий, скажімо, 50 чергувань – отримав значок «Відмінника патрульної служби» чи якусь іншу дрібничку. Бо в нас зазвичай нагороджують лише досвідчених бійців, учасників різних конфліктів, а мотивувати потрібно й молодих хлопців».

Андрій постійно розвивається самостійно: «Зараз я захопився читанням. Навіть придбав собі електронну книгу, щоб читати за будь-яких умов і не втрачати час на пошуки потрібної книги. Нещодавно натрапив у соцмережі на список «10 книг, які змінять твою свідомість». Вже прочитав три з них – «Бійцівський клуб», «Мартіна Ідена» Джека Лондона, «Повелителя мух» Вільяма Голдінга».

Наразі, роботи бійця АТО і художника-аматора можна побачити в луцькій галереї мистецтв.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу


Редакція сайту прийняла рішення тимчасово закрити коментування під новинами, які стосуються військових подій на сході.
В Україні триває війна, зокрема інформаційна. Таким чином, ми не можемо допустити, щоб ресурс Інформаційного агентства Волинські Новини використовували як майданчик для дестабілізації ситуації.


Утім нам важлива думка нашого читача, тож запрошуємо до обговорення публікацій на сторінках агентства в соціальних мережах.




Система Orphus