У що вірять мешканці Донбасу?

Відсутність робочих місць, боротьба за кусень хліба, сотня гривень в день на блокпостах, вільний доступ до зброї, віра у краще з Росією-ДНР-ЛНР. Попри все 90% «вільних мешканців» території із особливим статусом вважають Україну «плохой», а Росію «хорошей».

Проте є й інші. На мою думку, свідомі. Або, скажімо так, свідоміші. Завдячуючи їм, зберігається віра в людей. Їх пощастило зустріти під час літнього фестивалю на півдні. А сьогодні вони повернулися на Схід.

«Привет! Где я? Я на Донбассе. В *опе, в смысле, тут пи****. Прости, но по-другому - никак».

Так, ми відволіклися на вибори, ми зважили на так зване перемир'я, ми перестали щодня ховати своїх бійців. Трохи рідше. Ми з'їздили на південь, побували у Європі і зрозуміли, що тих, хто розуміє, що відбувається в Україні, – трохи є. Ми навіть подумали, що і там, на Сході, свідомих – більшість. Ми ставили у приклад Маріуполь з українськими прапорами і патріотичними постами мешканців в мережі, які обіцяли боронити місто від «сєпарів».

Але розмова із корінним донеччанином все розставила на свої місця.
«Я бы не сказал, что так сильно мониторю настроения вокруг, но из всего моего окружения, если посчитать, что оно равно 100%, то за ДНР - 94-97%», - розмірковує знайомий Євген, який після скитань Україною нещодавно таки повернувся в рідний Донецьк.

З його слів, наразі доводиться фільтрувати свої думки і емоції з приводу України. «Я же вроде свободный человек, а, оказывается, нельзя теперь мне про это говорить», - додає він.

Те, що розповідає хлопець, ніяк не схоже на мирне чи вільне життя.

…Постійно стріляють кудись. ДНР стріляє. До того ж, стріляють з дворів дитсадків і шкіл. А коли прилітає назад, то Україна одразу погана.
Як стемніє, вулицею ходити небезпечно. Тиждень тому потрапив в перестрілку. Йшов додому, а через дорогу почали стріляти з автомата. Куди – хз.

Купа п’яних ополченців ходять в цивільному зі зброєю. Перепасти може навіть ні за що. Раптом йому постріляти захочеться? Доступ же до зброї – надлегкий. Грошей немає. В одному універі, який таки працює, зарплати викладачам не платять, а нам – стипендії.

Зараз навіть питання, якого зразка дипломи видавати – українського чи ДНР. І невідомо, що і коли буде.

Люди злі.

Багато викладачів – за ДНР. В одного в кабінеті взагалі путін у весь зріст стоїть. Нещодавно ходили в похід, почали пісні співати біля вогнища. Хтось заспівав «Квітку» Океанів. Так, першокурсники почали репетувати, мовляв, на*** пісні українською, давайте російські!

«Этих сосунков только год назад учили любить Украину… Честно, я не знаю… Новости не могу смотреть. Людей не могу слушать». А еще я НЕ хочу, чтоб тут были люди, которые выросли, питались и жили в Украине, но сейчас против неё, - пускай валят(((», - коментує Євген.

А що ДНР може обіцяти? Нічого змістовного. Піти на Маріуполь - ось, що вони готові зробити першим ділом. Я, наприклад, знаю, що в аеропорту свідомо ДНР не зайняли якийсь шмат території, аби туди заходили сили Збройних сил України, а вони починали б їх обстріл.

Кажуть, скоро буде нова валюта. Почався час «розбиття скарбничок». Зараз колишні шахтарі ходять з автоматами, а у вихідні - з пістолетами за ременем. Отримують за це якісь гроші. А решта патріотів – патріотів ДНР, пересічних мешканців Донбасу – сидять без грошей. Без грошей і без роботи. А на блокпостах одиниці отримують копійку. В той час, коли розбомбили майже всі заводи, де працювати людям, які які відповідали за надходження вагонів з вугіллям в цехи…? Де їм працювати? 7 з 10 ідуть на блокпости.

Порожня віра…

"Извини, что я тут начал. Действительно, некому выговориться"


Альона ТРОХИМЧУК

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---