Як українські герої зупинили наступ російських окупантів: бій на Маківці. ВІДЕО

Тисячі українців зібралися на горі Маківка, що біля села Головецько Сколівського району Львівської області 3 травня, аби віддати шану Українським січовим стрільцям, які сто років тому здобули перемогу у бою за гору Маківка.

Тут, на місці поховання українських січових стрільців (УСС), де 100 років тому відбувались запеклі бої, відбулась панахида, віче і реконструкція одного бою. Театралізоване військово-історичне дійство «Бій за гору Маківку» підготували реконструктори Товариства пошуку жертв війни «Пам’ять», - повідомляє «Щоденний Львів».

Чимало людей порівнювали битву столітньої давнини з сучасними військовими подіями на Донбасі, кажучи, що тисячі бійців захищають Україну і є патріотами своєї країни, як ними були січові стрільці.



Нагадаємо, 21 квітня 2015 року президент Петро Порошенко видав указ про заходи щодо вшанування Українських січових стрільців та 100-річчя їхньої перемоги на горі Маківці.

«Там на горі, на Маківці, там ся били січовії стрільці. Хлопці, підемо, боротися будемо. За Україну, за вільнії права й державу» – це улюблена пісня багатьох. Її співали на горі Маківка, вшановуючи 100-ліття перемоги стрільців.





Вшанувати пам’ять українських героїв, які загинули в травні 1915 року, зупиняючи наступ російських окупантів, прибули представники громадських організацій, громадські діячі, ветерани національно-визвольних змагань, бійці Української армії та добровольчих батальйонів, голова Львівської обласної ради Петро Колодій, голова Львівської обласної державної адміністрації Олег Синютка, депутати Львівської обласної ради, пластуни, місцеві жителі.



Серед тих, хто піднявся на гору Маківка, був Іван Пащак, дід якого Василь мужньо боровся там 100 років тому. Дід пішов у січові стрільці, коли мав 27 років. Тоді з села у це добровольче збройне формування, що було у складі австрійської армії, записались 27 хлопців. Але додому повернулись шість, Василь Пащак був поранений й ногу і шкутильгав усю решту життя.

«Вони були такі ж герої, як і зараз наші хлопці, які воюють на сході. Воювали за свої землі, свій народ», – каже Іван Пащак.

Січові стрільці захищали Маківку у дуже нерівному бою, їх було у чотири рази менше, аніж росіян. Запеклі бої тривали з 29 квітня до 3 травня.

Українські стрільці тоді врешті втратили гору, але це обернулось для них перемогою, а для росіян поразкою: через значні втрати росіяни вже через дев’ять днів змушені були відступити. У цих боях легіон січових стрільців втратив понад 40 бійців, називають цифру й іншу – близько 70 осіб, 76 були поранені, кілька десятків потрапили у полон.

«Битва на Маківці – це перша велика спроба галицьких українців стати самим активним чинником історії, стати ковалями й творцями свого майбутнього», – писала 2 травня 1915 року газета «Діло».

Біля Меморіалу Українських січових стрільців були виставлені експонати військового спорядження, зброї вояків легіону Українських січових стрільців, австрійської та російської імператорської армії.

Присутні мали змогу спостерігати за театралізованим військово-історичним дійством «Бій за гору Маківку». Учасники товариства пошуку жертв війни «Пам’ять» показали театралізовану реконструкцію одного з боїв на горі Маківка, як підрозділи російської імператорської армії закріпились на одній із вершин гори, вибивши з цих позицій вояків австрійської армії, і на допомогу прийшов легіон УСС. Глядачі емоційно спостерігали за дійством і перемогу українських стрільців привітали оплесками і вигуками «Слава героям!»

«Оборона тривала три дні, і вона зупинила наступ Південно-західного фронту у напрямку Угорщини. Після цього російські війська відступали, а в наступ пішли австро-угорські війська. Ці жертви в боях на горі не були марними, а дали позитивний результат на Південно-Західному фронті. Перша світова війна відрізнялась від сучасної нинішньої тим, що була суцільна лінія оборони, ось як тягнуться гори, так і була лінія оборони», – говорить учасник товариства «Пам’ять» Любомир Горбач.

Українська збройна формація виникла у складі австрійського війська у серпні 1914 року у Львові. Легіон налічував дві з половиною тисячі стрільців, добровольців було понад 20 тисяч. У роки Першої світової війни січові стрільці воювали проти військ Антанти.

Біля могил січових стрільців відбулась панахида і віче. Цьогоріч приїхало, як ніколи, багато людей. Чимало говорили про те, що треба переосмислили події столітньої давнини через призму подій на Донбасі.

Макар і Надія Гаталяки приїхали на гору Маківку зі Львова. Зумисно вбрались так, як одягались люди сто років тому. Надія – у бойківському строї, Макар – у формі австрійського офіцера.

«Це важлива подія для кожного українця – 100 років бою, який був визначний у Першу світову війну. Сюди дійшли російські війська. Це була своєрідна точка визволення України. Ми приїхали з донькою, вона має виховуватись змалечку на таких історичних подіях», – зауважило подружжя.

За оцінками істориків, перемога у бою на горі Маківка стала важливою сторінкою в військовій історії України. У 1999 році на горі Маківці був відкритий меморіал, впорядковані могили січових стрільців, на них люди поклали квіти і запалили свічки».

Бої за гору Маківку проходили під час Першої світової війни на східному фронті в Карпатах між підрозділами австро-угорських та російських військ. Маківка була зайнята Січовим Стрілецтвом 22 березня, і відтоді бої за неї майже не припинялись протягом 60 днів. Ця гора стала на той час ключовим пунктом оборони австрійської Південної армії, тому що закривала найкращі підходи російській армії до німецьких військ та не дозволяла російському війську пробитися по річкових долинах до Тухлі і Славська.

Найзапекліша боротьба за гору Маківку тривала з 29 квітня до 2 травня 1915 року. Австрійські частини відступали під натиском російських військ, які зайняли половину гори.

Упродовж чотирьох днів Українські Січові Стрільці вистояли під натиском російських військ та зуміли втримати позиції. Запекла оборона Маківки дозволила 55-й австро-угорській піхотній дивізії повністю виконати поставлені перед нею стратегічні завдання, зокрема не дозволила військам російської армії прорватися через карпатські перевали і вийти на оперативний простір до Угорської рівнини, що створило б катастрофічні наслідки для австро-угорського фронту, і в разі успіху російських військ – виходу Австро-Угорщини з війни, а також виграла час для зосередження німецьких військ на ділянці Горліце-Тарнув і наступного успішного прориву російського фронту, який призвів до загального відступу російських військ з Галичини».

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---