У Турійську забули про історію, - археологи

Розробники нового генерального плану селища Турійськ на Волині «забули» включити до нього землі історико-культурного призначення.

Про це повідомили 27 серпня у прес-службі ДП «Волинські старожитності».

Нещодавно Турійська селищна рада подала до ДП «Волинські старожитності» проект землеустрою щодо зміни меж селища. «Волиньводпроектом» розроблено новий генплан населеного пункту, на якому відображено практично все: від нових земель для житлової забудови до офісних чи складських приміщень. Не має лише земель історико-культурного призначення, - повідомили археологи. «Звичайно, навіщо вони селищу?», - звучить риторичне питання у повідомленні «Волинських старожитностей».

Багата історія селища не знайшла висвітлення у його новому генплані – бо ж до його розробки не було залучено жодного археолога.

Турійськ, як відомо, є літописним містом і перша згадка про нього належить до 1097 року у зв'язку з Любецьким з'їздом князів.

Відомий дослідник волинських городищ Павло Раппопорт у своїй книзі «Військова архітектура західноруських земель X-XIV ст.» зазначає: «Існує ціла низка волинських городищ, що має штучно надану їм округлу форму. Найпростіші з них являють собою невеликі круглі площадки без валів, захищені зі всіх сторін болотом. Таким, наприклад, є городище у Турійську, розташоване на лівому берез р.Турії, на плоскій, сильно заболоченій рівнині».

Раппопорт визнав городище унікальним для Західної України та й більшість дослідників його підтримують. Археологами різних часів знайдено на ньому вироби з кераміки, заліза, скла, бронзові і срібні прикраси давньоруського часу Х-ХІV ст.

Окрім історичного городища, в самому селищі у ХІХ столітті знайдено скарб срібних гривен, ручка від меча зі срібною інкрустацією, бронзові іконки та хрести-енколпіони (на фото).

«Про це добре знають чорні археологи, але тільки не місцеві чиновники. Навіщо їм історія чи минуле? В голові лише можливість заробити на продажі земель, хай навіть із прахом предків. І так розширюється українська географія культурного лиха», - кажуть у «Волинських старожитностях».

Скарб срібних гривен та прикрас з Турійська зберігається в Ермітажі.

Довідково:
З книги Олександра Цинкаловського «Стара Волинь і Волинське Полісся».
У 1205 р. Турійськ несподівано захопили війська литовців і ятвягів. В 1366 р. Турійськ як королівщина належав до Володимирського замку. В XIV ст. містечко належало Федору Янушевичу, а у 1545 р. - князю Роману Сангушко. До Сангушків належав також замок, що знаходився серед багон над р.Турією, де було колись старе городище (в ХІ-XIV ст.) і 15 околичних сіл. В XVIII ст. Турійськ належав до Осслінських, де вони побудували палац, а у 1812 р. перейшов у власність родини Ожешків. В кінці ХІХ ст. було там 182 доми і 2,772 жителя, дві церкви, одна з них мурована з 1845 р., друга - дерев'яна з 1662 р. на передмісті Липа. В містечку тоді був ще мурований костел, 2 єврейські доми молитви, 3 крамниці, 24 ремісника, 4 вітряки і водяний млин, ярмарки 4 рази на рік. Жителі Турійська займалися фірманкуванням, рільництвом і ткацтвом. В ХІХ ст. рух і торгівлю в містечку значно збільшував приїзд сюди євреїв з цілої Волині і Полісся. Ці прочани масово приїздили сюди тому, що там проживав широко відомий єврейський рабин-чудотворець. За переписом 1911 р. в Турійську було 3,383 жителя, волосне правління, міщанська управа, пошта, телеграф, земська поштова станція, школа, бібліотека, земський амбулаторний пункт, акушерка, аптека, склад аптечних товарів, горілчана державна крамниця, 24 різних крамниць, газовий млин, кооператив і земська випозичальня сільськогосподарських машин, щомісячні ярмарки.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---