USD 39.00 39.40
  • USD 39.00 39.40
  • EUR 39.15 39.45
  • PLN 9.71 9.93

Декомунізація на Волині: що вдалося зробити за рік реформ

26 Травня 2016 16:30
Річний термін, відведений на втілення декомунізаційних заходів, закінчився 21 травня. Торік Верховна Рада схвалила чотири закони, що передбачали зміни назв населених пунктів, географічних об’єктів, вулиць, які містять елемен­ти тоталітарної пропаганди й присвя­чені діячам радянського минулого, - йдеться у матеріалі щотижневика Волинські Новини від 26 травня (№17).

1002 адміністративно-територіальні одиниці (міста, села, райони) перейменували. Голова Українського інституту національної пам’яті (УІНП) Володимир В’ятрович зауважує, що це – майже завершене завдання із очищення мапи України від комуністичних назв.

Однак робота триватиме надалі: треба міняти назви вулиць, мікрорайонів у містах, прибирати пам’ятники з сумнівною славою. Про реалії декомунізації по-волинськи спілкуємося з лучанином, начальником управління інституційного забезпечення політики національної пам’яті УІНП Ігорем Куликом.

– За рік рішеннями різних органів влади вдалося фактично в повному обсязі надати вулицям у населених пунктах нові назви і позбавити радянських маркерів у вигляді пам’ятників, – зауважує історик. – Наприклад, у Тернополі ще з самого початку виявилося, що нема чого декомунізовувати, оскільки всі вулиці давно перейменували.

У Луцьку до 20 травня тривало громадське обговорення щодо назв вулиць. Інститут виступає за те, аби на місцях були ініціативи безпосередньо від людей – які назви вони хочуть. Велике поле для діяльності отримали місцеві краєзнавці, історики, архівісти. У багатьох вулиць не було історичних назв або вони не збереглися. Тому часто зараз з’являються плодово-ягідні означення. Крім того, Інститут розробив рекомендації, аби вулиці називали на честь сучасних героїв – учасників Революції Гідності та бійців АТО. У спілкуванні з військовими ми постійно чуємо, що для них дуже важлива пам’ять, тому встановлювати меморіальні дошки, давати вулицям їхні імена – хороша практика.

– Люди нарікають на те, що зі зміною назви вулиці чи населеного пункту їм доведеться замінювати всю документацію. Підприємцям, роботодавцям власним коштом треба буде вносити корективи у реєстраційні документи.

– Жителі перейменованих вулиць не мусять іти в якусь установу і змінювати паспорт, будинкову книгу тощо. Це буде зроблено автоматично після звернення людини, якщо виникне така потреба. Приміром, вклеїти фотографію у паспорт, здійснити купівлю-продаж. Зі старими документами спокійно можна жити п’ять, десять чи двадцять років.

– Якщо назва залишається у документах, вона залишається і в людській пам’яті. То який сенс у змінах?

– Маємо поступово позбуватися наслідків тоталітарного минулого, кліше і міфів, які запхала в наші голови радянська система. Але не треба переписувати історію, відмовлятися від неї. Ніхто не відкидає того, що нинішня вулиця Лесі Українки в Луцьку до початку 1990-х мала назву Радянська. Комусь зручніше досі так казати. Та з часом ситуація змінюється.

– Місто Покров на Дніпропетровщині було Орджонікідзе, Заводське на Полтавщині – Червонозаводським. Тепер активісти з Покрова й мерія Заводського оскаржують у суді рішення про перейменування. У першому випадку кажуть, що місцева влада сфальшувала листа про підтримку нової назви більшістю жителів. У другому – мер міста наполягає, що в попередній назві нема нічого комуністичного, мовляв, червоний колір у нас не заборонений. Можна через суд повернути старі назви населених пунктів?

– Під час перейменування Верховна Рада максимально враховувала пропозиції від органів місцевого самоврядування. Думаю, суд не прийме до розгляду такі справи, бо немає педмету позову. Всіх норм закону дотримано, на будь-якому етапі зміни була можливість обговорювати, радитися, вибирати назву. Інше питання – як бути з населеними пунктами, де Україна втратила повноту влади: в частині Луганської і Донецької областей та Криму. Окремими постановами ВР усі населені пункти, що містили радянські назви, перейменовано. Зрозуміло, що обговорення з місцевим населенням там не було. Наприклад, у Криму більшість міст і сіл отримали давні кримськотатарські назви.

– Чи передбачена якась відповідальність за затягування із виконанням заходів декомунізації?

– У законах основний акцент зроблено не на покаранні за бездіяльність влади, а на покаранні за пропаганду нацистської і радянської ідеології та символіки. До процесу мали бути залучені владці всіх рівнів та представники громади, щоб створити систему противаг: коли хтось не може чи не хоче, до цього взялися б інші. Якщо не робить мер – є депутати міськради, які мають взяти ініціативу на себе.

Ольга ЮЗЕПЧУК

Луцьк – Київ
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу


Коментарів: 2
Рома Показати IP 24 Червня 2016 04:03
Нешанований мною апологете "маяків", треба розуміти наступне: будь-який вибір пов'язаний з відповідальністю. Вибір між бездіяльністю і протидією - обмежений настільки, наскільки безвідповідальною є людина, яка має такий "вибір". Спробуй якісно урізноманітнити "арсенал" можливих моделей поведінки, через які проявляєш свою громадянську позицію; або ж визнай, що у глибині скупої душі тобі таки по-російськи пох*й, як називається твоє село, і пройди повз цю дискусію, заповнивши душу щирою радістю з приводу "правильного" пінопластового кандилябру, який наліпив на свою стелю, на приклад. Звертаючись до кожного, хто відчуває себе адресатом викладеної вище критики, прошу про таке: спробуйте уникнути переживання почуття образи і обурення, відмовте собі у звичному акті (пардон) ментального самозадоволення, і не поспішайте перебирати свої нудні шаблони і ярлики, аби зкомпілювати з них "гідну" відповідь на критику. Дозвольте собі продуктивну реакцію! Такою продуктивною реакцією могла би бути спроба гідно прийняти критику, усвідомивши!!! її зміст. Ми, нажаль, частіше проявляємо себе як людина-горда, аніж людина-честі. Гордістю ми несвідомо намагаємось компенсувати неповагу до себе, залишаючись при цьому лох*ми. Цінуйте і захищайте свою честь і честь тих, хто близький вам на різних рівнях. Перейменування рідного села, яке понад 8 століть!!! носило милозвучну й неповторну назву "Княгинінок" не можна сприймати інакше, як посягання на нашу честь та гідність. Зауважу, що назву "маяки" лише півстоліття тому "створили" послідовні вороги нашої нації, які катували, нищили і експлуатували наших предків. Села нищили, а створювали назви. Маяківці, створіть село, і назвіть його "калакути"! Отакі "маяківці" повірили іншим ворогам українського народу, обрали їх, а тепер ще й сміють язик з дуп* діставати, коли ці нові вороги зі звичними вже недбалістю, байдужістю, та безграмотністю "повертають" селу неприродню і невимовну назву "княгинИнок". "Декомунізують" (усуваючи болісний симптом), коли треба "дед*білізувати".
Рома Показати IP 24 Червня 2016 04:40
Вперше спробував залишити свій коментар, і лише тому, що на вашому сайті - це зручно та без всяких реєстрацій, які необтяжують хіба що напівставки зайнятих сидінням на форумах. Мабуть, ви зрозуміли, що коментар не вписується в контекст....

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Система Orphus