26 років бездоріжжя: у селі дорога, як за часів війни

Розбита вщент ґрунтова дорога та калюжі по пояс – автошлях до села Сильне Ківерцівського району – це тест-драйв для усіх без винятку автівок та навіть тракторів. Місцеві жителі доведені до відчаю – через бездоріжжя до них відмовляється їхати автобус.

Про це йдеться у газеті Волинські Новини від 16 листопада.

Село Сильне – колиска партизанського руху в роки Другої світової війни. Завдяки болотистій непрохідній місцевості довкола село було майже неприступним. Та досі нічого не змінилося: дістатися до Сильного – це справжній подвиг, бо тамтешню смугу перешкод здолає навіть не кожен трактор.

Сам на сам із розбитим шляхом

Дорога, яка веде до Сильного, пролягає через ліс. Вона петляє між деревами і її кінця не видно. Де-не-де помітно роботу грейдера та дрібний щебінь, яким намагалися хоч трохи підлатати шлях. Та це не допомогло. Тут 10 метрів щебеню і сотні метрів вибоїн та величезних калюж. Посеред таких собі «озер» з водою – купи піску, на яких видніються відбитки коліс лісовозів. Ця важка техніка пройде будь-де. Але саме вона і стала причиною чи не найбільшої біди сильненців.

Місцеві розповідають: з автошляхом було б усе гаразд, якби не великогабаритна техніка. У селі працює кілька пилорам, крім того, активним вирубуванням та вивезенням лісу займається лісове господарство. Люди підрахували: щодня цією дорогою проїжджає 7-8 лісовозів.

«Один такий навантажений лісовоз важить до 60 тонн. Неодноразово бачив, як у сусідньому селі Тростянець на дорозі стоїть контрольна вага, то от жодного разу такий лісовоз не спинили, не перевірили, а тим більше, не заборонили рухатися», – каже голова Сильненської сільської ради Олександр Ходорчук.
«Крім лісовозів, тут ще їдуть фури, навантажені лісом. Ми їм кажемо: поремонтуйте хоч трохи ту розбиту дорогу. Ви ж маєте пилорами, відправляєте ліс. Але вони лише відповідають: ми платимо податки», – каже жителька Сильного Галина Мельник.

Наче на краю світу

Місцеві розповідають історії одну страшнішу за іншу. Минулоріч одного з місцевих школярів ледь не загризли вовки – через погану дорогу автобус довго їхав, а хлопчина стояв на зупинці й чекав транспорт.

«До автобуса півгодини. Син увечері його чекав, аж бачить, що на нього щось іде. На щастя, їхав автомобіль, хлопець злякався й заскочив у машину», – розповідає жінка.

А ще на цій дорозі ледь не перекинувся шкільний автобус із дітьми. Саме після цього випадку люди почали бити в усі дзвони. Вони додають: дорога до Сильного – це ще квіточки. До сусіднього Клубочина не завжди можна й пішки дійти.

«Там треба їхати зигзагами. Туди відмовився їздити перевізник – якби довгий час курсував у те село, то від автобуса нічого не залишилося б», – каже Галина Мельник.

До такого рішення підприємця люди ставляться із розумінням.
Грошей немає, як завжди

Сільський голова Олександр Ходорчук керує сільрадою вже 12-й рік. За цей час, кажуть люди, змін вони не побачили жодних – ні відремонтованих доріг, ні освітлених вулиць.

Сільський голова переконує: в казні підпорядкованої йому сільради на ремонт дороги немає коштів – річна сума куцого бюджету, за його словами, становить трохи більш як 200 тис. грн. Цих коштів ледь-ледь вистачає на поточні потреби. Попри те, що цього року сильненці перевиконали бюджет на 80 тис. грн, цих грошей не вистачить навіть на те, щоб засипати ями.

«Ми писали до депутата обласної ради Юрія Ройка, який подавав запит, окремо робили запит з підписами до депутата районної ради Петра Ройка. Писали до голови районної ради, до голови районної державної адміністрації, але віз і нині там», – каже Олександр Ходорчук.

«Ми сподівалися на депутатів, на сільську раду, на районну, на обласну. Думали, якщо це дорога обласного значення, то, може, хоч хтось щось побачить, хоч щось привезе, хоч щось сипне. Але ми не потрібні нікому. То для чого тоді влада? Для чого її тримати?» – з гіркотою констатує Галина Мельник.

Що робити?

Депутат Волинської обласної ради, укропівець Олександр Омельчук переконаний, що нинішня ситуація з дорогою – результат недопрацювань сільського голови.

«Вважаю, що за 12 років роботи на посаді сільського голови можна було домовитися з лісгоспом, аби вони привезли вам щебінь і засипали дорогу. Так само можна було достукатися до районної влади, до обласної, не тільки відписками, а рішучими діями», – каже депутат.

Він переконує сільського голову замовити проект на ремонт дороги і з готовими документами стукати в усі двері обласної адміністрації та обласної ради.

«Яка різниця, в чиєму підпорядкуванні дорога? Проблема у вас, а ви чекаєте, поки обласні чиновники самі звернуть на вас увагу. Заради того, аби ситуація змінилася, готовий спільно попрацювати з очільником громади. Як депутат обласної ради на найближчій сесії питання щодо ремонту дороги буду виносити депутатським запитом і наполягатиму на тому, аби депутати його підтримали, щоби почати хоча б поточний ремонт цієї дороги», – каже укропівець.

Та додає: якби громада об’єдналася із Цуманською ОТГ, то розв’язання питання з дорогою не так затягнулося б у часі. Адже в об’єднаних громад набагато більша казна та є фінансова незалежність від волі високопосадовців.

Та єдиний вихід, який бачать люди, – радикальний: перекрити дорогу. Вони впевнені: тільки у цьому випадку їх почують. Адже коли пилорами й лісовози будуть заблоковані, а лісгоспи понесуть збитки, можливо, тоді чиновники звернуть увагу на проблеми людей.

Анна ВОЛОЩУК, Ківерцівський район

«НА МЕЖІ» – соці­аль­но-інформаційний проект Інформаційного агентства Волинські Новини у партнерстві з Волинською обласною організацією політичної партії «Українське об’єднання патріотів – УКРОП» реалізовує соціаль­но-інформаційний проект «НА МЕЖІ».

Якщо у вашому селі чи місті є школа, дитячий садочок, амбулаторія, ФАП, клуб у неза­до­вільному стані, якщо ви втомилися оббивати пороги органів влади, розповідаючи про ці проблеми, якщо ваша громада опинилася на межі, зателефонуйте нам: волинський УКРОП – (099) 637-14-15, редакція – (068) 816-90-46,

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---