Через відсутність автобусного маршруту до волинської святині можна дістатися лише пішки

Віддалені від районного центру села Синове, Підсинівка, Шкроби, Мильці, Соколище, Сереховичі, Грабове, Солов’ї, Комарове та Ниці на Старовижівщині здавна чомусь жартівливо називають «Кореєю». Може, тому, що звідти значно легше дістатися куди завгодно, тільки не до селища, яке є адміністративним центром району? Про це йдеться у матеріалі газети «Волинські новини» від 27 квітня (№16 (64).

Тут практично немає жодного прямого автобусного сполучення, за винятком ранкового рейсу «Ковель – Стара Вижівка» через Сереховичі, та й то по парних числах. Отже, поїдеш в райцентр у справах, а тоді або з пересадкою в Буцині (і таких рейсів лише два на день), або на перекладних діставайся додому чим хочеш, хоч пішки. Тож коли з десяток років тому підприємець Олександр Бортнійчук став піонером нового рейсу, чим полегшив життя сільчан, бо міг і відвезти «корейців» у райцентр, і повернути їх до домівок, та робив це двічі на день, жителі названих населених пунктів полегшено зітхнули.

Про самого Олександра відгукувалися лише схвально: доброзичливий, чемний, завжди йде назустріч людям і готовий їм усіляко допомогти. Однак через деякий час після зручно прокладеного рейсу, до якого люди призвичаїлися і за який були щиро вдячні Бортнійчуку, маршрут в Олександра несподівано для багатьох відібрали та віддали іншому підприємцю, мовляв, Бортнійчук програв конкурс, бо в його конкурентів автотранспортний засіб новіший, а отже, безпечніший.

У Волинській обласній державній адміністрації на численні звернення, листи жителів «Кореї», публікації у районній та обласній пресі з проханням повернути маршрут Олександру Бортнійчуку відреагували стримано і, звичайно ж, відмовою, аргументувавши свої дії прозоро та справедливо проведеним конкурсом. І людям нічого іншого не залишалося, як змиритися з реальністю, тим паче, їх запевнили: усе робиться для блага самих же «корейців». Утім пізніше з’ясувалося, що хотіли, як краще, а вийшло, як завжди.

І справді, нові перевізники сумлінно виконували свої функції до того дня, коли, мабуть, зробили висновок, що маршрут не приносить їм бажаної фінансової вигоди. Або в них з’явилися інші перспективи. Інакше чому б змінювати його регулярність? Спочатку люди обурювалися зміною періодичності руху автобуса та маршруту, але зрозумівши, що до них ніхто не прислухається, махнули на владу рукою і кожен вирішив покладатися лише на власні сили та можливості.

Однак, як стверджують у районних владних кабінетах, найближчим часом усе може змінитися на користь «корейців». Як інформує начальник управління інвестицій та регіонального розвитку Старовижівської РДА Олександр Яцунік, незабаром пасажирськими перевезеннями опікуватиметься нібито вже не Волинська ОДА, а органи районної виконавчої влади, а відтак буде оголошено конкурс на спеціалізовану організацію, що розроблятиме всі внутрірайонні маршрути та графіки курсування автобусів. Якби ж то! Бо хто краще за місцевих чиновників знає проблеми і потреби своїх же сільчан?

– Плануємо відновити внут­рішні маршрути, які сполучатимуть зі Старою Вижівкою Стару Гуту, Любохини, Рудку, Залюття, Яревище, Сукачі, Паридуби, Комарове, – запевняє Олександр Борисович. – Адже на сьогодні автобуси зовсім не курсують у такі села, як Мельники, Лютка, Кукуріки, Сьомаки, Паридуби, Сукачі, Комарове.

Такі перспективи – як олива на душу. А в деяких населених пунктах, наприклад, у Паридубах, вже давно й не сподіваються, що колись побачать там рейсовий автобус. Перевізники нарікають на погану дорогу, тому принципово не хочуть заїжджати в це село. Щодо інших, то бідкатися про погані дороги там не варто.

Однак повернімося до згадуваного маршруту, що сполучає Стару Вижівку та Мильці. Ще за часів губернаторства покійного Бориса Клімчука із Буцина до села, де розташований Милецький Свято-Миколаївський чоловічий монастир, першу згадку про який датовано 1522 роком, через Сереховичі, було прокладено асфальтну дорогу, що знач­но скоротило шлях до святині, й тепер паломники можуть швидше дістатися до обителі, та все це за умови, що в них є власний автотранспорт, бо автобуси нею не курсують.



Коли ж неділя випадає на непарне число, то доїхати до Милецького монастиря зі Старої Вижівки чи Буцина вранці взагалі неможливо, хіба що впавши на хвіст комусь із охочих відвідати святиню або пішки. Відсутній цього дня і зворотний транспорт. Перший рейс після служби в обителі, що закінчується близько опівдня, в бік Буцина, тобто Старої Вижівки, – о шістнадцятій годині. Те саме стосується й людей, які вирушають у напрямку Ратного. А відвідують монастир сотні паломників, не кажучи вже про жителів Старовижівського та Ратнівського районів, які живуть недалеко від монастиря і не мають змоги зручно дістатися до нього, тоді як Стара Вижівка має пряме сполучення навіть зі Львовом.

Тож залишається тільки сподіватися, що, коли за організацію пасажирських перевезень і справді візьметься Старовижівська РДА, багато що кардинально зміниться, і місцеві чиновники зважатимуть на пропозиції прос­тих людей, які не мають власного автотранспорту і користуються так званим громадським, як звикли його називати, попри те, що він уже давно в приватних руках, а перевізники не тільки рахуватимуть гроші, а й поліпшуватимуть рівень обслуговування пасажирів.

У цій, здавалось би, буденній справі є ще один чималенький нюанс. У процесі реформування громад, якщо місцева влада прагне об’єднати їх довкола Старої Вижівки, то просто зобов’язана подбати про безпосереднє автосполучення з селищем, щоб у людей не виникало бажання долучитися до інших громад із сусіднього району, бо тоді суть запропонованої реформи знівелюється за тим самим принципом: хотіли, як краще, вийшло, як завжди.

Наталія ЛЕГКА

Фото автора

Старовижівський район

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---