USD 38.70 39.05
  • USD 38.70 39.05
  • EUR 38.70 39.05
  • PLN 9.80 9.97

«Якщо не будемо відповідальними, вірус від нас повернеться до інших країн», – Андрій Курков про карантин і останній роман

8 Квітня 2020 07:00
Сучасний український письменник, найбільш перекладений за кордоном, викладач, сценарист Андрій Курков розповів про свій роман «Сірі бджоли», а також відповів на запитання прихильників під час прямого ефіру у фейсбуці.

Онлайн-зустріч відбулася 6 квітня в рамках книжкових вечорів із PEN Ukraine.

«Час (на карантині) летить дуже швидко і мені важко сконцентруватися, коли немає різниці між неділею і понеділком, хоча для письменників це й не характерно, адже зазвичай вони не ходять на роботу», – поділився автор.

На його думку, сучасна ситуація яскраво засвідчує те, що всі ми залежні одне від одного, від відповідальності кожного з нас.

«Або ми можемо допомогти швидше зупинити цю епідемію, або не будемо відповідальними і запустимо ситуацію. Тоді від нас вірус зможе повернутися до країн, які його перемогли вже майже… Карантин можуть зняти за наявності умовно мінімальної кількості хворих, але тоді може виникнути друга хвиля… Ми повинні винести важливий урок відповідальності кожної людини перед своїм суспільством і світом у цілому», – впевнений Андрій Курков.
Він зазначив, що його книга «Сірі бджоли», попри те, що вийшла друком більше двох років тому, досі, на жаль, залишається актуальною.

«Книга – про війну, а точніше про тих, хто живе на війні… Цю книжку я не збирався писати, тому що завжди боюся актуальних тем. Актуальні теми, як на мене, – для журналістів, авторів нон-фікшн. Пригадую, коли вибухнув Чорнобиль у квітні 1986 року, мене кілька разів запитували, чи я вже пишу про це. Я відповідав: ні, та й не збираюся писати найближчі 20-30 років, тому що треба зрозуміти, що це було, як закінчилося і який вплив мало на життя суспільства, країни. Тієї країни, СРСР, уже немає, про радіацію ми вже майже не згадуємо, але було написано сотні книжок, хоча я й не можу пригадати якоїсь яскравої, – розказав Андрій Курков. – Після анексії Криму, початку війни журналісти також почали цікавитися в письменників, хто з них почав писати про це. Про війну розпочали писати солдати, волонтери, письменники-добровольці. Я ж відповідав, що не буду писати про війну до того часу, поки вона не закінчиться, тому що не можна поспішати з такими темами».

Читайте ще: Ірена Карпа поділилася, «як виходити заміж стільки разів, скільки хочеться»

Змінив свою думку письменник після того, як у Києві 2016 року познайомився з вихідцями з Донбасу.

«Одного разу один із них мені розповів, що кожного місяця їздить майже на лінію фронту в одне село неподалік Донецька, привозить людям медикаменти, продукти. Це село, в якому залишилися сім родин, котрі пробують займатися домашнім господарством, щось вирощують, консервують. Він це в них викуповує й продає якимось київським кафе, – пригадав автор. – На мене ця історія вплинула – я раптом зрозумів, що не тільки лінія фронту має довжину 450 кілометрів. Це сіра зона має протяжність 450 кілометрів… Майже скрізь є майже покинуті й практично не покинуті села. Там мешкають люди, які живуть на війні, які, це мабуть найстрашніше, до неї звикли. Вони б хотіли жити так, як раніше, але все ж таки людина адаптується до умов. І інколи це дивує, тому що умови раптом можуть стати практично неможливими для життя. Але людина хоче виживати. Не всі стають біженцями, хтось тримається за свою землю, свою квартиру, свій будинок, свій садок».

Андрій Курков звернув увагу, що багато з написаних книг про війну – про героїв, антигероїв, ворогів, сепаратистів, однак про людей, те, що вони відчувають, їхню ментальність, те, як вона змінюється, не писав ніхто.

«Я вирішив написати такий роман. Думаю, в цьому мені допомогли поїздки в зону АТО/ООС», – сказав письменник.

Книга «Сірі бджоли» описує історію двох чоловіків, які залишилися в опустілому селі на Донбасі. Це молодий пенсіонер, пасічник Сергій Сергійович, який працював інспектором із безпеки праці на шахтах, та його ворог із дитинства Пашка. Вони мешкають на паралельних вулицях – Леніна і Шевченка.

«Коли вони залишилися удвох, то зрозуміли, що без них село загине. Тому вони починають спілкуватися, хоча раніше в житті ніколи навіть не здоровкалися», – зазначив Андрій Курков.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу


Коментарів: 0

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Система Orphus