Персоніфіковане зло: що залишилось від НБУ після правління Гонтаревої

Знецінення національної валюти в 2,5 рази. Споживча інфляція за останні роки становить більше 80%. Заборгованість неплатоспроможних банків перед НБУ в розмірі майже 52 млрд грн. Сума коштів, виплачених на користь вкладників, - понад 80 млрд грн, здебільшого, за рахунок державних коштів. Близько 90 банків виведені з ринку. Сумарні втрати бізнесу, населення, держави, місцевих органів влади, інвесторів оцінюються в 300 млрд грн. Це далеко не повний перелік «перемог» екс-очільниці НБУ Валерії Гонтаревої за 3 роки роботи на посаді.

Про це на сторінках DSnews пише Олексій Кущ.

Відставка глави Нацбанку Валерія Гонтаревої повинна стати позитивним сигналом для ринку. "Цей день ми наближали, як могли" - саме ця фраза могла промайнути у свідомості мільйонів українців, коли вони почули "благу звістку" про відставку Гонтаревої і її команди.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ЕПОХА ГОНТАРЕВОЇ: ЗАРПЛАТА ГОЛОВИ НБУ ЗБІЛЬШИЛАСЯ У 16 РАЗІВ, ДОЛАР - У 2,3

Наближали по-різному: хто на мітингах, хто подумки біля телевізора. Хто щиро, хто не дуже. У будь-якому випадку період 2014-2017 років надовго запам'ятається українцям і, напевно, знайде своє відображення в спеціальних дослідженнях, а також на сторінках підручників. Велике бачиться здалеку, але так як ми маємо справу з "дрібним", то вже сьогодні цілком реально дати попередню оцінку, так би мовити, по гарячих слідах...

Системна помилка

Захід в центральний банк країни команди "інвестиційних банкірів" спочатку був ключовий кадровою помилкою. Помилкою стратегічного значення. Це все одно що зубного лікаря доручити операцію нейрохірурга: теж голова, і той і інший, ніби, медики.

Були порушені всі базові принципи незалежності та наступності політики центрального банку. Візьмемо ту ж ФРС США: серед її керівників ви не знайдете жодної людини, який би сколотив свій статок операціями на фінансовому ринку і "схемотехнікою". Всі суцільно нудні вчені і теоретики, "сухарі".

В Україні в 2014 р на перший план вийшли не професійні здібності, а принцип особистої відданості і довіри. І команда "інвестиційних банкірів" в'їхала в НБУ разом з усіма своїми вкоріненими нитками і ниточками, які пов'язували їх з колишніми партнерами по бізнесу (які колишніми не бувають) і російськими фінансовими структурами. І не вірте в казки про те, що всі вони за порогом НБУ піддалися нападу колективної ретроградної амнезії. Досвід - друга натура, і від нього нікуди не дінешся.

З точки зору конфлікту інтересів, творилося взагалі щось неймовірне. Причому, без порівняння з еталонною Європою чи США. Навіть в Росії не допускали подібного. Наприклад, глава НБУ кілька років поспіль декларує десятки мільйонів гривень доходу, який вона отримує від продажу свого бізнесу "в розстрочку". Тобто, будучи одним з ключових державних менеджерів, вона регулярно отримує cash flow (грошовий потік) з діючого бізнесу, який спеціалізується на спекулятивних і інвестиційних операціях на фінансовому ринку України, причому в значній мірі в сегменті державних цінних паперів. При цьому, сам НБУ є найбільшим утримувачем ОВДП в країні і володарем самого "смачного" інсайду! До речі, а що заважає повернути після відставки цей бізнес назад в "материнське лоно"? Хтось читав умови продажу на предмет того, чи "зашитий" в нього опціон на зворотний викуп? Мовчання НАБУ в даному питанні воістину цікаве...

«Заначки»

Що стосується результатів. Примітним фактом є те, що всі "досягнення" діючої команди "реформаторів" носять оціночний, суб'єктивний характер. В такому форматі оцінки будь-яка "грамотна, розмовляюча голова" з успіхом розповість про великі досягнення на ниві реформування фінансового ринку країни, про те, як у всьому світі тільки і говорять, що про Україну, шануючи інших керівників «лохами».

Так, у нас великий кадровий склад "адвокатів диявола". Серед таких оцінок найбільш часто фігурує "очищення банківської системи". Хоча ні в Конституції, ні в профільному законі у НБУ немає такої функції, як "очищення системи від банків". Хто взагалі доручив голові НБУ "очищати"? Хто дав такі повноваження? Це все одно що міністр економіки вихваляв би себе за очистку економіки від підприємств (наприклад, збиткових), яких в Україні понад 50%.

Що стосується кількісних показників, то тут особливо не посперечаєшся. Знецінення національної валюти в 2,5 рази. Споживча інфляція за останні роки - більше 80%. Промислова - під сотню (хоча тут вагомий внесок уряду). Заборгованість неплатоспроможних банків перед НБУ в розмірі майже 52 млрд грн. Сума коштів, виплачених ФГВФО на користь вкладників, - понад 80 млрд грн, здебільшого за рахунок державних коштів.

Близько 90 банків виведені з ринку. Сумарні втрати бізнесу, населення, держави, місцевих органів влади, інвесторів оцінюються в 300 млрд грн (майже половина річного бюджету України). Непрозоре рефінансування. Поява тіньового ринку готівкової валюти обсягом $ 2-3 млрд на місяць. Криза довіри громадськості до національної валюти, банківської системи, політики НБУ (рекорд антирейтингу серед державних інституцій).

Скорочення кредитування реального сектора економіки, створення паразитарної фінансової моделі, в результаті функціонування якої понад 70 млрд грн вільної ліквідності було виведено з реального сектора і укладено в «міжсобойчик»: рефінансування банків - вилучення коштів на депозитні сертифікати НБУ. Нацбанк в цій моделі, по суті, перетворився в верстат, що друкує процентні доходи для комерційних банків, які мали вільний ресурс, а реальний сектор в цей час задихався в умовах фінансової гіпоксії. Можна згадати і рівень кредитних ставок, які за три роки так і не стали доступними для малого і середнього бізнесу.

До речі, за ті кошти, які були щедро виділені НБУ для його дослідів, можна було провести успішну реформу охорони здоров'я і пенсійної системи з подальшою економією до 20-30% державних витрат. Наївні пріоритети...

Діти Гуттенберга

Згадаймо і про друкарський верстат. Він в ці роки працював в три зміни. А якби добу вдалося збільшити, то працював би і в четверту. В результаті цього, розмір вимог НБУ до державних органів влади за ці роки збільшився на 200 млрд грн, які були "успішно" спрямовані "на допомогу" державним компаніям, таким як "Нафтогаз", і держбанкам. А по суті, безвісти розчинилися в нашому фінансовому болоті.

Що стосується банківської системи. Регулятивний блок НБУ не помітив проблеми найбільшого системного банку країни - Приватбанку. Ті проблеми, які можна було вирішити превентивними інструментами, були "запущені в хроніку", а потім куплені державою за 1 грн. Найближчим часом доведеться витратити близько 100 млрд грн державних коштів на оздоровлення Привату. Як гордо заявив один міністр, кожен українець розщедриться на 4-5 тис.

Сьогодні ми прийшли до квазідержавної банківської системи (більше 52% активів належить держбанкам), яка ні функціонально, ні ресурсно, не в змозі стати фінансовим драйвером економічного зростання. Концентрована, монополізована банківська система, в якій практично знищена конкурентне середовище, поступово перетворюється для України в здоровенну валізу без ручки, прикутий ланцюгом до нашої щиколотці. У пакеті з Приватбанком ми також отримали безпрецедентний розмір державних гарантій за вкладами населення в держбанки - понад 250 млрд грн. А це вже пахне Ощадбанком СРСР...

Активно вичищаючи малі і середні українські банки з ринку, НБУ так і не зважився сформувати адекватну стратегію щодо банків з російським капіталом. Адекватну вимогам національної безпеки. Хоча такі високі матерії явно не в фаворі у регулятора. Така пасивність привела до далеко не продуктивної громадської ініціативи, загрозу нових фінансових потрясінь і відповідь з боку РФ, яка заблокувала перекази українських заробітчан на батьківщину. І це не кажучи про зображення для західних інвесторів: як в Україні захищають права інвесторів і "замуровують".

Що стосується кадрового потенціалу НБУ, то той кістяк фахівців, який формувався в ньому всі роки незалежності, практично зруйнований в результаті "реформ". У Нацбанку не знайшлося місця людям, які були гордістю української науки, зате в нагоді стали друзі-інвестиційники.

Одна з головний партій, яку грало керівництво НБУ, - це звинувачення на адресу олігархів, які оголосили війну "реформаторам". А хто в такому випадку кредитував олігархічні банки? І чому олігархічний банк гірше банку з державним капіталом РФ?

До речі, про олігархів. При всій нелюбові суспільства до них, глава НБУ в інтересах країни просто зобов'язана була налагодити комунікації з ними, щоб повернути витрачений державний ресурс, а не ховатися за скривдженої маскою "П'єро"...

Також Гонтарева не розкрила всю інформацію про діяльність НБУ. Економіст Ерік Найман вважає, що це було зроблено для того, аби визначати їй місце в сучасній історії.

А слова подяки, висловлені інвестиційним банкіром Сергієм Фурсою Валерії Гонтаревій, є на його думку нічим іншим, як "підлизуванням".

"Ось підлизався так підлизався! Я б радив спочатку почути від Валерії Олексіївни всю правду про те, як і хто реально приймав рішення про банківську чищенні, хто і скільки на цьому заробив, куди поділися валютні резерви в кінці 2014 року за її каденції", - заявив Найман.

Він також розкритикував банківську звітність, якій "до сих пір не можна довіряти", "та й бачити її своєчасно".

"Чому так і не запрацював інститут кураторів і санації проблемних банків, навіщо потрібно було обвалювати гривню в умовах війни і хто на цьому заробив, про схеми ICU (Investment Capital Ukraine, фінансова група). І лише потім - визначати роль і місце Валерії Олексіївни в сучасній історії України, а також в її майбутньому ", - підсумував Найман.

Об’єктивні обставини

Багато процесів носили об'єктивний характер. Гривня в 2014 р була приречена на девальвацію. Але у цього процесу повинна була бути чітка глибина, а виявилося, що "гальма не працювали" і знецінення гривні було зупинено природним "тертям". При цьому з країни виводилися капітали в розмірі мільярдів доларів, створювався тіньовий ринок готівкової валюти, рефінансувалися "потрібні" банки, в тому числі з російським капіталом, що лише посилювало кризову ситуацію.

Так, друкарський верстат в 2014 р запускати було необхідно. Але для фінансування виключно оборонних програм і структурної перебудови економіки, а не для докапіталізації державних монополістів і держбанків. Макроекономічна стабільність 2016 року була досягнута дуже дорогою ціною - ціною деіндустріалізації економіки і десоціализації суспільства. Така стабільність швидше нагадує цвинтарну тишу і пахне формаліном.

Сьогоднішня відставка необхідна перш за все для зняття напруги в суспільстві, яке схильне персоніфікувати зло. Аналізуючи показники інфляції та інші маяки, розумієш, що вже восени можливий новий обрив. Щоб випустити пар, потрібні нові обличчя, які гратимуть в традиційну чиновницьку гру - "гарячий хліб" з "попередниками".

На жаль, стан справ такий, що врятувати ситуацію може лише нова філософія і кардинальна зміна політики НБУ в усіх аспектах: монетарному, валютному, регулятивному. "Час ринкових вовків" має закінчитися, як би не комфортно не було з ними нашим зовнішнім кредиторам. На чолі НБУ повинен стояти монетарщик з великим науковим і практичним досвідом роботи в центральному банку, а не «технарі», які перевчились на нову спеціальність. Людина, яка не пов'язана з фінансовими кланами. Інакше доведеться приготуватися до версії "Гонтарева 2.0".

Нагадаємо, 10 квітня, Гонтарева повідомила, що йде у відставку з посади голови Національного банку з 10 травня. Разом з тим, є підозри, що Гонтарева може покинути Україну через кримінальне переслідування.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---