За прізвищами. Хто роздуває в Польщі антиукраїнську істерію

Проросійські організації та медіа в Польщі - це далеко не Раша Тудей в Америці, тут гра тонша. Україні, як державі і як суспільству, варто звертати увагу на діяльність описаних персонажів і тиснути на офіційну Варшаву, щоб вона займала більш чітку позицію у внутрішній політиці, пише «Аргумент».

В кінці лютого волонтери міжнародної спільноти «InformNapalm» разом з українськими хакерами опублікували листування про підготовку антиукраїнських акцій в Польщі Олександра Усоуского з різними діячами в Росії, задіяними у війні на Донбасі. І хоча Усоускій є персонажем досить комічним, важливо, що і Затулін, і Малофеєв йому відповідають, а значить - зацікавлені в такій «розробці» польсько-українських відносин. Викладене в лютому листування - це лише верхівка айсберга, а ось що під водою - викладено нижче.

Але перед тим, як показати конкретні приклади російської пропаганди в Польщі, розвію кілька міфів, пише Ігор Ісаєв, головний редактор мультимедійного порталу українців Польщі PROstir.pl. Мені, людині, яка багато років живе в Польщі, неодноразово доводиться чути такі тези від українських журналістів і експертів - хоч вони є невірними, але в них вірить більшість українського суспільства.

Ні, щоб створити цю напругу, систематично працювали з кінця Майдану і з початком війни на Донбасі. Тоді почалися постійні напади на українців в Польщі та місцях української пам'яті (влітку 2014 року знищений пам'ятник УПА на кладовищі села Грушовічі на сході Польщі - вандали написали тоді на пам'ятнику слова «Смерть катам Волині и Донбасу», натякаючи на пропагандистське кліше, мовляв, в Україні і в 1943-му, і в 2014 році орудують «фашисти»). З того моменту в Польщі мало місце кілька інцидентів, проте за ними стоять польські проросійські праві, а не прихильники «Права і справедливості».Радикали і прихильники «ПіС» воюють один з одним. До «Право і справедливість» лише одне питання: «Чому в наступі праворадикалів на українців у Польщі партія зайняла пасивну позицію?»

Якщо для українського президента Кучми, який багато років тому, запинаючись і з папірця, читав покаянну за Волинську трагедію, і ці слова були просто чиновницьким кліше, то багатьох поляків, для яких Волинь - це реальна біль - вивела з себе нещирість. Насіння незгоди в свої відносини обидва народи посіяли самі, Кремль ними тільки скористався.

Однак слід пам'ятати, що кількість громадян України в Польщі з 2015 року зросла в кілька, а то й десяток разів. Соціологи не зафіксували, щоб такий стрибок міграції викликав погіршення ставлення до українців, навпаки, все більше поляків прихильно ставляться до сусідів.

З іншого боку, через дії радикальних організацій і через бездіяльність правлячої партії зростає вага ідеології в побутових відносинах поляків і українців. З'являється все більше спікерів, які підмінюють поняття «українець» поняттям «бандерівець». Поки невідомо, коли цей процес збере жнива і збере чи її взагалі.

Проросійські організації Польщі

Відверто проросійських організацій і ЗМІ в Польщі мало, вони нечисленні, однак все частіше можна побачити в публічному просторі. Йдеться про те, що Росія «підгодовує» ці організації. І саме вони працюють, щоб витягти із забуття стару ворожнечу. Про них нижче.

Партія «Зміна»

Перша і єдина відверто проросійська партія в Польщі. На її відкриття на початку 2015 року хотіли навіть запросити діячів самозваних «Д / ЛНР», проте польські спецслужби заборонили їм в'їзд до Польщі. Головний ідеологічний постулат партії - це те, що НАТО не гарантує безпеки Польщі, такою гарантією є хороші відносини з Росією.

Це новинка на польському політичному ринку, адже досі ніхто не говорив такі речі і тим більше не вірив в них. «Зміна» під час саміту НАТО у Варшаві навіть влаштувала в центрі столиці демонстрацію, що зібрала кілька десятків діячів і прихильників партії, вони прийшли під своїми червоними партійними прапорами і здалеку кілька нагадували західних комуністів часів Холодної війни.

«Зміна» - це фактично одна людина, її лідер, Матеуш Піскорський. Він і раніше був помітний в польських правих рухах, а очолюваний ним Європейський центр геополітичних аналізів давно друкував польські переклади кремлівського ідеолога Олександра Дугіна, пропагував право Росії на Крим, Донецьк і Луганськ.

Однак в травні 2016 року Піскорського заарештувало польське Агентство внутрішньої безпеки і досить швидко висунуло йому звинувачення в шпигунстві на користь Росії. Документи звинувачення вказують, що Піскорський з 2013 року перебував у постійному контакті з російськими спецслужбами, виконував завдання з лобіювання російських інтересів в Польщі, за це отримував грошову винагороду.

Після арешту партія «Зміна» потрапила в творчу кризу, і не придумавши нічого, крім гасла «Піскорський - перший політв'язень демократичної Польщі», припинила активну діяльність.

Проросійські діячі Підкарпаття

Підкарпаття - це регіон Польщі, що межує з Львівською областю. У регіоні проживає помітна українська національна меншина, тут теж є пам'ятники культури і минулого місцевих українців.

З початку війни на сході України в регіоні активізувалося антиукраїнське (читай: проросійське) лобі. Воно, як і в разі «Зміни», обертається навколо одного прізвища: Анджей Запаловський.

Він є неформальним лідером найбільших антиукраїнських груп і організацій в регіоні: в цю неформальну групу входять політики самоврядувань, представники ультраправих організацій, громадські активісти. Саме ці люди стояли за організацією в Перемишлі «Маршу орлят» у грудні минулого року, на якому було зафіксовано гасло «Смерть українцям».
Запаловський, до всього іншого, працює коментатором в польськомовної версії російського радіо «Супутник», його матеріали з критикою офіційної Варшави, яка підтримує офіційний Київ, публікуються теж російською мовою (РИА-Новости, Регнум і т.д.).

У лютому 2016 року О. Запаловський пропонував побудувати стіну на кордоні з Україною, а кілька днів тому був одним із експертів конференції з приводу акції «Вісла» в Ряшеві: він виправдовував депортацію українців з Підкарпаття в 1940-і роки «необхідністю боротьби з УПА», інакше на цій території нібито «утворилася Югославія».

Тадеуш Ісакович-Залеський

Священик з Кракова, етнічний вірменин, досить активний в Інтернеті і польських ЗМІ. Проголосив себе духовним опікуном «кресовян», тобто поляків, які підкреслюють своє походження з Галичини, Волині, Полісся або Віленщини. Крім «боротьби з українським націоналізмом», відомий також викриттям педофілії в польському Костелі.

Ксьондз Ісакович-Залеський має феноменальне почуття часу і гарячих тем. Ці таланти, помножені на активність в Інтернеті, зробили його помітною публічною фігурою.

За багато років антиукраїнських заяв він згуртував навколо себе середовище «кресовян», він і вимовляв антиукраїнські тези ще до того, як це «стало модним».

Так, в 2013 році, коли Сейм в черговий раз дискутував про Волинську трагедію, Ісакович-Залеський запросив до Польщі Вадима Колесніченка. Так само за часів Януковича-президента ксьондз їздив в Україну на запрошення пов'язаних з Партією регіонів кіл, щоб застерегти від «українських націоналістів, які знищували поляків на Волині».

Портал Kresy.pl

Найбільш відвідуваний проросійський портал в Польщі, хоча це слово «проросійський» - досить умовне. Це не «Супутник» польською мовою, де радіопрограми виходять з дуже виразним російським акцентом і де провідні переводять на польську мову то, що виходить на РІА-Новини.

Тому час від часу на порталі з'являється ненав'язлива реклама російської армії, яка знищує то бойовиків Ісламського держави, то «бандерівців» в Криму і на Донбасі.

Організації націоналістів і Xportal.pl

Досить умовна і узагальнена група. Сайт Xportal, пов'язаний з націоналістичною організацією «Фаланга» - досить подібний в своєму описі попереднього порталу та Дмитру Кисельову, у якого вся міжнародна повістка зосереджена навколо успіхів російської армії в Сирії і Україні.

Однак Xportal можна вважати більш мілітаризованої версією російської пропаганди в Польщі.

Його типовий читач - молодий хлопець, який любить зброю і не вірить в мейнстрімну політику: Польщі, Європи, Заходу. Тому поклик душі змушує такого хлопця озброюватися, оздоровлюватися фізично і морально (завдяки публіцистиці порталу) і підтримувати росіян, які борються проти помилок західного світу.«Фаланга» як організація протестує проти НАТО і проти «зростання українського націоналізму в Польщі». Разом з «фалангістами» на маніфестаціях нерідко з'являються представники іншого націоналістичного руху, «Табір великої Польщі» (пол. OWP), які, до речі, взяли відповідальність за знищення частини українських пам'яток у Польщі. Ця організація не приховує своїх зв'язків з бойовиками «Д / ЛНР», а її член, слов'янофіл Давид Гудзец, жив в окупованому Донецьку, а зараз веде польськомовну версію сепаратистського порталу «Novorossia.Today».

До речі, активіст «Табори великий Польщі» Войцех Войтулевич був контактною особою білоруса Усоуского в Польщі. Хоча вони обидва ніколи не бачилися, саме Войтулевич, найімовірніше, познайомив Усоуского з колом польських націоналістів, які симпатизують Росії. Войтулевич недавно зізнався, що отримував від Усоуского гроші: проте найбільше - 2000 доларів - на «акцію на українському цвинтарі в Грушовічах» (ймовірно, мається на увазі осквернення тамтешнього пам'ятника УПА).

Однак варто мати на увазі: ці середовища досить нечисленні, за підрахунками видання «Gazeta Wyborcza» той же «Табір великої Польщі» налічує близько 100 членів. Однак вони проводять гучні акції і мітинги, наприклад знищення українських пам'яток у Польщі, або «антивоєнні» (читай: антиукраїнські) мітинги по всій Польщі, які збирають від сили кілька десятків людей.

У той же час частина польських правих, наприклад, з «Національно-радикального табору», співпрацюють з українськими націоналістами і критикують «проросійських польських патріотів».

«Конгрес нових правих»

Це політична партія, на чолі якої стоїть досить відомий скандальний євродепутат Януш Корвін-Мікке, який - завжди елегантний і з «метеликом» на шиї - побудував всю кар'єру на відмову від політкоректності.

З одного боку, він заявляє про свою антисистемність, але з іншого не приховує зв'язків з Росією: їздить до окупованого Криму або в Чечню Рамзана Кадирова, підтримує проросійських сепаратистів і взагалі все, що скаже Кремль. Однак на польських парламентських виборах його партії не щастило, а ось на минулих виборах до Європарламенту його політична сила отримала понад 7 відсотків. Варто пам'ятати, що «європейські» вибори у всіх країнах ЄС є досить специфічними через системи своєї організації, а також через те, що на них голосує досить мала частина суспільства.

До речі, єдиним польським євродепутатом, який голосував проти «безвіза» для України, був Міхал Марусяк, якраз член «Конгресу нових правих».

На логотипі «Конгресу нових правих» зображений фенікс, колористику якого без коментаря залишаю тут.Мейнстрімні ЗМІ

Це, ймовірно, найбільш болюча тема. На початку цього року багато в Польщі здивувалися, коли побачили на обкладинці святкового січневого номера популярного тижневика «DoRzeczy» заголовок інтерв'ю з Олександром Дугіним. Нещодавно цей же тижневик вийшов з додатком згаданого мною ксьондза Ісаковича-Залеського на тлі знищених в Україні польських пам'ятників з написом: «Українців треба контролювати».Це обкладинка номера, що вийшов після нападу на польське консульство у Луцьку. Незважаючи на запевнення і польських, і українських чиновників в тому, що в нападі замішана Росія, тижневик, який знаходиться в п'ятірці лідерів продажів тижневиків у Польщі, публікує інтерв'ю, в якому викладені багатовікові «провини» українців.

Крім того, в Польщі в 2017 році антиукраїнських діячів не гребують запрошувати ультракатолицький телеканал «TRWAM» і журнал «Nasz Dziennik». Всі ці ЗМІ важко звинуватити в проросійських симпатіях - вони 7 років поспіль пишуть про російському замаху на польський урядовий літак в Смоленську з президентом Лехом Качинським на борту.

В цьому випадку редакції, швидше за все, вирішили використовувати і антиукраїнські, і антиросійські настрої частини польського суспільства. Не має значення, що антиукраїнські речі говорить людина, відверто пов'язаний з Росією: головне, що читач хоче бачити такі речі.

І це зміни, що відбулися в останні місяці в Польщі. Проросійські активісти, які колись були персонами «нон грата» в головних ЗМІ Польщі - іноді, правда, їх використовували як «другу сторону», - нині стали самостійними спікерами, особливо в сфері польсько-українських відносин.

Що з цим робити?

Проросійські організації та медіа в Польщі - це далеко не Раша Тудей в Америці, тут гра тонша. Україні, як державі і як суспільству, варто звертати увагу на діяльність описаних персонажів і тиснути на офіційну Варшаву, щоб вона займала більш чітку позицію у внутрішній політиці.

Дії української влади не завжди зрозумілі. Наприклад, Київ не може виразно пояснити, чому спочатку видає заборону в'їзду меру Перемишля, а потім його відкликає; іноді він говорить про «російської провокації» і не може надати жодних її аргументів; не захищає українських трудових мігрантів в Польщі, яких польський міністр називає «мільйоном біженців від війни».

Це також результат бездіяльності офіційної Варшави і «Права і справедливості», депутати якої, з одного боку, називають Україну партнером, яка бореться з російською агресією, а з іншого - в страху перед втратою електорату бояться відкрито засудити антиукраїнські акції на території Польщі.

Таким чином пов'язані з Росією польські праві готуються до жнив: вони вже побудували свої, нехай невеликі, структури; вони вже підбирають «патріотичний» електорат від «Права і справедливості»; вони вже створили легкого ворога - українця.

Україна тим часом не помічає загрози на західному кордоні, оскільки вважає ці середовища в Польщі фейком: так, вони були фейком кілька років тому, однак сьогодні вони формують свій порядок на грунті настроїв польського суспільства.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---