16-річний волинянин без руки є вправним столяром і мріє про водійські права. ВІДЕО

16-річний школяр з села Літин, що на Волині, попри фізичну ваду, є вправним столяром: майструє стільці, гойдалки, підсвічники, підставки для вазонів.

Про це йдеться у сюжеті каналу ICTV.

Валентин втратив ліву руку у 2 роки. Її затягло в січкарню, коли непосидюче дитя хотіло допомогти мамі. Лікарі не змогли врятувати розтрощену кисть, тож хлопчик лишився інвалідом. Для батьків це було справжнє горе, доки не зрозуміли, що Валентин зі всім дає раду самотужки й не почувається неповносправним.

«Переживали, як він шнурівку зав’яже, як штанці підтягне, але Бог так дав, що воно в нього все виходить», ‒ розповідає батько Валентина Василь Давидюк.

Цікавість та наполегливість – основні риси характеру юнака. Підглядаючи за батьком у майстерні, Валентин згодом сам захопився столярним ремеслом і швидко опанував його. Першу годівничку змайстрував ще в 5-му класі. Згодом на уроках трудового навчання вивчив теорію, навчався дизайну та почав робити дерев’яні стільці, щоправда, вдома, бо в школі правила техніки безпеки забороняють.

«Один стілець я можу зробити за день. Хочу навчитися різьби по дереву, вирізати узори, візерунки робити. Для цього я ходжу на додаткові уроки малювання, щоб добре виходило вирізати», ‒ каже юний столяр Валентин Давидюк.

«Теоретичну частину, конструкторську, художню він отримував в нас на уроках, технічні навики – ну окремі операції, не секрет, він виконував в класі, там, де ми використовували електролобзики, вирізали предмети окремі, він робив це на рівні з усіма», ‒ розповідає вчитель трудового навчання Борис Поліщук.

З деревини Валентин професійно майструє меблі вже 2 роки – все використовують вдома: стільці, гойдалки, підсвічники, підставки для вазонів. Про вироби юного столяра знають у Літині й навколишніх селах, тому дещо хлопець майструє на замовлення і таким чином допомагає батькам фінансово та потроху стає самостійним.

«Він робить дуже кльові речі, навіть деколи заздрю його виробам. Йому це вдається», ‒ каже однокласник Дмитро Тодорович.

Валентин – перший помічник у сім’ї. Йому під силу будь-яка робота: дров нарубати, худобу нагодувати. Найбільше полюбляє техніку: з трактора часом виходити не хоче. Мріє про водійське посвідчення. Керувати власним автомобілем зможе навіть однією рукою, впевнений школяр.

«Подвір’я підмітає, дрова рубає, посапати може, гній викидає, свині порає, підвезе конем солому, майже все», ‒ розповідає мама Валентина Валентина Давидюк.

«На роботу мене можуть не взяти, а так я буду мати свою справу, чим буду на своє життя заробляти гроші», ‒ каже юний столяр Валентин Давидюк.

Валентином пишається вся родина, а вона у хлопця немала. Він має двох старших сестер-студенток і зовсім маленьких сестричку та братика. Після закінчення школи юнак вчитиметься на водія і далі здобуватиме професію столяра. Адже розуміє, що інвалідів на роботу беруть неохоче, тож на хліб з маслом зароблятиме самотужки.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---