Євген Кирильчук: «Ви жахнетеся, коли дізнаєтеся, скільки в нас дармоїдів, а Юля – винувата ...»

У минулу п’ятницю Верховна Рада таки проголосувала за Закон «Про державний бюджет України на 2009 рік». Українські парламентарі можуть святкувати Новий рік та Різдво з чистою совістю. У цьому принаймні переконує перший заступник голови Бюджетного Комітету ВР Євген Кирильчук. Те, що країна з бюджетом добре, – запевняє він, бо з поганого кошторису завжди можна зробити хороший, поправивши законом про зміни.
 
– Ідеального бюджету не буває. Він завжди комусь не вигідний, комусь – не достатній, а задовольнити всіх практично неможливо. Я працюю в Бюджетному комітеті 9 років і можу впевнено стверджувати, що подібне відбувається з року в рік. Напруга була б знята, якби Верховна Рада працювала. Кабмін подав перший варіант Бюджету ще в кінці вересня. Якби ми дотримувалися регламенту, то мали б упродовж двох тижнів зібрати пропозиції та зауваження, опрацювати їх у Комітеті та подати на перше читання десь у жовтні. Потім би подали Кабміну на доопрацювання зі своїми пропозиціями. Уряд має право працювати з ними два тижні, а потім подати на друге читання. Якби таке відбулося, то, розглядаючи бюджет у третьому читанні, нам би довелося робити незначні зміни та поправки. Тоді було б набагато менше претензій.
 
Ми ж спростили процес, який мав би тривати півтора місяці, до двох діб. У поспішності не те що ідеального, а й хорошого бюджету неможливо зробити. Але зазначу, що в даному випадку ми дотримувалися однієї мети – прийняти головний кошторис до нового року, щоб не паралізувати на період кризи всю фінансову систему держави. Якби бюджету не прийняли, то Кабмін сидів би і робив перерахунки однієї дванадцятої року. Ця цифра у 2009 році мала би суттєво відрізнятися від того, що вийде за результатами 2008. Пенсії ж підвищувалися. Одна дванадцята 2008 року – це на 20% менше від того, що людина має отримати в січні 2009. Те ж саме стосується зарплати бюджетників. Отож, негатив у тому, що ми якісно не прорахували всіх цифр, а позитив – збереження виплат соціальної групи. Цього Закону чекали і всі місцеві бюджети. Це – ще один плюс. Хоча про те, що проблему місцевих бюджетів суттєво розв’язано, в залі майже ніхто не говорив.
 
– Євгене Івановичу, Ви кажете, що соціальні виплати будуть збережені і з січня люди отримуватимуть зарплати та пенсії на рівні грудня 2008 року. Чи є гарантія, що ці виплати будуть відбуватися взагалі? В період, коли зменшується виробництво, закриваються підприємства, а, відповідно, й поступлення в бюджет, Ви запевняєте людей, що бюджетні виплати гарантовано виплачуватимуться. Чи такої гарантії немає?
 
–Ви не можете так огульно стверджувати, що закриваються підприємства. По-перше, здебільшого це стосується приватних підприємств. Державні не закриваються
 
– А приватні хіба не сплачували податків, якими також наповнювався бюджет?
 
– Податки вони платили... Але цього року ми запровадили стабілізаційний фонд, який до цього нібито й був, а ніби й ні. Із приватизації «Криворіжсталі» у стабілізаційний фонд поступили майже всі гроші. Їх вистачило Єханурову, 9 мільярдів перейшло Януковичу, а 3 мільярди залишалося на перше січня цього року. Це стабілізаційний фонд, із якого можна направляти кошти, куди уряд вважає за потрібне в першу чергу, – на програму розвитку та соціалку. Тому я запевняю, що страху в тому, що якесь підприємство збавило темпи, немає.
 
Будівельники завжди взимку відпускали людей, бо у снігопади та морози нема чого робити їм. Зараз цей період співпав із кризою (до речі, на мою думку, волинські будівельники кризу відчувають найбільше). Металурги місяць тому мали вже у виробництві 30% продукції, яка йшла на реалізацію, а тиждень тому ця цифра виросла до 50%. Все йде до кращого. Чому? Уряд розглянув внутрішній ринок: знизили податки, знизили й ціни на метал, те ж саме стало з транспортними видатками – в результаті металургійні підприємства зменшили ціну на метал в Україні. Раніше його в Україні не можна було докупитися, бо світові ціни визначали погоду на ринку і на наш метал був величезний попит за кордоном. Тепер він зменшився, а продукцію треба десь дівати. Думаю, що до березня металургія України працюватиме у звичному режимі.
 
Скажіть, а де наші «грошові мішки» дівають гроші? Їм важливо, щоб гроші робили гроші. Вони шукатимуть, куди вигідно їх вкласти. І я не сумніваюся, що в Україну підуть інвестиції. Вже є попередні домовленості по дорожньому будівництву, мостобудівництву, по інших об’ємних проектах.
 
– Тобто Ви висловлюєте впевненість у тому, що криза, навпаки, нам сприяє в тому, що внутрішній ринок розвиватиметься інтенсивніше.
 
– Ми зробили металургам ряд поблажок. Якщо вони продаватимуть метал на внутрішній ринок, то на нього закладені пільги. Якщо ж метал експортується, то ця пільга втрачається. Нам в одні дороги треба вкласти 20 мільярдів гривень. Хоча й у цьому році збудовано рекордну кількість доріг в Україні і на Волині зокрема.
 
– Поговорімо про те, що матиме Волинь із бюджету в цьому році. Начальник головного фінансового управління ОДА Ігор Никитюк на засіданні Координаційної ради з питань місцевого самоврядування при голові облради, виступаючи перед головами райрад, зазначив, що жоден із законопроектів про держбюджет-2009 майже не передбачає суттєвих капітальних видатків. Що ж передбачено в тому документі, який у випадку підписання Президентом стане Законом?
 
– Попросіть в пана Никитюка, щоб він розшифрував, як мають використовуватися кошти стабілізаційного фонду. Він нічого не скаже, бо це – новела. А там багато чого передбачено, навіть торф’яна галузь. Він же цього там не побачив. Розвиток вугільної промисловості також здійснюватиметься через стабілізаційний фонд, те ж саме стосується дорожнього будівництва. На Волині по будівництву доріг розпочата велика робота. Починаючи від рівненського кордону до самого Дерно – нова дорога. Відрізок Ковель –Ягодин – там працювало кілька асфальтно-бетонних заводи цілодобово, які виробляли разом більше, ніж 100 тисяч кубів асфальту.
 
Робота розпочата і зупинятися не буде, а тому Юлія Володимирівна просила, щоб при прийнятті змін до бюджету дати право на залучення інвесторів під гарантії уряду. Втім, 8 представників НУНС не проголосували за ці зміни до бюджету цього року. А могли б ще залучити коштів, щоб темпів набрати... Будемо працювати над тим, щоб в бюджеті-2009 ці проекти завершити, тому важливо було за нього проголосувати. Стверджую, що великі об’єми розвитку закладені в тому числі і на Волинь. Я казав, що того, хто не проголосував, хай би люди зустрічали на вокзалі з колючими вінками.
 
– Фінансування будівництва газопроводів та об’єктів соціальної сфери також у наступному році буде здійснюватися також буде через стабілізаційний фонд?
 
– Ні. Для цього закладено кошти в окремі статті бюджету. Але ніхто не забороняє, щоб на ці потреби використовувалися кошти місцевих бюджетів. Ми їм дали багато можливостей для накопичення коштів на внутрішні обласні програми. Для прикладу, ПДВ раніше йшов повністю у державу, а тепер приватні підприємства його сплачуватимуть у місцеві бюджети. Державних це не стосується, але ж у нас майже всі – приватні. Збори, які збирають від забруднення території, 100-відсотково залишаються у місцевих бюджетах. Поступки для місцевих бюджетів зроблені суттєві.
 
– Чи не означатиме це, що відтепер вони матимуть менші обсяги субвенцій із державного бюджету?
 
– Субвенції також передбачені. Є програма, яка передбачає здійснення енергозбереження, газифікації, каналізації, водопостачання. Цією програмою передбачені значні субвенції. Життя не зупиняється. Головне, щоб не було паралічу в соціальній сфері.
 
Хочу зауважити про ще одну важливу річ. Ми ліквідували кілька малоефективних податків. Вони дають незначні надходження до бюджету, але людям голову морочили. Це, зокрема, податок на промисел, фіксований податок на доходи фізичних осіб, податок на участь у бігах на іподромах, також ліквідовується податок на видачу ордера на квартиру.
 
Головне – прийнятий бюджет дає нам доступ до світових кредитів.
 
– Нещодавно Верховна Рада проголосувала за низку антикризових законів. У них є багато суперечливих моментів. Складається враження, що нашого сільськогосподарського товаровиробника вони абсолютно не захищають (скажімо, не обмежено імпорт на м’ясну продукцію, яка могла б вироблятися в Україні).
 
– Жодна пропозиція, яка пропонували аграрники, не пройшла повз нашу увагу. Майже все враховано, але завжди мало. Найбільше дискусій розгорілося про експорт. «Ми маємо хліб, ми маємо соняшник – дайте нам «зелену дорогу», щоб ми могли продати сировину». Той, хто торгує сировиною, завжди ходить у латаних штанях. Чому, до прикладу, Фінляндія, яка повністю покрита лісом, нікому того лісу не продає, а, навпаки, завозить сибірський ліс. Ми маємо всі потужності, щоб переробити весь соняшник в Україні і зробити голову продукцію – олію, масла, основу для фарб і так далі. Потрібно балансувати: не можна переробити сировини – варто дати квоту, щоб люди її продали.
 
Але дивіться: в нас є десятки мільйонів тонн зерна, яке ми можемо продати. Втім, цього робити зараз не варто, бо ми його вигідно не продамо. Варто вичекати. Впевнений, що в першому кварталі ціна на хліб на світовому ринку буде рости. Дві третини людей планети недоїдають. Зараз Уряд робить все, щоб в нас функції трейдерів виконували державні інституції та мали право виходити на ринки світу. Збільшені також квоти на експорт цукру. Але я впевнений – щоб відновити сільськогосподарське виробництво, потрібно стимулювати розвиток крупнотоварного виробництва. Та й дрібнотоварним виробникам варто об’єднуватися в асоціації, які б захищали їхні права та вирішували проблему забезпечення технікою. Разом об’єдналися та й купили один трактор, який би зорав ті паї, що вкриті бур’янами.
 
– Ви перевели розмову на тему експорту, але ж я запитувала про імпорт сільськогосподарської продукції на територію України. Конкретно про м’ясо. У нас дійсно є гостра потреба у ввезенні «лапок Буша», або буйволятини ( так охрестили цю продукцію деякі журналісти) з Аргентини чи Бразилії?
 
– Якщо говорити про м’ясо великої рогатої худоби, то його потрібно або ввозити, або ми його мати не будемо. Як можна виростити бичка за три місяці?
 
– А курку можна виростити за три місяці?
 
– По курятині проблем немає. Три крупних українські підприємства повністю закрили ринок. Однак ті спекулянти, які ввозять, ховаються під нашими брендами. Ви на базарі «ножки Буша» бачили? Я – ні. Щонеділі ходжу на базар не купувати, а подивитися... В нас багато панікерів. Але це питання навіть не до уряду. В кожній області є мінімум 6 служб, які мають це фіксувати та контролювати. Є комісія по захисту споживача, є цінова комісія, антимонопольний комітет, правоохоронні органи. Тисячі людей працюють. А санстанція де? Що вона робить? Ви б колись взяли і написали про їхній робочий день. Ви жахнетеся, коли дізнаєтесь скільки в нас дармоїдів, а Юля –винувата...
 
Спитайте, чому санстанція не відбирає зразки для контролю на базарі. Чому вона чекає, що їй принесуть, відібравши хорошу продукцію, а вони дадуть дозвіл на реалізацію. Вони ж підпорядковані губернатору. Коли йому зробити зауваження, то він туди навіть не поїде. А питають із депутатів. Мої питання, щоб все було враховано у доходній частині і справедливо поділено у видатковій.
 
Хто зі ЗМІ «покопався» в роботі служб? Я там на місці у Верховній Раді кажу журналістам: «Вас тут ходить 200 чоловік табунами і слідкуєте, що сказав Шуфрич і що йому хто відповів. А чому не поговорити про зерно? Чому не подякувати людям, не сказати, хто скільки зібрав? Колись це було головною темою. Було ж: хліб – у сьому голова.» Нє, то їх не цікавить. Треба почути, що там Президент сказав на кого, а що – Прем’єр. Це будуть жувати та молоти. Четверта влада шукає тільки смалене та ложку дьогтю. А варто говорити та бачити глибину життя. Але хочу сказати, що четверта влада – дуже сильна і впливова. Особливо після того, як почалася «Свобода слова». Авторитет ЗМІ виріс. Правда, зараз їх часто називають засоби масової реклами.
 
– Я зрозуміла хід Вашої думки, але задаю питання по законах, бо Ви в тому числі за них голосуєте. А тому пропоную повернутися до теми щодо проголосованих законів, які передбачають антикризові заходи. Піднято ціни на акциз на алкогольні та тютюнові вироби. Відомо, що ця галузь у значній мірі була в тіні. Чи не заганяє підвищення акцизу її ще більше у тінь, а тим самим провокує зменшення поступлень до бюджету, який і так важко ділити?
 
– Скільки можна зробити пляшок горілки з літри спирту? П’ять. Виробничники горілки платять тільки за спирт, бо він – державний і акциз. Акциз до цього був мізерним. Ось ця пачка цигарок раніше коштувала 5 гривень (демонструє коробку цигарок Marlboro – «ВН»), а тепер вона коштує 6 гривень, або пали, або плати. Я мав розмову з білоруським фінансистом. Там алкоголь та тютюн дає до бюджету 22% доходів. У нас – 9%. При радянській владі було 20%, при царю – 20%. Білоруси з нас сміялися. Але в них же повна монополія держави і на реалізацію алкоголю та тютюну. Через те вони мають, що ділити у своїй казні. А хто в нас найбільше кричить, що акциз великий? Той, хто найбільше заробляє. Там проблеми не шукайте. Треба знайти золоту середину акцизу: щоб він був не вищий, ніж у наших сусідів, але й вищий, ніж у нас був досі. Ми витримуємо цей баланс і це ж мільярди до казни! Ось подорожчали цигарки – бюджет побільшав на 2 мільярди.
 
– Нещодавно по телебаченню пройшла серія сюжетів про те, що у рамках антикризових заходів буде підвищено мито на ввезення побутової техніки, а таким чином вона або суттєво подорожчає, або ж зникне наших магазинів? Але ж це та група товарів, яка користувалася попитом в Україні, а власного виробництва її дуже мало. Яких цілей при цьому хоче досягти влада?
 
– Треба по-другому дивитися на цю проблему. Чому нас так боляче зачепила криза? Тому що ми ввозимо товарів більше, ніж вивозимо. Має бути баланс експорту та імпорту. Ви ж самі наводили приклад про те, що ми самі можемо виробити м’ясо. Ми, до слова, його раніше експортували, а тепер не вистачає власного виробництва на власні потреби.
 
– Утім, поки що маємо імпортозалежну економіку. Що відбуватиметься з курсом гривні до долара за Вашими прогнозами?
 
– Тут два питання взаємопов’язані. Ми звільнили голову Фонду держмайна Валентину Семенюк-Самсоненко і прийняли постанову рекомендувати Президенту звільнити голову НБУ Володимира Стельмаха. На державному рівні ці інституції – головні стабілізатори. Мені знайомий розповідав: «Стою в банку – курс долара 11,50, – каже. – Ви закрутили в парламенті питання Нацбанку. Через півгодини – вивіска з курсом долара 11 гривень, а через 20 хвилин – 10,50, а потім і 9 гривень. Так що в руках НБУ, яким Президент безпосередньо управляє, багато чого. Ми пропонуємо звільнити Стельмаха та поставити незалежну людину, яка буде виконувати закон. Ми заклали в закон курс долара 7 гривень, максимум 7, 50. Але я вважаю, що те, що відбувалося з доларом кілька тижнів тому, має розслідувати СБУ.
 
– Чи виправдана наша державна увага до долара. В усьому світі він падає, а в нас – навпаки.
 
– Гостро піднімалося питання про заміну орієнтування на міжнародну валюту долар і перейти на євро. В Європі тільки в Україні ведучою валютою є долар. Євро подорожчало на 15%, а долар – у два рази. Ще при Януковичу говорилося про те, щоб бюджет перевести на євро – не дали згоди.
 
– Президент в одній із програм назвав долар товаром, але ж рівень інфляції – 20%, а долар виріс мало не в два рази упродовж кількох місяців?
 
– У грудні минулого року інфляція була 17,5%, але долар стояв дубом. У цьому році упродовж липня, серпня і вересня ми мали нуль інфляції. Тепер маємо зниження цін на енергоносії. А чого долар стрибонув? Хто організовує інфляцію? Товарної продукції в Україні багато. Шахти завалені вугіллям, комбінати, коксохімкомбінати – коксом, металургійні – металом, склади – зерном. Якби в нас продукції не було, то можна було б сказати: нема товарного покриття, а тому галопуюча інфляція, а в нас – панікуюча інфляція, як і панікуючий курс долара. Я переконаний, що це все – справа рук не багатьох. Тут закладено програму на відмивання коштів на вибори Президента, бо головні грошові мішки «спригнули», а кошти треба великі. Я згідний із Томенком, який сказав, що Ющенко сьогодні виступає довіреною особою Януковича. Комуністи різко критикують Президента, регіони – кого завгодно, але не Ющенка.
 
– По-вашому, Віктор Ющенко навіть не балотуватиметься на наступних виборах?
 
– Може, й не балотуватиметься, але йому обіцяють, що Янукович не буде висуватися.
 
– Хто, з Вашої точки зору, заслуговує на те, щоб обійняти посади керівників ФДУ та НБУ і хто, за Вашими прогнозами, ці посади буде обіймати?
 
– Питання персоналій – не вдячне. Нема сенсу робити прогнози. Я не знаю, кого підтримають. На голову Держмайна я б обрав Кожемякіна. Він добре розуміється на всіх схемах. Прекрасно знає, як продавалася «Криворіжсталь». Якби по такій же схемі було продано Одеський припортовий завод, то була б велика вигода для України і точно був би наповнений стабілізаційний фонд. Коштів для програм розвитку точно би вистачило.
 
– Ви так обережно коментуєте кадрові питання на всеукраїнському рівні. Пам’ятаю про Ваш докір представникам ЗМІ стосовно «смажених» фактів, але я хочу попросити коментарів стосовно Ваших кадрових рішень на Волині. Принаймні їх можна і варто вважати такими, що відбувалися не без Вашої участі. Сьогодні – потужний скандал у Іваничах, де голова райради Людмила Лазаренко, яка представляє БЮТ, перебуває у конфлікті мало не зі всіма депутатами райради. У виконавчому апараті ради мав місце інцидент між пані Лазаренко та керуючою справами, про що написала районна газета. З цього приводу було рішення депутатської комісії та, зрештою, звернення 12 депутатів обласної ради до правоохоронних органів. У чому полягає проблема, з Вашої точки зору?
– Це не перший конфлікт. Попередні матеріали також вивчали правоохоронні органи. Ну, які в неї можуть бути зловживання? Мені так здається, що в неї або мало досвіду, або її підводить система самовихваляння. Тим часом районна газета все робить для того, щоб її повністю обмазати як непотрібну людину. Я вважаю, що голови райрад є куди слабші за неї, але, на моє переконання, останнє слово – за депутатами районної ради. Якщо є внутрішній конфлікт, то йому треба дати вистоятися. Деталей із цього приводу я не знаю. Але по кадрових питаннях в області чудеса витворяє губернатор.
 
– А до чого в цій історії губернатор?
 
– Я маю на увазі інше. У Маневицькому районі 70% виборців дали підтримку БЮТ. Депутати райради рекомендують на посаду керівника однієї з соціальних служб представника БЮТ, а губернатор призначає регіонала – людину при цьому випадкову. Те ж саме скажу по ситуації у дорожній службі. Зустрічався з Вадимом Гурджосом. Питаю: «Чому ти хочеш повернути Гнатіва і хто на тебе тисне?..» Я не розумію, чому голова Волинської ОДА сам опікувався тим, щоб з дорожнього будівництва області знімали фінансування. І ще одне. Я вже три тижні працюю над тим, щоб покрити фінансування на виконані об’єми робіт по газопроводу до Олики. Там збудовано підвідний газопровід, а не заплачені гроші будівельникам і вони не хочуть підключати. Потрібна була згода однієї з областей на те, щоб зняти не використані кошти. Жодна такої згоди не дала, а в нас запросто: «Забирайте!» Лише позавчора таку згоду дав Київ. Документи готуються.
 
– Ви критикуєте кадрову політику губернатора, а чи впевнені в правильності своїх кадрових рішень?
 
– Я не займаюся кадровою політикою.
 
– Чому ж? Свого часу саме Ви запропонували посаду Іванові Карпомизу, який сьогодні конфліктує з Вашим соратником по партії Анатолієм Грицюком.
 
– Іван Іванович сам приходив до мене декілька разів та казав: «Я – безробітний». Я багато років його знав як досвідченого спеціаліста і не вперше рекомендував його на посаду. При Французові Карпомиза звільнили незаконно. Я був впевнений, що він на цій посаді, куди я його рекомендуватиму, працюватиме порядно. Але ніколи не подумав, що він так низько може опуститися.
 
Все, що можна було продати, – продав. Живе за рахунок оренди. Будівельну організацію на Мамсурова продав за копійки, а наші ж волиняни давали за неї у два рази більше. Він продав київським. Ще захотілося те саме з зробити зі часткою «Проліска». Я з ним мав розмову на цю тему. Він казав, що будуть продавати путівки, а я йому відповів, що перш ніж продавати, треба щось вкласти. А що є у Федерації профспілок? Так що людина він – випадкова.
 
– Чого бажаєте собі і людям на Новий рік?
 
– Собі спокою та поменше нервових ситуацій. А людям бажаю надії на краще, бо воно буде. Я в цьому впевнений. Ми не вміємо аналізувати. Але мені здається, що я віддав би все, що маю, аби Україна була українською. Не буде газу – палити дровами. Не буде за що купити нові речі – ходити в тому, що є. Харчів у нас завжди вистачить. Якщо Україні не організовувати голодоморів, то вона себе завжди прогодує. Бажаю, щоб ми швидше побороли цю кризу та вийшли на рівну стабілізаційну дорогу. Думаю, що вже через рік люди святкуватимуть з іншим настроєм.
 
– Чи вже купували подарунки дітям та онукам?
 
– Обов’язково. В Києві накупив фігурок з печива – це малечі. В мене ж внучці Даринці ще нема двох років, а Іванкові – й року. Внук Роман уже поглядає на велосипеди чи мотоцикл – у нього інші запити, про подарунок йому не говоритиму, бо це – секрет. Внучка Софія – студентка другого курсу. Їй даруватиму плаття. А дітям покладу під ялинку конверти. Святкуватиму обов’язково вдома в колі рідних.
 
Розмовляла Оксана ЛУКАШУК

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---