Ігор Токовий: Через «Ягодин» дівчат везуть продавати у Польщу, Німеччину, Чехію, Боснію та Герцеговину

10 років минає з часу створення Північного регіонального управління Держприкордонслужби України 2 листопада. Про здобутки і проблеми, з якими стикаються прикордонники, розповів начальник управління генерал-майор Ігор Токовий.

‒ Ігоре Борисовичу, головною неполітичною подією поточного року в Україні стало проведення футбольної першості континенту. Як це позначилося на несенні служби?

Ще до початку «Євро» прогнозувалося збільшення пасажиро-транспортного потоку на 40%. І це повністю справдилося. Отже, персоналу у пунктах пропуску довелося працювати більше і швидше, ніж зазвичай. А решті – бути напоготові до будь-яких можливих подій.

Найбільший «удар» прийняли на себе пункти пропуску «Ягодин» та «Нові Яриловичі», де напередодні кожного матчу та наступного дня після нього відбувався своєрідний «аншлаг». Утім, оперативні штаби блискавично реагували на все, що могло б призвести до конфліктів і затримки в русі. Зокрема, було прийнято 48 окремих рішень щодо пропуску у спрощеному порядку іноземних громадян. Чудово показала себе практика проведення спільного з польською Прикордонною Вартою контролю за принципом однієї зупинки. Тож, завдяки вжитим заходам такі напливи проходили без ексцесів.

‒ Такий вал мандрівників, напевно, мав би супроводжуватися і спробами «загубитися» в натовпі з боку зловмисників…

‒ Насправді подібних спроб не бракує ніколи. Лише цього року фахівцями прикордонконтролю на нашій ділянці виявлено 26 випадків використання підроблених та 23 – чужих документів. За незаконне переправлення осіб і використання завідомо підроблених документів порушено 5 кримінальних справ, 40 разів до інших правоохоронних органів передавалися матеріали, в яких містилися ознаки злочинів.
‒ Тож, які порушення виявляються на ділянці управління частіше?

– Із притаманних лише північному регіону – контрабанда білоруських цигарок та порушення режиму мешканцями прикордоння з метою збору в сусідських лісах ягід та грибів і заготівлі тамтешньої деревини.

Основний же набір загроз – контрабанда наркотиків, психотропних речовин, зброї та боєприпасів, торгівля людьми і незаконне переміщення товарів народного споживання.


‒ Цікаво було б дізнатися про результати цієї боротьби…
‒ З початку 2012 року виявлено та вилучено 217 одиниць зброї, 2,3 кілограма вибухівки, майже 10 кілограмів наркотичних і 4 – психотропних речовин, 1,8 кілограма прекурсорів. Сюди ж слід додати сотню автомобілів з підробленими документами та різних товарів на суму понад 22 мільйона гривень.

За результатами оперативно-розшукових заходів самостійно та спільно з колегами з інших правоохоронних органів виявлено 24 злочинних групи у складі 55 осіб. 23 такі групи у складі 47 осіб завдяки прикордонникам вже припинили своє існування.

‒ Чи пробують подолати північний кордон незаконні мігранти? Чи вони обминають ці краї іншим шляхом?

‒ Не обминають. За такий же період минулого року їх затримували вдвічі менше. Щодо 55 іноземців-правопорушників ухвалено рішення про їхнє примусове повернення. За нашими зверненнями окружними адміністративними судами ухвалено примусове видворення 11 іноземних громадян.


‒ Тепер щодо торгівлі людьми… Як складається ситуація тут? Вам відомі схеми, маршрути та країни призначення?

‒ У цьому злочинному бізнесі є два основних напрямки: жінок вивозять для залучення до секс-індустрії, чоловіків – для подальшої безоплатної праці.

Українок вивозять трьома маршрутами. Західний – до Польщі, Німеччини, Чехії, Боснії та Герцеговини – через пункти пропуску «Ягодин». Північний – спочатку до Росії, а потім з аеропорту «Шереметьєво» до країн Західної Європи, Туреччини, Об’єднаних Арабських Еміратів. Цей шлях пролягає через «Грем’яч» та «Сеньківку». І третій, південний – через міжнародний аеропорт «Бориспіль» до тих же Туреччини та ОАЕ.

Задарма ж попрацювати на чужині роками найчастіше мають перспективу селяни з бідних та неблагополучних сімей. Ці чоловіки, зазвичай віком від 30 до 60 років, не мають роботи і через низьку освіченість не можуть розібратися, куди ж затягують їх «добродії». І з чого б не починалася красива розмова про майбутні статки, закінчується це частіше за все на тіньовому ринку праці в Росії.

Для Чернігівщини характерним є те, що у більшості випадків вербувальниками виступають особи циганської національності. При цьому частина протиправної групи проживає на території України, а інша – в Російській Федерації або ж має там тісні контакти.

Члени цих угруповань формують групи у складі 10-15 осіб і вивозять до Росії переважно через пункти пропуску «Грем’яч» та «Сеньківку». Групи з Житомирщини числом 7-12 осіб прямують, як правило, через «Виступовичі», «Конотоп», «Хутір Михайлівський».

Усі витрати на подорож до «золотих гір» вербувальники беруть на себе. Тобто, жертва вже винна гроші. І навіть якщо таких заробітчан попереджатимуть про небезпеку, вони не завжди можуть відмовитися від поїздки саме через необхідність повертати борги.

Характерно, що трудове рабство відрізняється від сексуального тим, що зловмисники, що супроводжують «жертв» до місця роботи, залишаються з ними весь період експлуатації та виконують функції наглядачів. По прибутті до замовника у постраждалих вилучають усі документи, і починається безоплатна виснажлива праця.
‒ Ситуація жахлива. Та що зроблено прикордонниками, щоб цю наругу припинити?

‒ Насамперед, ми маємо розкрити злочинну схему та вийти на її виконавців. І, зрештою, – зупинити їхню зухвалу діяльність. Ми не обмежуємося простою фіксацією фактів, а разом із колегами із МВС та СБУ діємо ініціативно, системно та наступально. Особливо ж хочу відзначити успіхи оперативників Чернігівського й Луцького загонів та їхню копітку роботу на стадії перевірки інформації, оперативних розробок, а також слідства.

У результаті нинішнього року викрито діяльність шести злочинних груп, які займалися торгівлею людьми у складі 15 осіб, ще припинена діяльність 9 груп кількістю 25 осіб. Порушено 14 кримінальних справ, до відповідальності притягнуто 22 особи за шістьма вироками судів.

‒ Раніше на Рівненщині місцеві мешканці активно скаржилися, що прикордонники заважають їм те, що робилося споконвіку, – збирати гриби та ягоди на білоруській стороні. Яке там становище?

‒ Те, чи можна українським громадянам збирати лісові дари, – компетенція виключно білоруської влади. І вітчизняні прикордонники тут ні до чого, ми контролюємо законність перетину держкордону. А робити це закон дозволяє лише в пунктах пропуску, а не там, де звичніше та зручніше. Втім, облаштування місця, через які можна законно потрапити за кордон, – це питання, що потребує доброї волі обох зацікавлених сторін.

Ми не обмежувалися лише забороною стихійного руху та роз’ясненням того, що вимагає закон, а докладали всіх сил задля розв’язання ситуації на користь наших людей.

Завдяки керівникам прикордонних відомств України і Республіки Білорусь та місцевої влади Рівненщини відкрито спрощені пункти пропуску на напрямку українських сіл Познань, Дроздинь та Березове.

Тож, мешканці 10 населених пунктів прикордоння можуть збирати білоруські дикороси законно. Задля цього в поточному році прикордонниками пропущено на територію Білорусі понад 27 тисяч дорослих та 7 тисяч дітей. Тож, сьогодні це болюче питання нарешті практично закрито.

‒ Сьогодні в країнах ЄС тютюнові вироби коштують дорого. В Білорусі ‒ значно дешевші. Отже, є передумова для здійснення контрабанди…

‒ Для нас це – одна із найбільших проблем. Адже протягом цього року поза пунктами пропуску вилучено понад півмільйона пачок білоруських цигарок. Зростання в порівнянні із роком минулим становить близько 70%.

Щоби стримати цю хвилю доводиться проводити численні заходи із застосуванням резервів. І залучати до цієї боротьби білоруських колег.

Впевнений, що результати тут залежатимуть від ступеня координації зусиль із усіма правоохоронними органами. Так, на Волині вже на постійній основі працює спільний оперативний штаб, який активно протидіє діяльності «тютюнових» угруповань. Тож, складати безпомічно руки ніхто не збирається.
‒ На службі Ваших підлеглих хвилюють контрабандні цигарки, вдома – відсутність власного дому. Які перспективи?

‒ Якщо коротко – керівництво і Служби, і управління не втрачає жодної можливості, щоб просунутися бодай на один крок на цьому шляху.

Буквально днями, напередодні святкування 20-ої річниці Луцького загону Головою Служби Миколою Литвиним вручено сім’ям військовослужбовців 45 ордерів від службового житла в місті Луцьку.


Загалом за останні роки наш персонал отримав 261 квартиру в тому числі у Чернігівській області – 30, на Київщині – 25, на Житомирщині – 121, на Рівненщині – 8 та на Волині – 77. Також у планах – будівництво багатоповерхових будинків у Житомирі та Чернігові – питання щодо проектно-вишукувальних робіт перебуває вже на фінішній смузі.

‒ Щоб Ви, товаришу генерале, побажали б напередодні ювілею тим, хто під Вашим началом береже північний кордон?

‒ Насамперед хочу подякувати кожному, хто щодня за будь-яких умов і обставин виконує складні завдання на кордоні. Бажаю всім вам, незалежно від звань та посад, вашим сім’ям, рідним і близьким міцного здоров’я, злагоди і достатку, миру і спокою! Нехай кожний день вашого життя буде сповнений теплом і радістю. Успіхів вам у почесній службі на благо нашої Батьківщини!
Віктор ВИРВА

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---