Наталія Янко: «У нас забули, що варто цінувати диплом лікаря, а не приналежність до політичної сили»

Проте головного державного санітарного лікаря Волині навряд чи варто називати людиною аполітичною, оскільки Наталія Янко є депутатом облради. Вона – єдина жінка, якій у цьому скликанні довірили очолювати постійну комісію. В раді пані Янко опікується чорнобильськими питаннями. 
– Наталіє Вікторівно, нещодавно чорнобильські проблеми були предметом парламентських слухань, у яких Ви брали участь. Чи звучали там пропозиції, варті на увагу і реальні для реалізації?
 
– Рекомендації, які були ухвалені на парламентських слуханнях, вважаю слушними. Без сумніву, проблеми, пов’язані з наслідками аварії на ЧАЕС, нас турбуватимуть довго. Сьогодні є приблизно 800 нормативних актів, які регулюють чорнобильські проблеми. Як на мене, варто зробити так, щоб вони діяли. Правда, сьогодні за кордоном є точка зору, що Україна серйозність та актуальність даної проблеми перебільшує, однак це не так. На парламентських слуханнях йшлося про те, що необхідно провести екологічне оздоровлення земель, які постраждали від наслідків аварії. Для цього є ціла програма, яка передбачає, в тому числі, і засадження лісами.
 
Стосовно нашої області. В нас майже 155 тисяч мешканців живуть у забруднених районах. Більшість проблем пов’язані з неналежним фінансуванням.
 
Проблемою є оздоровлення чорнобильців. Голова облдержадміністрації Микола Романюк звертався до Президента та Прем’єра з тим, щоб дали можливість проводити тендери на місцях та оздоровлювати цих громадян в області у місцевих санаторіях. В минулому році було оздоровлено понад 9000 громадян, це – 6% від потреби, а потрачено було 2,8 мільйона гривень.
 
Окремо хочу вділити проблему забезпечення продуктами харчування немісцевого виробництва та компенсацію витрат на продукти харчування. Суми, які в нас виділяють, є мізерними – від 9до 12 гривень на харчування та копійки на компенсацію. Потрібно, або достойно оплачувати, або якимось іншим чином вирішувати цю проблему, щоб дотримуватися законодавства.
 Санепідемслужба проводить моніторинг продуктів харчування, щоб не було внутрішнього опромінення (йдеться про так звану дозиметричну паспортизацію населених пунктів, які постраждали). Але під це все потрібно кошти. Згідно з законом про бюджет на 2009 рік, фінансування цих потреб зменшено в 10 разів. З 13,6 мільйона гривень, необхідних для нашої області, на чорнобильські проблеми виділили тільки 1,3 мільйона. На дозиметричну паспортизацію уже не вистачає. У нас її потребує 167 населених пунктів.
 
– Які дані були зафіксовані раніше?
 
– В овочах і м’ясі не було виявлено перевищення вмісту радіонуклідів. А от в молоці його виявили у 3% досліджених проб.
 
– Це молоко можна споживати?
 
– Його можна споживати після термічної обробки. Але населення, яке проживає на забруднених територіях, цього правила не дотримується. Відповідно, відбувається внутрішнє опромінення організму. Ми проводили дослідження і обстежили 5000 осіб. Перевищення знайшли у 176 осіб, з них 152 – діти.
 
– Сьогодні влада робить великі ставки на розвиток туризму на Волині. Камінь-Каширський, Любешівській та Маневицький райони – не виняток. Чи реально і чи доцільно розвивати туризм на цих територіях?
 
– Суттєвого забруднення там немає. Там є незначне перевищення вмісту радіонуклідів у продуктах. Це стосується, зокрема, дарів лісу на окремих ділянках. Я вже згадувала про екологічне оздоровлення, то якраз ці райони його частково й потребують. Але хочу сказати, що з року в рік є зменшення площі забруднених територій. На слуханнях говорили про те, що окремі населені пункти варто позбавити такого статусу. Щоправда, ми маємо 2 пункти безумовного відселення у Маневицькому районі.
 
– А що можете сказати про наші села, які розташовані поблизу Рівненської атомної станції?
 
– Там немає перевищення.
 
– Майже два роки тому відбулася аварія на залізниці поблизу Ожидова Львівської області. Там був викид фосфору. Як відомо, постраждали і села Горохівського району. Якою є нинішня ситуація і наслідки?
 
– Ми ще тоді говорили, що забруднень у нас не було. Справа в тому, що в ту ніч, коли відбулася аварія в Ожидові, наша група виїхала і робила дослідження повітря та води у криницях. Перевищень вмісту фосфору не було виявлено. Ми слідкували за ходом хмари з інформації метеорологів. Після того робилися дослідження ще упродовж півроку. Це, до слова, дуже дорого для держави. Зараз потреби у таких дослідженнях нема.
 
Жовтий фосфор дуже важкий, він осідає на землю і перетворюється на альгідрид, тобто добриво. Всі знають, що фосфатні добрива використовують в АПК. Тоді також не було особливого страху, тим більше, ми пояснили людям як потрібно себе поводити. Проблему роздули журналісти. Особливих наслідків немає у Львівській області, а у нашій – тим більше. Жодного випадку отруєння, підтвердженого лікувальною мережею, не було.
 
– Нещодавно Ви заявили, що проблемою для області є стихійні сміттєзвалища. Яким чином, з Вашої точки зору, потрібно вирішувати цю проблему?
 
– Це – комплексна проблема й існуватиме вона довго. Це і проблема влади, яка повинна створити умови для вивозу сміття. За кордоном не можна викинути папірця будь-де, бо там прийде поліцай та оштрафує. Замітьте: поліцай, а не санстанція. Для чого мати освіту лікаря та вчитися 7 років – щоб слідкувати за тим, що хтось щось викинув? Друга проблема – це дефіцит культури та відповідальності у громадян.
 
Повторюю, що до вирішення проблеми сміття потрібно підходити серйозно. Утилізація має фінансуватися, бо – це платна послуга. Чому німці так дешево продавали нам свої старі автомобілі? Бо там здати й утилізувати старий автомобіль дуже дорого. Дешевше нашим продати за копійки. Те ж саме стосується утилізації побутового сміття. Німці диференціюють сміття, і для них це норма. Вони відносяться до цього педантично, бо за вторинну переробку їм нічого не треба платити, а якщо викинути на загальний смітник, то – влітає у копійку.
 
В нас дуже важко змусити приватний сектор підписати договір на вивіз сміття. Окремі офіси ніби й заключають, але потім умудряються не платити. В результаті сміття вивозиться куди завгодно. У нас проблема грамотності населення і усвідомлення того, що там де ми живемо ніхто за нас не поприбирає.
 
– Чи є якась санітарна загроза від того, що ми маємо несанкціоновані сміттєзвалища?
 
– Звичайно, це не є безпечно. Особливо влітку ми маємо ризики епідеміологічних ускладнень.
 
– Що скажете стосовно безпечності стихійних ринків? Селяни не завжди отримують змогу торгувати на спеціально обладнаних ринках. У більшості доступ до них мають тільки посередники, тому одноосібникам доводиться часто торгувати своїм крамом з землі...
 
– У нас є 26 офіційних ринків. Я вважаю, що там є місця для торгівлі. Але іноді селяни ігнорують і торгують там, де , на їхню думку, дешевше і зручніше. Але ж пропозиція задовольняє попит. Тут проблема, знову ж таки, у грамотності населення. Люди мають розуміти, що в таких умовах купувати продукти харчування не є безпечно для здоров’я. Ну і, зрештою, це – порушення громадського порядку. Ніде за кордоном ніхто не дозволить собі стати і торгувати на вулиці.
 
– Чи були застосовані санкції до таких торговців з боку санстанції?
 
– Ми контролюємо тільки об’єкти нагляду, тобто ті, що стоять на обліку. Інколи на офіційних ринках важко знайти відповідальну особу на торговій точці. А коли людина торгує на вулиці, ще й без документів, то лікар не має права її затримати та спитати. Повноваження затримати особу та з’ясувати у неї щось має міліція.
 
– Ви стверджуєте, що купувати продукти харчування з несанкціонованих торгових місць не є безпечно. Але сьогодні у багатьох мешканців міст інша точка зору на цю проблему. Вони вважають, що ліпше купити у бабці молоко, яке є дійсно молоком, а не те, що молоком називають у супермаркетах.
 
– Я вам скажу, що тепер і бабці навчилися гарно розводити молоко водою. Не всі порядні. Раніше люди були чесніші, а тепер переважає економічна складова...
 
– Напередодні Великодня була свідком розмови продавця та покупця. Молода панянка поцікавилась у продавчині, яку варену ковбасу та взяла б собі додому для приготування салату для святкового столу. Продавець обмовилася, що нічого із запропонованого на вітрині сама не вживає та додає до салатів домашню шинку. А Ви як споживач, але одночасно і головний державний санітарний лікар, довіряєте якості продукції, запропонованої на прилавках наших магазинів?
 
– У нас було зареєстровано сотні тисяч технічних умов, які дозволяють застосовувати різні складники для ковбаси. Дуже складно перевірити, що це за ковбаса. Ми маємо право знати, що ми їмо. Це – раз. Але ми повинні розуміти, що є різні види ковбас. Вдома також готуємо і кров’янку, і ліверну ковбасу, і з домішками тертої картоплі. В магазинах може продаватися ковбаса з великим вмістом крохмалю чи якихось наповнювачів. Там може бути всього 10 кілограмів м’яса на 100 кілограмів продукції. Але це не означає, що ця ковбаса шкідлива. Просто люди повинні знати, що в ній 90% крохмалю і різних наповнювачів.
 
– Ви купуєте для свого столу магазинну ковбасу?
 
– Звичайно, купую. Не буду рекламувати закладів, яким довіряю, бо не маю права цього робити. Купую традиційні види ковбас. Якщо це варена, то беру докторську. До речі, якщо вона червона, то це не означає, що якісна. Краще, щоб була блідою, – там більше м’яса.
 
– Чи були зафіксовані кричущі факти виявлення неякісної продукції у наших торгових закладах?
 
– Неякісна продукція у нас тонами знімається з реалізації. Тільки з початку 2009 року нами було знято з реалізації понад 13 тонн. Здебільшого це продукція без документів про походження.
 
– Що відбувається з вилученим товаром?
 
– Він знищується. Якщо дозволяє ветеринарна служба, то скормлюється тваринам.
 
– Судячи з розмов, у наших торгових закладах часто міняють ярлички, де вказано термін придатності товару. Цю інформацію, до слова, у побуті поширюють самі наймані працівники магазинів. З їхніх слів, це особливо стосується кондитерських виробів. Що скажете на це? Такі дії вдається відслідкувати і довести, що вони були вчинені?
 
– Такі випадки є. Ви запитували, що я купую? Скажу, що ніколи не беру сирів, м’яса, ковбаси чи риби у герметичних упаковках, яке попередньо порізане на шматочки. Ця продукція втрачає свою ідентифікацію. Етикетку наклеює супермаркет. Масло повинно бути у фабричній упаковці. Але на всі супермаркети санітарних лікарів не вистачить.
 
– У луцьких дитячих садках було зафіксовано спалах сальмонельозу. Які висновки з цієї, м’яко кажучи, неприємної історії зробила очолювана Вами установа?
 
– В таких ситуаціях варто, щоб всі відповідні служи реагували адекватно. Тоді, коли був спалах сальмонельозу у садках, заходи були здійснені несвоєчасно. Не було чіткої взаємодії між різними службами.
 
Цим питанням займалася прокуратура. Ми проводили колегію. Ви знаєте, що замінили головного санітарного лікаря міста. Питання слухалося на колегії державної санепідемслужби України. Ми провели навчання і вихователів, і медичних працівників садочків, і наших працівників. Виявляється, деякі медпрацівники садочків вели себе неграмотно. У садках котували парові котлети з курятини, а за санітарними нормами потрібно зробити двоетапну обробку. Котлета має спочатку смажитися, а потім 10 хвилин прожарюватися у жаровій шафі при певній температурі, а не пропарюватися. Коли ці правила читати, то вони видаються смішними, але їх варто дотримуватися.
 
– Так цим правилам, про які Ви говорите, понад 30 років...
 
– А тим захворюванням, про які згадуєте ви, – сотні. Нічого ж не міняється в людському організмі. Щоправда, в нас прийнято казати, раніше, мовляв, від таких хвороб не помирали. То хочу сказати на те, що просто раніше вони не були досліджені і не було відповідних діагнозів.
 
– Яких інфекційних хвороб варто остерігатися на даному етапі у нас на Волині?
 
– Основне – це кишкова група захворювань, зважаючи на наближення літа. Потрібно звернути особливу увагу на захворювання, де переносниками можуть бути гризуни. Для Ратнівського району актуальна проблема кліщового енцефаліту. Населення і місцева влада про це знає.
 
– Зараз люди упереджено ставляться до щеплень, а окремі й остерігаються їх. Усім відомою є офіційна позиція з цього питання Міністерства охорони здоров’я і, зрозуміло, що Ви як посадова особа будете її відстоювати. Якими аргументами переконуєте людей у необхідності щеплення?
 
– На минулому тижні відбувся європейський тиждень імунізації. У Львові відбулася наукова конференція за участю міжнародних організацій та представників ВОЗ, де обговорювалася згадана вами проблематика. Ми також не сидимо на місці й активно працюємо у цьому напрямку, стараємось провести роз’яснення населенню. У нас в області до першого року життя щеплено 78% дітей. Це – вкрай небезпечно. У нас кількість відмовників, порівняно з минулим роком, зросла в 10 разів. Ми забули, що таке холера, туляремія, чума, коли вимирали цілі міста; висипний тиф, дифтерія (один раз достатньо побачити, як помирає дитина від дифтерії, щоб переконатися в необхідності щеплення). Але зараз маємо велику кількість відмовників через дискредитацію самої ідеї щеплення і неграмотності людей.
 
Ті батьки, які відмовляються, запевняють, що нічого страшного не відбулося, бо ж ніхто не захворів. Але наслідки ми можемо мати непередбачувані. Фактично це загрожує національній безпеці держави. Відповідно до стандартів ВОЗ, 95% населення повинно бути щепленим. У різних державах різні показники. Я готова будь-де виступати лекціями і переконувати у необхідності щеплень, ілюструючи прикладами з історії. Батьки, які відмовляються, у першу чергу наражають на небезпеку своїх дітей. Нещеплені діти, потрапляючи до організованих колективів, вразливими до тих чи інших інфекцій.
 
– Але на якій підставі тоді цих дітей не беруть до шкіл і садочків. Адже для інших дітей вони не є загрозою. Я правильно зрозуміла?
 
– Те середовище є загрозливим для них і вони самі є загрозою. У цілому світі, а не лише в Україні, законодавство передбачає, що діти, які не пройшли щеплення, не допускаються в організовані колективи.
 
– В області відбулася реорганізація санепідемслужби. Зокрема, було об’єднано Луцьку міську та району установи. Таке рішення не усіма віталося. Чи виправдала себе ця реорганізація?
 
– Ми об’єднали не тільки в Луцьку, а й у Володимирі, Ковелі, Шацьку та Любомльську санстанції. Просто об’єднання в Луцьку набуло публічності. Реорганізація ж була необхідною. Ви були у районній санстанції, яка тулилася в малесеньких хатинках?
 
У нас підприємства реєструються в Луцькому районі, а продукцію реалізовують у Луцьку. Так само: водозабори – в Луцькому районі, а питна вода – в Луцьку споживається.
 
– Тим не менше, тоді Вас звинувачували в упередженому ставленні до пана Ульчанка і було багато розмов про те, що реорганізацію було проведено для того, щоб його позбутися з посади керівника.
 
– Кожен має право на свою думку. Можливо, частина людей не зрозуміла, для чого це робиться. Є політика центральних органів влади. Україна вступила в СОТ, а це передбачає наявність потужних лабораторій, бо інакше ми будемо програвати справи у міжнародних судах. Щоб була хороша лабораторна база дуже важливо. Але коли всі лабораторії розпорошені, то й кошти розпорошені. Нормального обладнання купити неможливо. У Хмельницькому на базі обласної санепідемстанції створено одну централізовану потужну бактеріологічну лабораторію. Ми також хотіли поступити так само, але, як і всі, зараз переживаємо економічну кризу. Зараз всі зрозуміли, що ідея реорганізації була правильною.
 
– Які у вас стосунки з Іваном Ульчаком?
 
– Нормальні, хороші і ділові. Він є грамотним і професійним спеціалістом. Просто інновації завжди сприймаються важко, а іноді «в штики». Можливо, ми не зуміли колективу нормально довести якусь інформацію.
 
– У листі від працівників санепідемстанції, оприлюдненому в Інтернеті, йшлося про те, що Ви маєте покровительство зверху, і в тому числі – завдяки приналежності до «Нашої України».
 
– Симпатії до політичних сил роз’єднали наше суспільство. Я є лікарем за спеціальністю. А у нас чомусь забули, що варто цінувати диплом лікаря, а не приналежність до політичної сили. Я є ще й кандидатом медичних наук, я займаюся викладацькою діяльністю, пишу наукову роботу. Я у службі більш ніж 25 років і вважаю себе професіоналом. Разів 5 проходила стажування у Міністерстві охорони здоров’я. Я не знаю, що таке покровительство, але знаю, що мене цінують в Міністерстві як професіонала і за новітні погляди. Саме я дослідила питання дирегуляції підприємницької діяльності, систематизувала всі документи дозвільної служби і виступила на науковій конференції з пропозицією. Я проаналізувала польські документи, вивчала американський досвід з цього питання. Постійно друкуюся в науковій пресі. Хто знає, як я працюю, то не говорить, що я тут завдяки покровительству. Керівництво ж у нас часто змінюється, а я залишаюся.
 
Тепер про політику. Я переконана, що партії розділили суспільство. Вибори до місцевих рад за пропорційною системою – не доцільні. Сьогодні ж, щоб стати депутатом облради, треба вступити до якоїсь із політичних сил. Це – неправильно.
 
– Щоб обійняти якусь відповідальну посаду, сьогодні також потрібно бути в партії чи принаймні продемонструвати прихильність до однієї з них. Це правильно? Виходить, що поповертаємось у радянські часи, коли відповідальні посади належали лише комуністам...
 
– Виходить так. Мені жаль з цього приводу. Диплом майже не цінується. Колись, за Союзу, щоб стати посадовцем у Києві, потрібно було попрацювати в Камені-Каширському. Потім могли перевести в Ковель, потім у Луцьк і лише після цього – до Києва. Я починала свою діяльність санітаркою в Львівській обласній клінічній лікарні. А коли вже була направлена на роботу в Луцьку санстанцію, то тижнями їздила по відрядженнях у райони. Нема такого села на Волині, у якому б я не побувала. Тому добре знаю, що в цій службі потрібно робити.
 
Розмовляла Оксана ЛУКАШУК

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---