Атовець з Волині: «Айкідо – шлях мирного воїна»

Волинянин Богдан Лащ із 2014-го боронить цілісність нашої держави, він знайшов себе в умінні поєднувати спокій, гармонію та енергію японського бойового мистецтва айкідо. Про шлях мирного воїна, та як він свій досвід передає дітям, Богдан розповідає для читачів Інформаційного агентства Волинські Новини.

Богдан – 28-річний волинянин, проживає в Луцьку понад 10 років. За іронією долі, хоч і не служив в армії, зате, коли постало питання боронити державу від агресора, в хлопця не було жодних сумнівів.

Айкідо, розповідає Богдан, це шлях мирного воїна, який вчить діяти там, де це потрібно, і, водночас, не нести в собі агресію.

ПЕРЕДІСТОРІЯ

«Хоч в армії я не служив, але в спецпідрозділ «Світязь» пішов, коли почалася анексія Криму. Довелося зробити непростий вибір. В підрозділі я із самих перших днів. Пригадую, як ми поїхали в Іловайськ, була команда із 40 чоловіків, тоді 30 відправилися на завдання, а 10, серед яких був і я, лишилися на базі. Тоді семеро наших побратимів загинули… Хоча ми і не були в тому пеклі, але і в нас було не спокійно – обстрілювали з мінометів. Звісно, в Луцьку проходили хорошу фізичну та технічну підготовку, але в реальному бою все по-іншому, треба швидко орієнтуватися, приймати правильні рішення та зберігати спокій, адже паніка може вартувати життя. До цього нас дуже добре готував наш командир Олександр Фасевич, адже він знав, що нас може чекати, тому готував до найгіршого та найскладнішого», - розповідає Богдан.Хлопець додає, що йому неабияк допомогли друзі.

«Підтримка друзів на війні вкрай важлива. Під час першого обстрілу у Комсомольську, я заступав у наряд із товаришем, побратимом Мішею Лукашуком з Ківерець. Тоді ми багато жартували, це дозволило розрядитися та не з’їхати з глузду від напруги. Та найгірше було ще попереду», - пригадує Богдан.

НА ВІЙНІ ПОТРІБНО ЗАЛИШАТИСЯ ЛЮДИНОЮ

«19 грудня 2014 року ми виїхали у Вуглегірськ. Як подивилися на карту, то зрозуміли, що знову нас у якесь пекло відправляють. Ми були підсиленням для військових на блокпостах і патрулювали місто. Було перемир'я до нового року, а далі почалося… 27 січня нас взяли в оточення, настрої були бойові, вперед і лише вперед. Ніхто навіть і не думав відступати. Ми перебували в школі-інтернаті. Коли пішов наступ, то я і 13 людей розширили територію і зайняли будинок культури.

Ніхто не панікував, не було зайвих рухів, чітко виконували накази, зв’язок у нас був хороший. Це все в сукупності й дало можливість успішно вийти втрат. Усі діяли чітко та впевнено. На війні потрібно бути рішучим, не можна розслаблятися, адже це може коштувати життя. Втім, попри весь стрес – завжди треба залишатися людиною, не проявляти агресію, яка може тільки ускладнити будь-яку ситуацію та розбалансувати бійця із середини, - наголошує Богдан Лащ.АЙКІДО – ШЛЯХ МИРНОГО ВОЇНА

А допомагало на війні зберігати спокій та рівновагу, каже волинський атовець, – айкідо.

«Айкідо допомагає розслаблятися. Коли ти тренуєшся, то забуваєш, де знаходишся, що можуть стріляти, всі турботи відходять, розум стає світлим, приходить спокій та контроль. Коли виникає екстремальна ситуація, айкідо допомагає зберігати спокій та чітко виконувати свою роботу.

Тому навіть у відрядженнях намагаюся тренуватися, зокрема, будучи у Костянтинівці, я знайшов спортивний клуб, познайомився з місцевими айкідоками і в перерві між нарядами займався з ними.

А в спорт я прийшов у 2007 році, коли приїхав у Луцьк, друзі мені рекомендували карате. Ніби все було гаразд, але відчував, що це щось не те, надто багато агресії: постійні спаринги, приходиш з тренувань – кімоно в крові, збиті кулаки, весь у синцях. А в мене було таке ставлення, що спорт має бути для душі і тоді я почав шукати щось більш підходяще для себе. Спробував ще пару клубів, десь зо півроку відвідував різні зали. А потім друзі кажуть, що в Луцьк приїжджає інструктор з Києва Геннадій Бацков 1 дан айкідо айкікай. Це було для Луцька новинкою, мені сподобалося. От я та двоє моїх друзів стали його першими учнями.

Днями, спілкуючись зі своїми дітьми в групі, я запитав, у кого були ситуації, що доводилося застосовувати техніку на вулиці й підняли руки майже всі. Семирічний учень пояснює, що в дворі до нього підійшов старший хлопчик та почав шарпати його. Тоді він застосував техніку айкідо, поклав нападника на землю та почав його контролювати. І старший хлопчик, розповідає учень, відмовився далі нападати. І це без ударів, без агресії. Ось чим і є насправді техніка айкідо – мирним бойовим мистецтвом, яке дозволяє зупиняти агресію», - пояснює Богдан Лащ. АЙКІДО НА ВОЛИНІ

Зауважимо, що Волинську федерацію айкідо айкікай створили торік.

Нині в Луцьку є дитяча група віком 5-14 років і старші 14+, в якій є навіть пенсіонери.

Богдан запевняє, що айкідо підходить для людей різних вікових категорій та параметрів тіла. А своє вміння передає дітям.«Я тут займаюся для того, щоб навчитися захищати себе та своїх близьких. Ми багато тренуємося і це дуже цікаво. Нас вчать контролювати себе та не проявляти агресії. Однак захистити себе можу. Було таке,що на вулиці старший хлопчик мене обзивав і хотів набити, то я зробив захват, перевів його на больовий і поклав на землю та притримав. Він почав айкати, я і відпустив його. То хлопчик злякався та втік від мене»,- каже шестирічний Матвій.«Я попросив батьків завести мене на айкідо. Пригадую, що в школі було оголошення, я його прочитав і стало цікаво, що ж це за «мирний воїн». Спочатку я нічого не розумів, як і що треба робити. Важко було освоїти техніку, однак я продовжував вивчати це бойове мистецтво й маю вже жовтий пояс. І я дуже задоволений вибором та рекомендую всім займатися спортом. За цей час я мав змогу поїздити різними містами на семінари, побачити Україну та знайшов багато нових друзів», - говорить Максим.Його мама Вікторія Новак каже, що бачить значні зміни в сина, зокрема покращення стану здоров’я.

«Це бойове мистецтво вивчає мій син, йому 12 років. Максим тренується айкідо вже три роки. Це нам ідеально підходить, адже тут немає агресії, немає ударів в голову, великого травматизму, а все побудовано на захисті. Окрім цього, я бачу, що в нього покращилося здоров’я. На початку у нас були проблеми зі спиною та серцево-судинною системою. Втім, тут немає великих навантажень й медичних протипоказань не було. Вже з часом, коли Максим регулярно відвідував тренування, ми пішли на плановий огляд до лікаря й ортопед був здивований та хвалив нас, що стан спини значно покращився. Бачу й психологічні зміни. Зараз у нього підлітковий вік, а спорт допоміг стати дисциплінованим та відповідальним», - розповідає пані Вікторія.Вивчати айкідо привів свого сина й воїн АТО Максим Бутолін, який каже, що тренер є для дітей хорошим взірцем.

«При виборі виду спорту зупинився на айкідо, адже це не атакуючий вид спорту. Врааховуючи, що діти зараз гіперактивні, то з атакуючим бойовим мистецтво – можна біди на робити. Тут впроваджується кодекс самурая, який не дозволяє атакувати слабших. Окрім цього сенсей є хорошим прикладом для наслідування і діти дійсно змінюються у кращу сторону», - розповідає Максим.АЙКІДО – РЕАБІЛІТАЦІЯ І ФІЛОСОФІЯ ЖИТТЯ

Богдан Лащ пояснює, що коли починаєш практикувати айкідо, це стає значно більше ніж просто спорт, бойове мистецтво, адже це стає способом життя.

«Справжня перемога – це, перш за все, досягнення контролю над своїм розумом, волею, почуттями, здатність направляти свою енергію та противника в потрібному напрямку. Саме так і трактується поняття Ай-кі-до: Ай - об'єднання, Кі - енергії, шлях - До.

Щоразу, коли я їду в зону бойових дій, то найважче – невідомість. Із психологічної точки зору це не просто, бо в'їжджаючи на територію Донецької та Луганської областей знаєш, що тут проходять бойові дії і потрібно бути дуже уважним, готовим до будь-якого повороту. В разі виникнення екстремальної ситуації потрібно бути здатним діяти правильно. А коли повертаєшся додому, то доводиться налаштовувати себе на мирне життя, що ти вже тут, де не стріляють, не потрібно контролювати кожного перехожого, який тримає руки в кишенях, або несе невідомий предмет.

Поринувши у тренування – вдається зняти напругу. Я переконаний, що бойові мистецтва давно пора вважати окремим видом реабілітації. На тренуванні ти не тільки вдосконалюєш та контролюєш своє тіло, а й психологічний стан. Напрацьовується зосередженість, рішучість, внутрішній спокій та гармонія. З'являється жага до перемоги, бажання розвиватися та рухатись вперед, а не жаліти себе чи вдаватись до шкідливих звичок», - завершує розмову співбесідник.

Довідково. Засновником Айкідо є Моріхей Уeсіба, який володів безліччю бойових мистецтв і став засновником «Мистецтва миру». Закладені принципи дозволяють зупинити агресора, не заподіявши йому шкоди. Заперечуючи боротьбу, уникаючи протиріч з природою, не схиляючись перед грубою силою, айкідо є військовим мистецтвом любові, що дає можливість бути в гармонії з іншими людьми і всім оточуючим. В айкідо немає змагань, адже це прояв агресії, що суперечить самій ідеї цієї науки.

Підготував журналіст Вадим Панафідін

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---