«Державі не потрібен міцний маленький господар», – волинський фермер

Цьогоріч через карантин фермери зіштовхнулися з проблемою збуту своєї продукції, адже тривалий час не працювали ринки. Нині їх відкрили, але чимало городини до цього часу зіпсувалося. Цю проблему в ефірі програми «На часі спецтема» телеканалу «Аверс» обговорювали з головою Асоціації фермерів і приватних землевласників Волині Русланом Хомичем.

Отож, ринки відкрито, триває високий сезон на продаж овочів. Чи вдається збувати продукцію?

Високий сезон мав початися перед Великоднем, але оскільки були закриті ринки, постраждали ті, хто готував до продажу першу зелень. Продукцію просто не було куди вивезти. І до сьогодні закриті заклади харчування, школи, садочки, де її споживали багато.

У супермаркетах зараз бачимо дуже багато свіжих овочів. Вони українські?

Багато продуктів борщового набору експортували, наприклад, з Білорусі, з інших країн. Це перебивало ціну. Ця продукція якраз потрапляла в супермаркети. А наші фермерські господарства, особисті селянські господарства не мають доступу до мережі супермаркетів. Я вважаю, що ринки домашньої продукції, хай із застережними заходами, під контролем поліції чи муніципальної варти мали працювати. Оскільки не курсував транспорт, вони мали б бути у мікрорайонах. Люди, не маючи змоги виїхати по продукти, закуповувалися в супермаркетах. І коли ті ж огірки у дядька з теплиці коштували, скажімо, п’ять гривень, то в магазині – 35. Ясно, хто лишився у виграші. Мало того, зваживши на карантинні заходи, багато селян задумалися над тим, чи варто їм ставати в таку групу ризику. Фермери зменшують посіви, а від деяких культур відмовляються. Внесли корективи й погодні умови, деякі види овочів довелося пересівати. Загалом, я радив би людям трошки посіяти на дачах. Погодні умови зараз це дозволяють, і ще не пізно. Пізніше посіяні овочі краще зберігатимуться.

ЧИТАЙТЕ ЩЕ: ЧЕРЕЗ КАРАНТИН ВОЛИНСЬКИЙ ФЕРМЕР НЕ ЗМІГ ПРОДАТИ ГОРОДИНУ, 20 ТОНН ВЖЕ ЗІПСУВАЛОСЯ

Маленькі присадибні ділянки – це порятунок для нас?

Так. Нинішні події в світі показали, що кожна сім’я має бути самодостатньою і забезпечувати себе. Якщо є клапоть землі, його обов’язково треба чимось засіяти. Можна посіяти всього по рядочку і забезпечити себе борщовим набором.

Зменшення посівних площ – тенденція волинська чи загальноукраїнська?

Така тенденція по всій Україні. Люди, які вирощували багато овочевої продукції, кажуть, що мають насіння, але сіяти не будуть.

Що буде в магазинах?

Буде імпорт, закуплений за євровалюту, і ціни будуть прирівняні до неї. Є закон про кооперацію, над яким трошки познущалися, правки вносили не для фермерства і не для держави. Його треба було врегульовувати разом з нами, фермерами. Чому в Україні донині нема обслуговувальних сільськогосподарських кооперативів, які групували б людей за їхньою зайнятістю? Бо вони були нежиттєздатними, держава не визнавала їх неприбутковими. Було подвійне оподаткування і люди просто-на-просто не об’єднувалися. Одна людина не цікава для супермаркетів, а якби були такі кооперативи, то могли би групою здавати свою продукцію за доступними цінами. Покупці мали би свіжу контрольовану продукцію українського виробництва і податки були б у державі. Але їй не потрібен міцний маленький господар.

Невже фермери по всій Україні не розуміють, що відбувається? Чи їх дуже мало?

Насправді саме фермерів в Україні мало, набагато більше особистих фермерських господарств. Питання в тому, що ці люди не організовані. Крім того, у нас нема жодних дотаційних преференцій, є тільки повернення ПДВ або взаємоповернення для дуже великих господарств чи прямі дотації для них за різними програмами. Але не для маленьких.

Тобто для різних сільгоспвиробників – різні умови. Хто ж працює у цих агрохолдингах?

У величезних агроформуваннях на одного механізатора припадає по п’ять тисяч гектарів. А зараз техніка доходить до такої автоматизації, що трактори обробляють землю без людей, просто задають програму – і машина працює.

Про це ж давно мріяли – щоб залізний кінь замінив селянську конячку і людину. Але, очевидно, є й зворотний бік медалі.

Він замінить і українського фермера в тому числі. Тільки от чий металевий кінь це зробить і на користь якої держави й народу працюватиме? Ось у чому питання.

Чи можуть на рівні облдержадміністрації ухвалити таке рішення, щоб відстояти інтереси місцевого фермера?

Це може робити будь-яка міська, сільська рада. Вони мають на це право. Ми не говоримо зараз про ринки. Говоримо про ярмарки, які постійно працюватимуть. Вони мають бути саме для виробника. Вони можуть бути невеликі, на чотири-п’ять-десять торгових місць у мікрорайонах. Це відкриті майданчики з козирком чи без нього. У нас достатньо представників муніципальної варти, щоб забезпечити дотримання правил карантину. Якщо людина не дотримується їх, її можна вилучити з цього ярмарку.Такі ярмарки, які працюватимуть на постійній основі, можуть створити конкуренцію мережі супермаркетів, які торгують закордонними овочами?

Звісно.

Питання ринку землі досі лишається таким собі дамокловим мечем?

Зважаючи на нинішню ситуацію і безгрошів’я, ми бачимо один вихід і маємо одну надію – що поміняється влада і можна буде цей закон переглянути. Тому що 2021 рік близько, й тоді можна буде купувати по сто гектарів в одні руки фізичним особам. Ми були категорично проти такого різкого запуску. У цьому законопроєкті абсолютно нема передумов для того, щоб утворився клас українського фермерства. Ми не є платоспроможними й не бачимо себе на цьому ринку. Ми розуміємо, що пандемія вдарила по всіх громадянах України. Стараємося підтримати тих, хто гірше стоїть на ногах, ніж ми. Крім того, триває війна і ми розуміємо, що треба допомагати хлопцям на фронті і морально, і матеріально. Враховуючи це все, ми не бунтуємо, поводимося толерантно, стараємося підтримати свою країну. Беремо кредити, платимо податки. До речі, можливо, дитячим будинкам чи геріатричним пансіонатам потрібні овочі, зокрема морква, ми на безоплатній основі можемо доставити, нехай звертаються. Питання в тому, чи довго ми так витримаємо. Було знищено наше міністерство. В аграрній країні нема того, хто відповідав би за аграрну політику. Не знаю, хто до такого додумався.

ЧИТАЙТЕ ЩЕ: «ЗАКОНОПРОЄКТ ПРО ЗЕМЛЮ – АНТИУКРАЇНСЬКИЙ», – ВОЛИНСЬКИЙ ФЕРМЕР

Ви казали, що вам не було куди збувати продукцію, бо зачинені школи, садочки, інші заклади, де є їдальні. Але ж у нас є військові частини, їдальні, в яких ніхто не закривав. Що там їдять? Адже був наказ про те, щоб постачання продуктів для підрозділів, розташованих на території тієї чи тієї області, забезпечували сільськогосподарськими ресурсами тієї ж області.

Це була вказівка обласним держадміністраціям на початку карантину – бути готовими забезпечити харчування військових частин, розташованих на території областей. Це було пов’язано з тим, що військових просто-напросто не було за що годувати і багато підприємців у зв’язку з карантинними заходами не могли фізично закупити продукцію, бо самі її не виробляють. Це було пов’язано і з логістикою, і з людським фактором. Вони відмовлялися виконувати свої контракти. Але добігти на постачання продуктів у військо дуже важко. Мені неприємно про це говорити, але я як волонтер із п’ятирічним стажем зіштовхнувся з корупційною складовою в нашому війську і щодо постачання, й не тільки. Якщо коротко, простих фермерів туди не пускають.

Є ще заклади тимчасового тримання людей. Там теж така ситуація?

Якщо говорити про ізолятор тимчасового тримання в Луцьку, то це дуже маленькі об’єми, тож це ситуації не вирівнює. Ми, якщо віддаємо туди продукцію, то дуже дешево.

А лікарні?

У медичні заклади фермери віддають свою продукцію на безоплатній основі.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---