Героїня Соцпраці з Волині прославила рідне село високими врожаями

Лідії Федорівні Осипенко з села Маньків Локачинського району цьогоріч виповнилося 80 літ. Хоча сама бабуся стверджує, що їй насправді 81. Помилка у даті народження закралася, коли депортована родина переїжджала із Польщі на Волинь у 1940 році.

Батьків поселили в Манькові у старенькій польській хатині. Нову оселю звели, коли Ліда після школи пішла працювати у колгосп і стала Героєм Соціалістичної праці.

«Я спочатку була ланковою в місцевому колгоспі імені Кірова, а потім дояркою. Мала у ланці вісім жінок, кожна обробляла по гектару цукрових буряків. Усе треба було робити вручну ‒ полоти, копати, вантажити на машини. Отримували високі врожаї ‒ по 650 центнерів з гектара. За це мене і нагородили», ‒ пригадує Лідія Федорівна.

На той час їй було 19 років. Про юну трудівницю писали газети й журнали, розповідали по радіо. Гарна слава розійшлася по всьому СРСР, і Ліді почали пачками надходити листи від солдатів, які служили в армії. Але дівчина обрала місцевого хлопця Федора. Після весілля молодята вирішили будувати нову хату. Колгосп допоміг будматеріалами і лісом.

«Я й не знаю, звідки у мене сили бралися, ‒ розповідає бабуся Ліда. ‒ Молоді були, рвучкі. Треба було важко працювати і вдома, і на роботі. Як усі в селі, тримали корову, свині, птицю. А ще ж підростали п’ятеро діток. Як почну прати їхній одяг, то всі шнурки позавішую. А тоді треба було наносити води з криниці, нагріти на плиті, випрати руками».

У ланці жінка совісно трудилася 30 літ. Лідія Федорівна каже, що хоч і важко було копати вручну цукрові буряки, та вони не залишали після себе стільки коренеплодів, як зараз після комбайнів. Потім ще 15 років працювала на фермі дояркою. Щоб вчасно видоїти тридцять корів, треба було вставати о четвертій годині ранку. Якось Ліда ішла на роботу після дощу і впала у воду. Не верталася додому, тільки повиливала з чобіт воду, а до ранку працювала в мокрому одязі. Каже, така легковажність дала про себе знати через багато років. Тепер бабуся не може навіть застебнути ґудзики, бо не слухаються пальці. Дуже болять ноги, Лідія Федорівна ходить, спираючись на дві палиці.«Погано тепер у селі без колгоспу, ‒ зітхає жінка. ‒ Молодь не має роботи, мусить їхати в Польщу. А ми таки працювали на місці, жили біля батьків і дітей».

Лідія Федорівна вийшла на пенсію у 50 років як багатодітна мати. Ще кілька років ходила на ферму доглядати недійних корів. Каже, керівництво поважало доярок, на свята жінкам дарували покривала, пледи, рушники. Нині бабуся більше сидить удома. Живе пані Ліда з родиною дочки, діти її шанують. На свята провідують внуки і правнуки.

Довідка: За часів СРСР на Волині Героями Соцпраці стали 45 людей. Із них 32 ‒ механізатори, тваринники, колгоспні ланкові та бригадири, шахтарі й лише один партійний функціонер районного масштабу. Першим героям надали звання у 1951 році. Останньому – в 1989-му.

Оксана ХВЕДЧЕНЯ

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---