Олександр Курилюк: «Депутатство дає можливість сказати своє слово»*

Бути місцевим депутатом може кожна небайдужа та активна людина. Однак просто бути депутатом мало, треба діяти, працювати, змінювати, впливати. У цьому переконаний Олександр Курилюк, якого дві каденції поспіль волиняни обирали депутатом Волинської обласної ради.

Останні роки він був секретарем постійної комісії обласної ради з питань освіти, науки, інформаційного простору, культури та мови, національного і духовного розвитку, сім’ї, молоді, спорту та туризму. Робота саме в цій комісії йому найближча, адже свого часу і сам учителював, і навіть курував цю сферу на посаді заступника голови облдержадміністрації.

Наприкінці 2018 року Олександр Курилюк став директором комунального підприємства «Інформаційно-аналітичний центр «Волиньенергософт». Нині, зізнається, хоче зосередитися саме на цій роботі, адже планів чимало, а віддаватися роботі Олександр Курилюк звик сповна.

Відбулися місцеві вибори, невдовзі Волинська обласна рада запрацює з новими депутатами, відтак офіційно завершиться ваша друга каденція. Як оцінюєте роботу останнього скликання і свою роль у найвищому органі представницької влади в регіоні? Вам все-таки є з чим порівнювати.

Ефективною робота буде завжди, якщо в одному напрямку працюють і обласна рада, і виконавча влада в області, а також центральна влада, що найважливіше. Адже невчасні й непродумані реформи центральної влади часто роблять заручниками ситуації обласних депутатів. Тому що люди апелюють до тих, хто тут, хто поруч. Приходять до голови обласної ради, до депутатів з найрізноманітнішими проблемами. І це не тільки прохання про матеріальну допомогу.Взагалі роботу останнього скликання оцінюю позитивно. Завдяки прагматичному підходу Ігоря Палиці, завдяки тому настрою, який він задав восени 2015 року, ми почали займатися направду практичними питаннями. Ми почали раціональніше вирішувати, які об’єкти фінансувати пріоритетно, куди спрямовувати кошти передусім. Звичайно, в силу фінансових можливостей, а вони, ясна річ, невеликі. І оцей прагматизм – головна характеристика останньої каденції Волинської обласної ради.

Мені завжди імпонує самодостатність, коли можна колективно ухвалювати рішення і їх реалізовувати, а не просто декларувати, констатувати. Хай це буде в межах можливого фінансового ресурсу, але справа повинна бути доведена до кінця. Я ще у попередній каденції був прихильником того, що обласні цільові програми повинні бути реальні по факту і неодмінно мають бути реалізовані.

Важливо, що ми ухвалювали дійсно потрібні рішення, які ніхто з центру не нав’язував. Було місце і для дискусій, і для компромісів. І між керівниками фракцій, і на засіданнях комісій. А конструктивна дискусія – це завжди позитивно. Я завжди маю власну думку. Зокрема і з приводу реорганізації обласних комунальних установ, особливо якщо це стосується освітньої сфери.Каденція запам’яталася доволі динамічними сесіями. Це свідчення того, що результативніше працювали комісії?

Справді, це великий плюс цієї каденції. Сесії дійсно проходили дуже швидко і конструктивно. Заслуга цього і в тому, що ми ухвалили новий регламент.

Я й сам був автором регламенту. Обійшов із цим всі комісії, без дискусій не обійшлося. І ми вирішили, що депутат має право озвучити на сесії лише два запити. Адже немає сенсу зачитувати силу-силенну запитів, це затягування часу. Я розумію, що люди звертаються до депутатів і вони мусять реагувати. Однак, як свідчить досвід, 90% запитів не виконуються. А все тому, що обласна державна адміністрація їх здебільшого ігнорує.

Також ми встановили часові ліміти в обговоренні, у виступах. І це направду додало конструктиву. Відтак сесії стали швидкі, динамічні і найголовніше – результативні.Повторюся: прагматизму ми привнесли, але його треба було ще більше. Треба було обговорювати, напевно, ширшим колом на фракціях ключові важливі рішення, особливо щодо реорганізації комунальних закладів.

У багатьох питаннях можна було системніше спрацювати. Завжди можна краще. Робота ефективна тоді, коли все працює впорядковано і системно. Дуже просто поїхати у відрядження, аби оглянути той чи той об’єкт. Згоден, це теж іноді треба, але що далі? Більше результату буде від організації конструктивної дискусії депутатів, які спільно, часто навіть шляхом суперечок, можуть запропонувати раціональний варіант залагодження проблеми.

Річ у тім, що часто дискусія заходить у політичну площину, а це майже ніколи не йде на користь волинянам.

Важкого протистояння не було, але політична дискусія завжди повинна бути. Та я згоден, за політичними дискусіями державу можемо згубити. І тут я вже маю на увазі центральну владу. У нас повністю розбалансована владна вертикаль. А краще може стати лише тоді, коли вдасться вибудувати міцну систему влади.До прикладу, чому обмежена у повноваженнях обласна рада? Тому що маємо так звані делеговані повноваження виконавчої влади. Гаразд, ми наче рухаємося до того, що замість обласних державних адміністрацій будуть префектури. Але у мене є великий сумнів, що реальну владу віддадуть обласним радам. Тому що все одно Київ захоче віддати префекту якісь контролюючі функції. І якщо влада рухатиметься таким шляхом, то по суті зміниться небагато.

Але загалом в адміністративній реформі ви бачите більше плюсів чи мінусів?

Якщо обласним радам нададуть право створювати виконкоми і забрати на себе всі життєвонеобхідні функції, то це буде правильно. Тоді голову виконкому обиратиме рада, він відповідатиме перед нею. Я бачу позитив у тому, що виконавчі функції отримають ті, кого обрала громада. Так і має бути. Ми бачимо, як це працює у тій же Польщі, яку ми часто ставимо за приклад.Однак, відверто кажучи, важко реалізувати своє бачення протягом каденції. Я би краще працював над програмою соціально-економічного розвитку. Треба визнати, що ця обласна стратегія завжди писалася формально. Ну от де, наприклад, транскордонний потенціал Волині? У нас тут нічого іншого і не вигадаєш. Тобто треба писати реальний документ і вказувати чіткі дедлайни. Цього вміння нам поки бракує.

Найгірше те, що у місцевого самоврядування забирають фінансову основу. Якщо, наприклад, у 2013 році Волинь отримувала на освіту півтора мільярда гривень, то сьогодні ми отримуємо десь близько мільярда. І це при тому, що постійно маємо проблеми – і з вчасним перерахунком, і так далі. Це все від недалекоглядності, непрофесійності, байдужості.

Проблема в тому, що у Києві маємо посадовців, які не люблять Україну і людей не люблять. Люблять хіба себе на посадах. Їм же начхати, як будуть жити прості люди на Волині. Звідси оце катастрофічне скорочення фінансування. Більше того, було задекларовано, що у 2022 році на освіту субвенції взагалі не буде. А як нормальна влада зробила би? А нормальна влада навпаки збільшила би фінансування освіти. І це була б її точка опори. Тому лишається надіятися, що все-таки влада схаменеться й ухвалюватиме більше правильних рішень.А чого простим людям чекати від адміністративної реформи, яку вже впроваджують?

Як на мене, ці зміни в адміністративно-територіальному устрої невчасні. Оскільки це є кардинальні зміни в системі організації владних взаємовідносин. І такі масштабні структурні зміни грамотно впроваджувати на підйомі економіки. Це стрес, і його легше подолати, коли економіка сильніша, коли розвивається малий і середній бізнес, коли людям простіше знайти роботу. А так, як це робиться у нас, створить тільки проблеми людям, починаючи від якості надання адміністративних послуг і завершуючи медичним обслуговуванням. Райцентри тримаються на бюджетниках. А хто про них подумав?Загалом я не проти адміністративної реформи, але для таких серйозних кроків треба стабільність – і економічна, і політична. А у нас її нема.

Маємо досить хороший закон про місцеве самоврядування. Але якби ж він виконувався. Якби ж у нас Конституції дотримувалися. От із цього треба починати. Закон, порядок, стабільність – і тоді можна просувати адміністративно-територіальну реформу, чітко її прописати, не давати потім ніяких задніх.

Як вам здається, волиняни довіряють представницькій владі? І з якими питаннями найчастіше звертаються?

Гадаю, що довіра все-таки більша, ніж до інших гілок влади. Якщо говорити про освітян, то вони приходили із кадровими питаннями, зі своїми баченнями. У нас були рішення, які подекуди не знаходили підтримки в колективах. Але водночас депутати розуміли, що треба щось змінювати в тій чи тій установі.Найбільше зверталися з приводу реорганізації комунальних закладів. І я думаю, що все-таки треба було йти інакшим шляхом. У нас є непогані освітні заклади, які капіталізовані, у які вже вкладено великі кошти. Просто треба було для кожного закладу знайти відповідну модель. Тому тут, можливо, ми недопрацювали.

Тобто нам треба було зберегти обласні комунальні заклади і домогтися того, щоби вони працювали на дитину. Люди ж розуміють, що будь-яка оптимізація веде до скорочення, і вони приходять до депутатів. Тому, аби ухвалювати правильні рішення, аби робити це фахово, треба знати систему освіти зсередини. Я чотири роки працював учителем, тому добре розумію, як це працює.Часто чую, що депутатська робота невдячна. Відчули це на собі?

Безумовно. Та все залежить від того, як сприймати критику, надто неконструктивну. На цих виборах я уже не балотувався, адже хочу цілком присвятити себе роботі у «Волиньенергософті», вона мені направду цікава. І, відверто кажучи, політика уже добряче втомила. Прикро, але, на жаль, у нас завелика така собі «партизація» виборів місцевого рівня. Не зовсім правильно те, що люди обирають місцевих депутатів виключно за партійними симпатіями, а не за справами, авторитетом, програмами. Мені ж хочеться займатися реальною роботою, яка дає результат.Нині для мене як для керівника комунального підприємства першочергова річ – масштабний енергоощадний проєкт «Термореновація будівель медичних закладів Волині». Це проєкт Європейського інвестиційного банку, один із восьми в Україні щодо енергозбереження, який ми буквально реанімували і який став реальним. І хоча в багатьох є скепсис стосовно залучення міжнародної технічної допомоги, але я для себе розумію, що іншого способу створити у наших обласних медичних установах сучасні комфортні умови не буде.

7,6 мільйона євро – кошти чималі. Це кредитні гроші, але це вигідне фінансування, адже йдеться про 1,3% річних на 22 роки. Перші п’ять років – пільговий період. І якщо реалізація проєкту стартує у найближчі місяці, то перші гроші доведеться повертати у 2027 році, але фіксованими частками. Роботи будуть здійснені у всіх ключових лікарнях. Будуть замінені всі вікна, системи опалення, освітлення, а також, що дуже важливо, буде нова вентиляція й система кондиціонування. Фактично це капітальний ремонт медичних закладів. Державний бюджет ніколи таких грошей не дасть.До речі, добудову перинатального центру профінансовано з обласного бюджету, хоча так не повинно бути. Такі серйозні проєкти повинен брати на себе державний бюджет. Але це рішення було, безумовно, правильне. І саме перинатальний – це гордість минулої каденції. Про це скаже кожен депутат.

Депутатська робота невдячна ще й тому, що місцевому самоврядуванню не дають фінансового ресурсу. Навпаки – навантаження на місцеві бюджети збільшується. Тому ми, своєю чергою, займаємося такими-от серйозними речами. І якщо нам цей проєкт вдасться завершити, а я в це вірю, то економія на енергоносіях становитиме близько 40%.

До прикладу, обласні медичні заклади щороку споживали десятки мільйонів гривень, і з року в рік ці витрати прописувалися в якості захищеної статті. То після реалізації цього проєкту буде витрачатися значно менше енергоресурсів – економія складатиме до 16 мільйонів. Тобто це колосальна економія коштів, які можна буде спрямувати на інші потреби.Взагалі енергозбереження – це дуже потрібна й перспективна річ. Європа вже давно так живе. Паралельно ми ще займаємося енергомоніторингом в комунальних установах, розробили свій програмний продукт. Також підприємство займається енергетичною сертифікацією громадських будівель. Роботи багато, і вона дуже важлива.

Однак депутатство – це направду той інструмент, який дає більші можливості щось ініціювати, зрушувати з місця. Депутатство дає можливість сказати своє слово. А чи буде воно почуте – це вже інше питання. Та мені дуже хочеться, аби ми чули одне одного завжди.

Розмовляла Ірина КАЧАН

Фото Олександра ДУРМАНЕНКА

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---