Сміх, що долає «велетів на глиняних ногах»: як гумор перемагав політичні режими

Коли людина сміється та не має страху, їй не зможе зашкодити жоден «велет на глиняних ногах» - ані СРСР, ані Янукович, - переконані творці театру-студії «Не журись!» письменник Юрій Винничук, який «передбачив, що львівське сміття завоює світ», та співак Віктор Морозов, який виконує батярські пісні, сповнені львівського гумору.

Про це йшлося під час дискусії «Галицький гумор 1970-х‒кінця 1980-х як засіб виживання в межах системи» у рамках 7-го міжнародного фестивалю «Книжковий Арсенал» у Києві.

Письменник Юрій Винничук та співак, поет та перекладач Віктор Морозов розповіли про те, як гумор ставав ковтком свіжого повітря за часів СРСР і чому важливо було боротися проти режиму словом за часів Януковича.

Зі слів Юрія Винничука, 1980-ті це був час, коли треба було скинути з себе сутану смутку, тривоги, яка лишалася в Радянському союзі і переходити на інші виміри, тому сатира і гумор було саме тим, що тоді потребували. Створення літературного угруповання Бу-Ба-Бу було тим, що потрібно: у першому романі «Рекреації», мовляв, Юрій Андрухович насміхався з пафосу.

«Мій роман «Мальва Ланда» теж має багато гумору і сатири, у ньому є навіть передбачення. Герої розмірковують про те, як торгувати зі світом і що йому продавати і один з них каже «Будемо продавати сміття. Українське сміття повинне завоювати світ». Це якраз збулося, і ми скоро почнемо сміття експортувати», - зауважив письменник.

Віктор Морозов зазначив, що давня традиція пародій триває ще від часів «Енеїди» Котляревського, як своєрідної пародії на «Енеїду» Вергілія.Говорячи про традиційні для Львова жартівливі батярські пісні, учасники дискусії зауважують, що чимало батярських пісень створили не самі батяри. У міжвоєнний період у Львові ця тема була дуже модна, батяри були модні і багато пісень створили професійні музиканти і поети. Вони ж створили багато образів – пані Бандзюхову, Юзька Чухрая. Таких людей насправді не існувало, але ці образи були популярними. Нині щороку відзначають день батяра.

Юрій Винничук розповів, що нещодавно сценарій фільму про батярів написали «люди, які не мають поняття про батярів і львівську говірку». Тому, мовляв, буде дурість, подібна до «Останнього москаля».Як розповів Юрій Винничук, у театрі-студії «Не журись», який вони з друзями заснували 1988 року, використовували львівську говірку, а одного разу вийшло так, що квитки на концерт театру купили узбеки та таджики, які розуміли лише російську. На плакаті назву театру переклали «Не кручинься» і пан директор попросив акторів перекласти увесь свій виступ російською. Перед глядачами у тюбетейках актори жартували, але бачили, що у тих місцях, де українська публіка регоче та мало не падає зі стільців, узбеки та таджики сиділи без усмішок. Переклад доводилося робити на ходу. Так, наприклад, була історія про бабцю, яка викликала лікаря до діда. Лікар прийшов, залупив дідові око і подивився чи він живий, чи мертвий. Російською переклали цей епізод так «доктор подошел к больному і залупил ему глаз» - з цього «тюбетейки» не сміялися.«Про Ющенка немає жодної пісні, про Януковича ми написали «Золотий унітаз», а про пана Базя є три пісні, які написали поети-члени Бу-Ба-Бу і Віктор Морозов поклав їх на музику. Створили навіть виставу «Картотека пана Базя». Цей персонаж мав картотеку дівок на виданні, хлопів на виданні і так далі. У виставі, яку створили Віктор Неборак та Олександр Ірванець він перетворився на якогось монстра, що після вистави до нас підходили і казали «Ви мали на увазі КДБ? Воно теж має картотеку», - розповів Юрій Винничук.

З його слів, Пан Базьо – абсолютно реальна особа. І зустрівшись з паном Базьом, він розповів про цю особу трьом поетам, які й написали вірші.«Пан Базьо мешкав у старому будинку недалеко від центру. Це був жвавий сухорлявий дідок, сповнений енергії. Перше, що впадало в очі в його кабінеті – шафа на всю стіну з шухлядками. На шухлядках промовисті наліпки: «Удовиці з дитиною». «Удовиці без дитини». «Розлучені жінки без дитини». «Розлучені жінки з дитиною». Дівчата на виданні мали кілька шухлядок. А) з родичами в Канаді й Америці. Б) з хатою. В) з машиною. Г) з хатою і машиною. Д) з родичами за кордоном, хатою і машиною. І так само були покласифіковані парубки.

– Що ми потребуємо? – запитав пан Базьо і поглянув на стрийка, який тут виразно грав першу скрипку. – Багата удовиця – то, я вам вповім, дуже вигідна партія, бо по небіжчикові залишається чимало всякого добра. Можна ще довго доношувати його гардероб.

– Нє, – сказав стрийко. – Удовиця – то вже сформована персона зі своїми звичками і мухами. Доведеться довго притиратися. То не для нього. Тим більше, якщо з дитиною. Брати на себе відповідальність за виховання чужої дитини? То дуже відповідальна справа. Або й розлучена з дитиною. Це ще гірше, бо є батько дитини, який буде приходити і псувати настрій. А потім та дитина щось бовкне новому татусикові. А він навіть не зможе дати по сраці, бо то чужа дитина, і треба з нею поводитися делікатно. Нє, нє...», - зачитав письменник фрагмент нового роману, у якому фігурує пан Базьо.

На запитання, чи карнавально-бурлескна культура допомогла звалити Радянський союз, він зазначив, що Радянський союз стояв на таких глиняних ногах, що завалився б і без цього.

«Ми несли людям віру, ковток свіжого повітря, тому що тоді саме починали друкуватися журнали та газети без цензури, вже буяла свобода слова. Звісно, офіційні газети нас не друкували, писали різні ідіотизми про нас, наприклад, звинуватили в антисемітизмі після пісні про Кагановича», - згадує Юрій Винничук.

Зі слів Віктора Морозова, у 1980-их роках в головах людей усе ще лишався страх, часом після виступу глядачі підходили до них і казали «Хлопці, що ви робите? Вас же пов’яжуть, вивезуть у Сибір». Але найкращими ліками від страху є сміх та іронія, вони рятували і допомагали позбуватися цього страху. А коли людина не має страху, ніякий велет на глиняних ногах їй нічого не зможе зробити.Юрій Винничук зізнався, що довгий час не писав сатиричних віршів, а повернувся до написання під час правління Януковича, коли створив вірш «Убий пі…раса». Одного разу, коли він був не вдома, перестрашена дружина зателефонувала йому і повідомила, що додому до них прийшли міліціонери. Він відповів, аби дружина пригостила їх кавою та горілкою.

«Я приходжу, а вони вже тепленькі і кажуть «пане Юрцю, ми на Вашому боці, ми той вірш вчора читали всім відділенням та сміялися. Але нам з Києва телефонують і просять, щоб Ви написали пояснення, що насправді нікого не хочете вбивати». Я написав таке пояснення», - розповів письменник.

З його слів, за часів Януковича потрібно було боротися словом, Янукович стимулював авторів до створення сатиричних пісень («Золотий унітаз», «Ми - вікторюгенд», які виконує Віктор Морозов тощо). Ще одним епізодом такої боротьби став випадок з нардепом Вадимом Колесніченком, який «здуру ляпнув у Верховній Раді, що його батько згорів у танку». Оскільки батько згорів у танку в 1943 році, а Колесніченко народився у 1956, всі почали сміятися з цього вислову. Юрій Винничук вирішив йому допомогти і пояснити, як це трапилося насправді. Він написав, що коли батько депутата пішов на фронт, то лишив свою цілющу живицю жінці, сказавши «ти знаєш, що з нею робити, як я загину». Дружина занесла її в льох, накрила льодом, присипала тирсою, але забула. Минуло 13 років, вона спустилася в льох, знайшла ту живицю, використала її і так народився Колесніченко з примороженими мізками. За це нардеп подав на письменника в суд, але програв.Також перед Майданом Юрій Винничук писав, що любить слухати промови міністра Арбузова по телевізору, але мусив стулити два телевізора докупи, аби він помістився на екрані. Письменник отримав повідомлення про те, що це образа і вимогу зняти матеріал, але на щастя, під час подій на Майдані цей міністр утік з країни.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---