Волинянка на інвалідному візку вишиває ікони та висаджує квіти
Мизівчанка Галина Станько зі Старовижівщини дарує власноруч вишиті ікони рідним, сусідам, знайомим. Кілька її образів прикрашають дві церкви, що знаходяться в рідному селі. Попри те, що більше десяти років жінка знаходиться в інвалідному візку, вона виконує всю хатню роботу, а влітку господарює на грядці, бо дуже любить вирощувати квіти.
– Так вже сталося в житті, що доля прикувала мене до візка, – розповідає Галина Іванівна. – Коли працювала в дитячому садочку, пережила інсульт. Одна втрачена доба вартувала непередбачених наслідків. А ще грошей потрібно було чимало, а в мене їх не було… От і наслідки.
У 2010 році Галина Станько проходила черговий курс лікування в місцевій лікарні. Розговорилися зі старшою медсестрою Оксаною, а та повідала, що вишила образ Тайної вечері.
– І так мені захотілося й собі мати такий, що попросила медсестру купити її зображення, – згадує пані Галина. – Жінка принесла мені на вибір три: Тайну вечерю, Богородицю та Спасителя. Не роздумуючи довго, всі три й залишила. А вдома почала вишивати ікони, хоч до цього займалася лише рушниками, яких у мене багато.Нині в її творчому доробку майже 30 вишитих образів. Серед них чимало ікон Богородиці, святих, зокрема Миколи Чудотворця і Пантелеймона Цілителя та інші. Ті, які Галина Станько залишила у своїй скромній оселі, можна побачити у світлиці на почесному місці.
– Коли вишиваю, нікого не бачу й не чую, – каже жінка. – Завжди починаю з лику святого, а для цього потрібні особливі кольори, потім мені хочеться його «одягнути».
Одну з ікон жінка подарувала місцевому священнику протоієрею Анатолію Мацелику.
– Він провів по ній рукою і сказав лише одне слово «гарно», і так мене тим підбадьорив, – щиро мовить вишивальниця. – Інший образ віддала в неврологічне відділення Старовижівської центральної районної лікарні, де лікуюся, Ангела-охоронця – молодятам на весілля…
– А як вам вдається на візочку ще й за квітами доглядати? – запитую у співрозмовниці.
– Сапочкою цюпаю потрішки то тоді, то тоді, бо яке ж то сільське подвір’я без квітів! І готувати доводиться, бо діти живуть не з нами, і підлогу помити, нехай не так вже ідеально, але без сторонньої помочі. А знаєте, як мені приємно, що й про мене напишуть, – вразила сердечним зізнанням, наче в жінки за плечима крила з’явилися.
Як же мало потрібно простій сільській жінці, лишень трішки уваги та спілкування, бо від життя, яке випробовує і б’є іноді так боляче, не допомагають і сльози.
Наталя ДМИТРУК
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
– Так вже сталося в житті, що доля прикувала мене до візка, – розповідає Галина Іванівна. – Коли працювала в дитячому садочку, пережила інсульт. Одна втрачена доба вартувала непередбачених наслідків. А ще грошей потрібно було чимало, а в мене їх не було… От і наслідки.
У 2010 році Галина Станько проходила черговий курс лікування в місцевій лікарні. Розговорилися зі старшою медсестрою Оксаною, а та повідала, що вишила образ Тайної вечері.
– І так мені захотілося й собі мати такий, що попросила медсестру купити її зображення, – згадує пані Галина. – Жінка принесла мені на вибір три: Тайну вечерю, Богородицю та Спасителя. Не роздумуючи довго, всі три й залишила. А вдома почала вишивати ікони, хоч до цього займалася лише рушниками, яких у мене багато.Нині в її творчому доробку майже 30 вишитих образів. Серед них чимало ікон Богородиці, святих, зокрема Миколи Чудотворця і Пантелеймона Цілителя та інші. Ті, які Галина Станько залишила у своїй скромній оселі, можна побачити у світлиці на почесному місці.
– Коли вишиваю, нікого не бачу й не чую, – каже жінка. – Завжди починаю з лику святого, а для цього потрібні особливі кольори, потім мені хочеться його «одягнути».
Одну з ікон жінка подарувала місцевому священнику протоієрею Анатолію Мацелику.
– Він провів по ній рукою і сказав лише одне слово «гарно», і так мене тим підбадьорив, – щиро мовить вишивальниця. – Інший образ віддала в неврологічне відділення Старовижівської центральної районної лікарні, де лікуюся, Ангела-охоронця – молодятам на весілля…
– А як вам вдається на візочку ще й за квітами доглядати? – запитую у співрозмовниці.
– Сапочкою цюпаю потрішки то тоді, то тоді, бо яке ж то сільське подвір’я без квітів! І готувати доводиться, бо діти живуть не з нами, і підлогу помити, нехай не так вже ідеально, але без сторонньої помочі. А знаєте, як мені приємно, що й про мене напишуть, – вразила сердечним зізнанням, наче в жінки за плечима крила з’явилися.
Як же мало потрібно простій сільській жінці, лишень трішки уваги та спілкування, бо від життя, яке випробовує і б’є іноді так боляче, не допомагають і сльози.
Наталя ДМИТРУК
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
Соціологи оцінили рівень готовності українців до мобілізації
Сьогодні 21:45
Сьогодні 21:45
Інтелектуальний квест між факультетами та інститутами Лесиного вишу: назвали переможця
Сьогодні 21:27
Сьогодні 21:27
Міністр агрополітики Сольський подав заяву про відставку
Сьогодні 21:09
Сьогодні 21:09
Стартував відкритий чемпіонат Луцька з легкої атлетики
Сьогодні 20:33
Сьогодні 20:33
Отримував данину чи позичав гроші на лікування дружини? Волинського поліцейського і досі судять по хабарній справі
Сьогодні 20:15
Сьогодні 20:15
За добу на фронті – 93 боєзіткнення, – Генштаб
Сьогодні 19:57
Сьогодні 19:57
Стріляв у стані душевного хвилювання? Лучанин, який застрелив тестя, не хоче сидіти 7 років
Сьогодні 19:39
Сьогодні 19:39
У Луцьку хлопця вдарило струмом на даху залізничного вагона
Сьогодні 19:03
Сьогодні 19:03
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.