USD 40.45 40.75
  • USD 40.45 40.75
  • EUR 44.50 45.20
  • PLN 3.30 4.00

Як рахували страви на око та чому довелось розбити піч сокирою: господиня з Волині понад 40 років готувала на весілля

20 Лютого 2026 08:11
73-річна Віра Гаврилюк із села Крупа Луцького району понад 40 років готувала весілля, хрестини й великі родинні святкування. Через її руки пройшли десятки короваїв, сотні кілограмів м’яса і тисячі голубців. Найбільше весілля, яке обслуговувала, було на понад 300 гостей.

Про те, як у селах рахували страви «на око» та чому одного разу довелося розбивати піч сокирою, жінка розповіла Суспільному.

«Пролетіло перед очима все своє життя. Віддавала себе з любов’ю на такий труд. Ходила людям помагала і тішилася сама, бо дуже люблю таку роботу», – ділиться господиня.

Вперше Віра Гаврилюк готувала на хрестини у 29 років. Спочатку дуже хвилювалась, пригадує жінка, але це дало хороший старт на майбутнє. Її знають не лише у Крупі, а й в сусідніх селах, а також у Луцьку, Ківерцях, Шептицькому.
Одне з перших весіль було у родині чоловіка – на 250 гостей.

«Боялася, звичайно, але в мене получилося. Дуже багато пекла короваїв, готувала вдома трохи, трохи в людей, важко було, робила ночами, бо треба було вдома господарство порати і на роботу бігала, але чоловік допомагав, діти допомагали, вже потім і внуки. І життя пролетіло і якби й хотіла піти, то здоров’я не дозволяє», – ділиться жінка.

Читати ще: Чорний борщ: розкрили секрет приготування давньої волинської страви

Пригадує випадок, коли її запросили готувати на весілля в сусідньому селі. Господар сказав, що буде до 270 людей. Віра розрахувала кількість страв – зокрема, приготувала дві 10-літрові каструлі голубців.

«Як ідуть гарячі закуски і холодні, то більш-менш розраховуєш на скільки людей. А сусідка прийшла і каже, а що ти так якось голубців мало зробила, це не 250 людей, а 350. Я давай все по-новому», – згадує жінка.

Каже: у селі часто рахували «на око», але певні норми були: по два голубці на людину, приблизно 250 грамів м’ясного. На великі весілля потрібно було запікати дві шинки, робити до 20 кілограмів ковбаси. Яєць ішло сотнями, муки й цукру – по мішку.

Основними стравами були м’ясне, холодець, заливне, запечена щука.

«Інтернету ж не було. То від того побачила, то від того побачила і навчилася. Любила м’ясне робити: ковбаси, паштети, хлібці, та й гарячі», – розповідає Віра Гаврилюк.

Жінка пригадує, одного разу перед весіллям господар зробив нову піч. Коли ставили коровай, одна з жінок порадила покласти більше тіста, щоб не був низький. У результаті коровай так виріс, що його неможливо було витягнути.

«Тамара пішла взяла сокиру. Так трісь-трісь по тій печі, розбила і ми витягнули. Хазяїн трошки був випивший і спав. Ми ту каструлю витягнули. Оглядаємося. А той Вітя стоїть і до нас! То ми в кукурудзі сиділи поки його трохи вложило. На другий день перепікала той коровай», – сміється Віра.
Найбільше задоволення жінці приносило солодке. Рулети, грибочки, яблучка, персики – усе робили вручну.

«Солодке – кропітка дуже робота, затяжна. Я завжди починала його з суботи. Субота, понеділок, вівторок, за три дні в мене має бути все солодке, бо в середу я віддавала всю енергію м’ясному», – розповідає жінка.

Читати ще: Смак дитинства: господиня з Волині поділилася рецептом пирогів з цукровими буряками

Був і курйоз: коли везли солодке на весілля, частина десертів впала в машині через різке гальмування.

«Приїхала машина. Ми все поставили в бус. А дещо на підносах і на переїзді водій загальмував – все летить і ті яблучка впали, це плакати хотілося, було що хоч», – каже жінка.
Окрім кухні, Віра співала – 30 років у церкві, а ще на весіллях. Каже, найурочистіший момент – коли вносять коровай і співають традиційних пісень.

«Молоді сидять, прибираємо стола перед молодими і несуть коровай, то співають: «Ой надворі грім гримить, а в цьому дому блискає...». Колись люди з віддачею йшли, помагали, раділи одне одному, ночами не спали, готували, а тепер як зійшлися, шось там потанцювали – і порозходилися», – говорить вона.

У господині й досі зберігаються весільні хустинки, фартухи й великі вази, у яких подавали солодке. Каже: життя пролетіло швидко, але ні про що не шкодує.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Система Orphus