Брати Капранови розкривали лучанам таємниці Майдану

«Ми перемогли, коли всі були проти нас»: Брати Капранови у книзі-розслідуванні з’ясовують, хто організовував та фінансував Євромайдан, чому на Майдані не було пограбувань та епідемій, де насправді вирішилася доля Революції Гідності, хто здобув перемогу у ній. Письменники закликають кожного читача дописати власний розділ до історії Майдану, аби показати нащадкам.

Презентація книги Братів Капранових «Майдан. Таємні файли» відбулася 8 листопада у бібліотеці-філії № 6 у Луцьку.

Як розповіли Дмитро та Віталій Капранови, причиною появи книги, що вийшла друком у вересні, стало те, що більшість українців, які були на Майдані, насправді не знають, що там відбувалося. Це було викликом для них, як письменників та журналістів. Тож вони прийняли рішення розслідувати, що насправді відбулося на Майдані. На початку роботи, розпитуючи очевидців, письменники зрозуміли, що читачам буде нудно копатися у документах, фотокартках тощо, тим більше, як вважають письменники, «слідчим та журналістам говорять правду в останню чергу». Отже, вирішили йти іншим шляхом – розмови робили людськими, сфокусованими на людині у тих обставинах. Таким чином, вийшов «документальний фільм у книзі».
Оскільки до вибору свідків варто ставитися ретельно, автори зібрали розмови з тими, хто говоритиме правду, хто не заробив на Майдані посад, грошей чи чогось іншого. Наприклад, Брати Капранови прийшли на Майдан письменниками та повернулися звідти письменниками, а єдиним гонораром стало «трохи більше сивого волосся». Добираючи очевидців «не з однієї компанії», вирішили зіграти на контрасті – інтерв’ю брали як в Олега Тягнибока, так і в його антагоніста Олега Рибачука, який був ідеологом Майдану без політиків, модератором Студентського Майдану і якого Тягнибок інакше як «агентом Банкової» не називав. Як ще одного антагоніста опитали Олександра Данилюка зі «Спільної справи», який захоплював КМДА та міністерства у Києві, і якого звідти зі зброєю вибивала «Свобода».

Свідків вирішили перевіряти, адже вони могли помилятися у показах – кожне зі свідчень перевіряли за фактами, які знаходили у публікаціях «Української правди». Тому інтерв’ю у книзі перериваються новинними повідомленнями часів Майдану. Це дозволяє зануритися у події, згадати їх та перевірити слова героїв. Як випробування на щирість, кожному очевидцю ставили максимально незручне питання. Наприклад, Олега Тягнибока запитали, чому той привселюдно тиснув руку Януковичу, Дмитра Яроша – чому «Правий сектор» займався рекетом і «кришував» казино, Олега Рибачука – про те, чому він відбирав мікрофон у людини, яка хотіла попередити про силовий розгін «Беркутом» Студентського Майдану вночі.
У результаті отримали 21 інтерв’ю. Відтак, постало питання, як їх розташувати, щоб читачам було цікаво – ніхто ж не читатиме 21 інтерв’ю поспіль, а хронологічний виклад теж має недоліки – часом відбувалося багато подій одночасно, а у деякі тижні Майдану був повний "штиль". Тому Брати Капранови побудували книжку у вигляді розслідування головних принципових моментів, інтриг Майдану, поділивши її на «файли».
Перший файл називається «Хто і як готував Майдан». Здавалося б, усі знають, що Майдан розпочався із заклику Мустафи Найєма у фейсбуку «попити чаю», але Вадим Тітушко «прославив свій рід навіки» ще у травні 2013 року. Це означає, що за півроку до Революції, вже існувало явище, якому дали його ім’я, в це вкладалися гроші і влада випускали тітушок на людей. Ще навесні був марш «Повстань, Україно!», на який виходили десятки тисяч українців.

Другий та третій файли присвячені Майдану без політиків. На цьому Майдані були письменники і розмова з контрастними свідками (представниками цього Майдану та політиками) розкрила їм причини звірячого ставлення до людей – чому били дітей, розігнали Майдан, який і сам розходився – відповідь на питання можна знайти на сторінках книги.
Наступні два файли присвятили дослідженню самого Майдану та його мобільної частини – Автомайдану. Письменникам вдалося знайти людину, яка «віджала» або ж здобула жовтий бульдозер, з якого виступав Петро Порошенко під час спроби штурму Адміністрації Президента у грудні 2013 року. Автори з’ясували, що ніякої «руки Банкової» у ситуації не було. Окремо йдеться про Автомайдан як унікальне явище у світовій історії, «революцію з доставкою додому».

Файл № 6 порушує цікаве та дражливе питання про те, хто насправді керував Майданом. Так, після захоплення КМДА та будівлі профспілок у Києві було багато крадіїв та мародерів, але немає жодного факту пограбування чи мародерства, бо там працювала служба безпеки, яка виявляла, розкривала злочини, повертала майно. Про її фінансування розповіли свідки.

Окремий розділ присвячений стосункам з Європою. Нині здається, що Європа та США постійно підтримували Майдан. Але насправді і Європа, і Америка з першого дня були на боці законної влади, тобто президента Януковича, якого українці обрали, знаючи про його дві судимості. Їхня позиція похитнулася після надто жорстокого розгону Студентського Майдану. Так, під час наступного штурму на Грушевського вийшла заява Держдепартаменту США у тому, що в загибелі людей винні Адміністрація Президента і «Правий сектор».
Коли розпочалися смерті на Майдані, представники іноземних держав, як говорять різні свідки, «торгувалися» щодо кількості убитих, «доторгувавшись» до сотні – лише після загибелі Небесної Сотні з’явилися однозначні заяви на підтримку Майдану. Це, з одного боку шокує і суперечить міфу про дружбу з Європою, а з іншого боку надихає, тому що, зі слів Братів Капранових, «ми перемогли, коли всі були проти нас – і Росія, і Європа, і Банкова».

Два наступні файли присвячені появі «Правого сектора» і те, як потім він спробував стати політичною партією, а також захопленню адмінбудівель. Виявилося, що наприкінці січня відбулося масове захоплення місцевих адміністрацій в різних регіонах, тож події у Києві були лише епізодом. Такі захоплення визначили долю Революції. Перебуваючи на Майдані 18-20 лютого 2014 року, письменники дивувалися, чому його штурмують лише два БТРи і лише з одного боку. Беркутівці та ВВ-шники з Полтави, Вінниці, Луцька, Рівного не йшли в атаку, тому що розуміли, що доведеться повертатися додому, де владу вже захопили повстанці. Насправді, мовляв, перемога була здобута в регіонах, а у Києві «підписалися кров’ю під її фіналом».

Окремий файл присвячений перемовинам з Януковичем, що відбувалися багато разів. Про тактичні схеми та провокації автори дізналися від учасників цих переговорів, зокрема, про що Ярош говорив з Януковичем.

Ще один файл присвятили медицині Майдану – операційним, які виникали нізвідки. Так, тисячі людей жили там начебто в умовах антисанітарії, їжу отримували на вулиці, спали в наметах, але не було жодного факту спалаху шлункових інфекцій, епідемії ГРВІ тощо, і навіть тітушки з Маріїнського парку ходили їсти на Майдан. Виявилося, що на Майдані діяла стихійно організована санепідемстанція, що виявляла воші у наметах, ізолювала хворих, взяла під контроль всі пункти харчування і зберігання запасів.
У наступних файлах йдеться про два види спротиву – насильницький та ненасильницький. Ненасильницький спротив тоді полягав, зокрема, у бойкотуванні товарів та послуг. Наприклад, блокування «Епіцентру» як бізнесу регіоналів, і одночасно саме там майданівці отримували необхідні речі. Бойкотували низку АЗС, але на Майдані отримували талони на купівлю пального саме на цих заправках. Таких переплетінь траплялося чимало. Щодо насильства, Братам Капрановим вдалося знайти людину, яка на собі виносила тіло Сергія Нігояна та бачила снайпера, попри те, що раніше багато хто казав, що його «застрелили впритул свої». Окреме питання – роль Верховної Ради у революційних подіях, коли ті ж самі люди, які голосували за диктаторські закони Януковича, 23-го лютого 2014 року відправили його у відставку. Саме це голосування легітимізувало Революцію, інакше вона вважалася б путчем з відповідними міжнародними наслідками. Про те, як збирали на історичне голосування провладних депутатів, розповідають очевидці.

Наступні 16-й та 17-й файли присвячені сумним сторінкам перемоги – регіональним Майданам у Криму та на Донбасі. Так, автори запитували, чому татари не обороняли Крим, як трапилося, що на Донбасі відбулося те, що відбулося.
Окремий розділ виділили несподіваним перемогам. Так, спочатку ніхто не сумнівався, що у Харкові буде «Харківська народна республіка» - про це спілкувалися з головним ідеологом місцевого Майдану, письменником Сергієм Жаданом. Також несподівано не дали перетворити своє місто на «Новоросію» одесити, які перемогли за рахунок боротьби, що тривала аж до середини травня. Абсолютно неочікуваним стало те, що Херсон став містом, що зламало хребет «русской вєснє». Це місто – наче корок, якщо вважати Крим пляшкою: зелені чоловічки з анексованого Криму не змогли потрапити в інші регіони України, тому що Херсон став стіною ще до того, як туди прийшла армія. Це – єдине місто сходу, де ані на секунду не опускали український прапор і куди озброєні активісти не пустили гастролерів з Криму чи Харкова. Навіть пенсіонери тоді ловили на вулиці людей, які розмовляли з російським акцентом.

19-й файл підсумовує те, хто переміг на Майдані і як це сталося. Тоді начебто були публічні домовленості, що Віталій Кличко стане президентом, Арсеній Яценюк – прем’єром, а Тягнибок – головою Верховної Ради. Насправді Кличко став мером Києва, Олександр Турчинов – головою Верховної Ради, а Порошенко, який «невідомо звідки взявся» - президентом. Як формувався уряд, розповіли письменникам політики.

В останній частині «Не все так сумно» зібрані веселі історії, що випливали у розмовах зі свідками. Наприклад, згадують історію, коли до постаменту поваленого пам’ятника Леніну у Києві прибула швидка, тому що хтось пожартував про «прикре самогубство».

Наприкінці книги розмістили порожній файл, який дає змогу свідчити кожному читачеві. У файлі «Мій Майдан» кожен може записати про те, що він бачив, аби залишити це на згадку, щоб онуки бачили, як їхні бабусі та дідусі самі робили революцію і щоб їм ніхто не розповідав про «Правий сектор, підготовлений у Польщі та Литві на американські гроші, який робив революцію». Особиста історія, мовляв, важливіша, ніж історичне дослідження.
Для того, щоб процес фіксації Майдану став масовим, Брати Капранови з 22 листопада запускають у соцмережах хештег #мійМайдан і публікуватимуть хроніку тих подій. Кожен зможе під цим хештегом написати те, що він бачив у ці дні. Це буде безпрецедентна річ у світовій історії – створений тисячами людей колективний літопис, що фіксує Революцію в тому вигляді, в якому вона була.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---