Слова як духовна зброя: лучан зібрала 203 річниця з дня народження Шевченка

Поет-пророк, який випередив час, вірші якого нині лунають на східних фронтах України: 203 річницю від дня народження Тараса Шевченка відзначили акцією, що зібрала лучан віком від 4 до 93 років.

203 річницю від дня народження геніального українського поета та художника Тараса Шевченка відзначили мистецьким дійством «Нас єднають думи Кобзаря» у Луцьку 9 березня.

Учасникам акції розповіли, що слова великого поета залишаються і нині духовною зброєю українців, а Тарас Шевченко був людиною, якій Всевишній дав талант випереджати час та проказувати своє бачення істини.

Розпочали дійство з покладання квітів до підніжжя пам’ятника Тарасу Шевченку перед головним корпусом СНУ імені Лесі Українки. Як наголосили присутнім – Шевченко знову поруч і знову попереду, вкотре змушує нас знаходити відповіді «Що ми? Чиї сини? Яких батьків? Ким, за що закуті?», а слова, які сказав Шевченко понад сотню літ тому, зрозумілі кожному і нині. Поезію «До Основ’яненка» виконала переможець обласного конкурсу читців Світлана Мельник (клуб села Коршів Луцького району), вірш із циклу «В казематі» «Сон-трава» виконала студентка Волинського державного училища культури та мистецтв імені Ігоря Стравінського Юлія Гаврилюк. Уривок з поеми «Марія» зачитала лауреат Всеукраїнських конкурсів читців Євгенія Рафаловська.Голова Волинської крайової організації всеукраїнського товариства «Просвіта» професор Людмила Стрільчук зазначила, що коли вже здавалося, душа України навік зачахне та умре, вона відродилася, озвалась до світу Тарасовим словом, його «Кобзарем».

Вона наголосила, що 9 березня - важлива дата для кожного українця, адже саме в цей день народився великий син нашого народу, Тарас Шевченко. Він став поетом, якого ми ще не мали, поетом народу, поетом пригноблених, але нескорених. Народжений матір’ю-кріпачкою, сам кріпак, він став борцем, революціонером титанічної сили, якого боялися царі, жахалися і ненавиділи кріпосники. Будучи відірваним від України у муштру і солдатчину, з яких, здавалося, ніколи не буде вороття, Тарас Шевченко повернувся вогненною піснею, віщим незборним словом, бо душа поета увібрала в себе весь волелюбний дух українського народу. Невипадково його називають українським пороком, адже його слова, якими він промовляє зі сторінок «Кобзаря» є дійсно пророчими.Як зауважила Людмила Стрільчук, його слово нині звучить на східних фронтах України, з його словом йшли на смерть та на барикади під час української Революції Гідності не лише українці. Так, Сергій Нігоян за день до смерті цитував Шевченкові слова «борітеся - поборете, вам Бог помагає, за вас правда, за вас слава і воля святая». Вона відзначила, що у великій людській скарбниці є ті книги, які мають заповітне значення для народу і саме такою книгою для українців став «Кобзар». Тарас Шевченко є символом України, тому що кожне нове покоління перечитує «Кобзар» як Святе Письмо, як книгу правди і мудрості.

Письменник, журналіст, член Національної спілки письменників України Ігор Ольшевський зазначив, що щоразу, коли ми схиляємо голови в скорботній і водночас вдячній пам’яті, згадуємо того, хто закликав сучасників до пробудження національної та суспільної свідомості, закликав до визволення від гнобителів всіх мастей і хто, позираючи в майбутнє, бачив серцем час, коли «на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люде на землі».

Промовець відзначив, що пам’ятними датами не повинна обмежуватися наша любов та шана Тараса Шевченка, адже уроки його непроминущі – це уроки жертовної любові до своєї вітчизни України. Цю любов не змогла згасити ані муштра, ані війна, ані чужина. З його слів, кредо «свою Україну любіть» варто золотими літерами вибити на всіх пам’ятниках Шевченкові по всій планеті. Ігор Ольшевський закликав громаду пам’ятати уроки цього вчителя, пам’ятати, що він полишив земний план буття лише фізично, на духовному рівні він завжди там, де лунає його поезія, згадується його ім’я, височать пам’ятники генію.Він закликав присутніх докладати усіх зусиль, щоб сім’я вольна, нова, про яку міряв Тарас Шевченко, була справді великою, без дрібних чвар та штучного поділу на західняків і східняків, який лише на руку нашим недругам.

Після промов усі учасники акції гуртом прочитали вірш «Мені однаково».Оскільки найцінніший дар, який залишив українцям у спадок Тарас Шевченко – це «Кобзар», до акції «Мій Кобзар» долучилося 89 учасників-власників цієї знакової книги. Найстаріше видання «Кобзаря», датоване 1893 роком, принесла Валентина Єгорова. Приносили також «Кобзар» 1934 року видання. До слова, акцію відвідали лучани різного віку – найповажнішій за віком учасниці акції Ользі Лавренчук виповнилося 93 роки, наймолодшій – 4 роки.Переможці у номінаціях отримали нові видання «Кобзаря» та книги від представників Волинського осередку християнських письменників України.

Завершили акцію спільним виконанням Державного гімну України.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---