5 днів у Швейцарії: як вижити мандрівникові з «діркою в кишені»

Статистика їх мандрівки Швейцарією дуже скромна: 5 днів, 500 кілометрів, 3 міста, 5 водіїв, 3 електрички, 15 франків.

Нагадаємо, дівчата-лучанки вирушили у піврічну експедицію «За півроку до Марокко», під час якої мандрують країнами Європи та Північної Африки.

***
З Оленою ми до останнього сумнівалися, чи варто нам зазіхати на Швейцарію зі своїм смішним бюджетом у 7 євро на день на двох, але бажання додати до свого списку найчистішу країну Європи з її диводижними горами й озерами відкинуло сумніви й здолало здоровий глузд.

Відверто кажучи, за 5 місяців ми звикли до відчуття, що Європа – це для нас задорого, хоча в ній ми почувалися комфортно. Чого не скажеш про Швейцарію, за 5 днів в якій ми відчули себе справжніми жебраками. За 7 євро там можна з’їздити удвох трамваєм в один бік. Усе.

Що ми їли й що ми НЕ пили у Швейцарії?

Найдешевше прохарчуватися в Європі можна, купуючи їжу в супермаркетах. Але ми наперед знали, що навіть супермаркети у Швейцарії наш гаманець навряд чи витримає, тому запаслися продуктами ще з Франції, зробивши тур по дешевих магазинах Carrefour i Leclerc. Накупили рису, поживної шоколадної пасти з горіхами, сиру. Але найбільше нам допомогла з запасами провізії наша подруга, в якої ми зупинялися у французькому містечку Віші. Вона просто відкрила свою комору і сказала: «Беріть усе, що треба!». Так ми отримали ще по кілограмів 5 продуктів у кожен рюкзак. Тому виїжджати з Франції було важко не лише психологічно (бо ця країна нам сподобалася чи не найбільше), а й фізично. Коліна боляче стискалися при кожному кроці, а на плечах з’явилися синці. Зате ми мали, що їсти не лише 5 днів у Швейцарії, а й іще тиждень потому, у Німеччині та Австрії.

Хоча, якщо ви раптово потрапите в Швейцарію непідготовленими і так само «з діркою в кишені», не впадайте в розпач. Бо навіть там у супермаркетах Migrosi «coop» можна знайти дешевий рис, макарони, йогурти та хліб. Голодувати не доведеться.

Та й самі швейцарці водночас заможні й гостинні, тому, якщо ви користуєтеся каучсерфінгом, то вас іноді годуватимуть. Так, наприклад, італійські хостери в Лозанні пригощали нас пастою, а індус в Цюріху взагалі сказав, щоб ми не використовували свої продукти, а брали його їжу.









Але найбільший дискомфорт, ба, навіть не дискомфорт, а палке бажання провалитися крізь землю або хоча би зарити голову в пісок, виникало в нас, коли хостер так щиро і дружньо пропонував нам сходити на пиво в паб, де кухоль пива коштує від 4-ох євро. Звісно, ми не могли собі такого дозволити. Але швейцарцям цього ніколи не зрозуміти. Переконана, більшість із них міркують наступним чином: ну, ви ж заощаджуєте, користуючись Каучсерфінгом і автостопом, значить, мусите мати гроші на пиво. Ха! Оптимісти. Ситий голодному не товариш, на жаль.



Відповідно до нашого попереднього плану, мій день народження ми мали святкувати в Цюріху. Але я зрозуміла, що не хочу провести цей особливий для мене день із відчуттям, що я безхатько. Тому ми накивали п’ятами в дешевшу Німеччину, де на 4 євро можна купити в супермаркеті упаковку смачного баварського пива і влаштувати собі «октобер фест».

Швейцарський автостоп і «ПОТЯГОстоп»

Автостоп у Швейцарії існує! Нам казали, що швейцарці трясуться за своє добро, тому остерігаються підбирати незнайомців, але чи то нам попадалися якісь не дуже заможні або ж не дуже боязкі швейцарці, чи то в нас карма хороша, але нас підвозили завжди і всюди. Підбирали французи, македонці й самі швейцарці. Причому, зупинялися навіть уночі, або ж коли ми були на поганих позиціях, мокрі з-під дощу.



Проте хотілося адреналіну. Тому на останній швейцарський відрізок дороги Олена спланувала нам невеличку аферу – покататися швейцарськими потягами до кордону з Німеччиною. Один знайомий мандрівник «нашепотів» нам, що в швейцарських регіональних потягах типу «S» (це як наші електрички) майже не буває контролю, а на вході відсутні турнікети. Тому ми вирішили спробувати. Проклали маршрут трьома короткими відрізками по 20 кілометрів від Цюріха в напрямку німецького міста Констанц. І це спрацювало. Ми успішно й безкоштовно доїхали навіть далі, ніж планували – до самого Констанца. Контролерів не було. А якби й були, то не хвилюйтеся, ми б ні за що не сказали їм, що ми з України. А якби вони попросили в нас паспорти, ми би вдали епілептичний напад, або що ми глухі. Але репутація України в очах європейців не постраждала б.





Якщо дуже хочеться, то можна

Звісно, Швейцарія – це одна з останніх країн, куди варто їхати мандрівникові з обмеженим бюджетом. Але якщо користуватися каучсерфінгом, їздити автостопом, містами ходити пішки, купувати найдешевшу їжу в супермаркетах, то країну подивитися можна. Тим більше, там є багато безкоштовних розваг. Наприклад, у місті Лозанна, що біля Женеви, є величезне й неймовірної краси озеро, по інший бік якого височіють Альпи. В столиці, Берні, у старому місті, на схилах ріки, живуть справжні ведмеді, які є символом поселення. А неподалік від них є безкоштовний зоопарк, де можна побачити, зокрема, популяцію яскравих фламінго. В Цюріху також є озеро, а ще велика кількість старих церков, відвідати які також можна безкоштовно. А ще люди, спілкування з ними справді безцінне.





























Нагадаємо, минулий звіт від дівчат з Мандросвіту Інформаційне агентство Волинські Новини публікувало з Франції, де Юля і Олена відвідали 15 міст і містечок, пожили в 10 домівках і з’їли кілограми сиру.

Юля КАМІНСЬКА

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---