Луцькі ветерани отримали подарунки від Фонду Ігоря Палиці

Традиційно напередодні Дня Перемоги луцькі ветерани збираються, щоб пригадати військові подвиги та вшанувати пам’ять загиблих побратимів. Кілька років поспіль Фонд Ігоря Палиці «Тільки разом» організовує для них свято з подарунками, піснями й теплим спілкуванням. Цьогоріч 130 членів Луцької міської організації ветеранів України отримали солодощі, квіти та сертифікати на продукти.

Для сивочолих ветеранів організували святковий обід і вітальну програму, йдеться на сайті Фонду.«Завдяки Ігорю Палиці жоден ветеран Другої світової війни не залишився без уваги. Люди дуже задоволені. Вони відчувають свою значимість. Тут зібралися люди, які ще мають силу ходити. Але Фонд не залишив обділеними й тих, кому здоров’я не дозволяє прийти. Вони також отримали подарунки. На жаль, щороку кількість ветеранів зменшується. Сподіваюся, що ювілейну 75-ту річницю Дня Перемоги ми зустрінемо у повному складі», – сказав голова Луцької міської організації ветеранів УкраїниВалерій Севрюков.

Від Дня Перемоги минуло 74 роки. Проте тим, хто пройшов крізь ці жахіття, ще досі болить війна. З точністю до найменших дрібниць ветерани згадують фронтові події. А на очі навертаються непрохані сльози.

«На війну я пішов добровольцем. Нас посадили в пасажирський поїзд та повезли у Красноярськ. Розмістили в батальйон лижних автоматників. 800 людей було у взводі. В жовтні 1942-го я стояв у строю, а в грудні мені виповнилося 17, – ділиться спогадами полковник у відставці Михайло Єрлін. – 27 червня 1944 року наш ешелон з Красноярська прийшов у Голоби (Ковельський район, – авт.). Далі йти не міг. Там були сильні бої. Нас погодували (дали консерви з американською тушонкою), а вже наступного дня ми розпочали бій на лівому фланзі першого білоруського фронту».

Поряд з Михайлом Тимофійовичем – його друг та побратим, полковник Олексій Тихонович Ліхтарович. Бойовий шлях чоловік розпочав з міста Алмаза. Брав участь у звільненні Чернігова й Дніпра. Потім тримав оборону в Турійському районі. 460 важких днів і ночей Олексій Ліхтарович провів на фронті. Тепер сивочолому чоловікові болить інша війна, що п’ять років триває на сході України.

«Я служив у Харкові на Холодній горі. В середині травня мене забрали на фронт. Командував розвідкою. Мав у підпорядкуванні 45 людей. Там були представники одинадцяти націй, та ми порозумілися зі всіма, – пригадує воєнні будні ветеран Іван Павлюк. – Перше бойове хрещення в мене було під Полоцьком. Наш батальйон відбив 11 атак. Після першої атаки нас лишилося 84. По завершенні одинадцятої –14 і я…».Серед присутніх – ветеран військової служби й голова ветеранської організації «Волинь обленерго» Євген Гринюк та члени організації. Чоловік каже, що такі заходи дуже важливі для ветеранів: «День Перемоги – знаменна дата. Спогади про наших батьків, братів, які загинули, захищаючи Батьківщину. Це справжнє свято для нас всіх. Маємо пам’ятати його завжди. Тут зібралися люди, які як ніхто заслужили увагу до себе. Ми дуже вдячні Ігорю Палиці за те, що не забуває нас».

Представник Фонду Назарій Недбайло привітав ветеранів та передав вітання від засновника Фонду Ігоря Палиці: «Дякую вам за мужність і героїзм у воєнні роки. Ваш життєвий подвиг назавжди залишиться прикладом того, як треба любити землю, свій народ, будувати державу. Бажаю вам міцного здоров’я, бадьорості духу й мирного неба».Потому луцьких ветеранів привітали артисти аматорського хору «Непокійні серця» та народний ансамбль «Джерела Волині». У залі лунали і сучасні, і фронтові пісні.Далі були фронтові сто грамів за здоров’я тих, хто лишився, й пам’яті тих, хто загинув, довгі розмови та гіркі спогади про воєнні роки і втрачену молодість.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---