В Іловайському котлі загинули 7 бійців роти «Світязь»: спогади рідних

З Іловайського котла не повернулися живими сім бійців роти патрульної служби поліції особливого призначення «Світязь».

Олександр Сацюк, Сергій Помінкевич, Олександр Сивий, Віктор Шолуха, Мирослав Столярчук, Володимир Іщук, Максим Ляшук – люди різних професій, усі добровольці, – йдеться у сюжеті Суспільного Волині, пише ВолиньPost.

Бойові побратими роти добровольців «Світязь» зустрілися напередодні 5-ої річниці Іловайської трагедії біля пам’ятного фотостенду у центрі Луцька. Мама і вдова загиблого Максима Ляшука розповіли, що для них спогади про події під Іловайськом – найболючіші.

Мама Олександра Сивого, Світлана, втратила в Іловайському котлі єдиного сина. Жінка каже, що мусила їхати за кордон на заробітки, щоб забезпечити сім’ю. Олександр мав медичну освіту, пішов добровольцем у роту «Світязь». Був фельдшером.

«Він так переживав за хлопців, щоб вони не хворіли, він сказав: мама, так треба ліків багато», – мама загиблого Світлана Сива.

Світлана Сива каже, що син планував одружитися, у нього не було матеріальних проблем, але патріотичні почуття спонукали захищати Батьківщину. Олександр Сивий загинув під час виходу з Іловайського котла. Кілька місяців він і ще п’ятеро хлопців роти значилися, як зниклі без вісти.«Я шукала цих дітей 4 місяці довгих, як я їх шукала, один Бог знає, не хочу про це говорити. Я спілкувалася і з хлопцями із батальйону «Донбас», «Дніпро- 1», мені багато людей допомагало і на ту сторону переходити, усяке, я не хочу про це говорити, бо все закінчилося для мене реанімацією.», – продовжує свою розповідь Світлана.

Максим Ляшук був командиром взводу. У пам’ять про сина мама хлопця нещодавно пішла в похід у Карпати. Піднімалася на гору Хом’як. Вона упевнена, що їй допомагав син, який до війни займався туризмом, вчителював.

«Максима немає і не буде, але він із нами і що більше часу проходить, то воно стає більш болючіше, але відчуття, що він із нами. І хлопці із нами», – говорить Наталія Ляшук.

Зі слів Ольги Ляшук, зі своїм чоловіком вона спілкувалася напередодні виходу так званим «зеленим» коридором. Після цього зв’язок обірвався.

«Мене турбує питання чому і досі інформація не є у вільному доступі, чому вона засекречена і що там приховується. Ми ж не знаємо, що сталося в Іловайську, скільки осіб загинуло, хто у цьому винен? Немає того, хто повинен відповісти за загибель скількох патріотів, скількох синів України», – каже вдова Ольга Ляшук.Боєць роти «Світязь» Андрій Квач каже, виходу з Іловайська передував тиждень важких боїв. Додає, що коли вишикувалася колона бійцям було заборонено відкривати вогонь. Під час виходу Андрій Квач потрапив у полон, там поспілкувався із російським майором.«Ми йому задали питання: чому так розстрілювали колону, ви ж бачили, що колона ішла не стріляючи, майже у цивільній побудові, гармати були зачохлені, на декотрих автомобілях були білі прапори із червоними хрестами. На що майор російської армії відповів: я нічого не знаю, у мене був наказ знищити будь-яку колону, що ітиме з Іловайська», – розповідає Андрій Квач.

Нині для сімей загиблих і добровольців роти «Світязь» важливо, щоб про загиблих у неоголошеній війні, що триває на Сході, пам’ятали. Нагадаємо, 5 років тому наприкінці серпня сили АТО потрапили в оточення. Російські війська – обстріляли «зелений» коридор, яким, за домовленістю, – мали виходити наші бійці. За даними військової прокуратури – тоді загинуло 366 українських військових і правоохоронців, 429 були поранені, 128 потрапили в полон.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---