Геноцид в Сребрениці: Росія хоче повторити масову різанину на Донбасі?

Офіційний представник Росії, прессекретар президента Володимира Путіна Дмитро Пєсков днями заявив, що на Донбасі існує ризик повторення трагедії в Сребрениці. І що Росія нібито не може цього допустити.

Як пише у блозі на Цензор.НЕТ аналітик, експерт з питань суспільної комунікації Юрій Федоренко, Кремль йде на будь-яку брехню, намагаючись виставити себе в очах власного народу та міжнародної спільноти в образі борця за справедливість та мир в усьому світі.

«Глашатаї Кремля настільки звикли брехати, що вже самі не розуміють, про що і як вони говорять. Але те, що сказав Пєсков – це навіть не брехня, це повна маячня хворої людини», – пише Федоренко.

11 липня 1995 року підрозділи боснійських сербів під командуванням генерала Ратко Младича у результаті наступальної військової операції захопили Сребреницю, яка входила в «зону безпеки» ООН. Голландські миротворці замість того, щоб дати відсіч боснійським сербам, почали з ними переговори. Младич пообіцяв безпеку всьому населенню Сребрениці, але відокремив усіх чоловіків у віці від 12 до 65 років, загалом понад вісім тисяч осіб. Жінкам, дітям та людям похилого віку серби запропонували терміново евакуюватися під супроводом голландських миротворців. Голландці прийняли пропозицію Младича і залишили захищений рішенням РБ ООН «анклав безпеки», супроводжуючи величезну колону мусульманських жінок, дітей та старших людей. Коли ж «блакитні шоломи» разом із колоною пішли, усе чоловіче населення Сребрениці, а це 8 тисяч осіб, розстріляли.

Після ліквідації боснійських мусульманів у Сребрениці армія генерала Младича атакувала ще один анклав під захистом ООН – населений пункт Жепу, де перебували 10 тисяч боснійських мусульман та хорватів. Захищали Жепу українські миротворці. Всього 79 українських військових, оточених багатотисячною армією боснійських сербів. Але, на відміну від голландців, українці рішуче відмовилися залишити чоловіків анклаву, на чому знову наполягав Младич. Не дивлячись на погрози взяття Жепи штурмом, українці залишилися на позиціях. Тоді генерал Младич пішов на компроміс та дозволив вивести з Жепи все мирне населення, включаючи 4 тисячі чоловіків, яких українці спасли від смерті.

Влада Республіки Сербської в 2003 році визнали відповідальність за вбивства мусульман, а в 2019 році парламент Сербії засудив різанину в Сребрениці, але відмовився визнавати її геноцидом. У 2015 році Великобританія внесла в РБ ООН проект резолюції щодо подій в Сребрениці, що визнає різанину актом геноциду, але Росія ветувала цей документ. А коли в 2017 році Міжнародний трибунал виніс вирок генералу Ратко Младичу, солдати якого здійснювали вбивства, офіційний представник МЗС Росії Марія Захарова заявила, що він «є продовженням політизованої і упередженої лінії, яка спочатку домінувала в роботі Міжнародного трибуналу щодо колишньої Югославії». Більше того, РФ також виступила з ініціативою відпустити генерала Младича з в’язниці доживати свій вік в Росії, оскільки він хворий. Але Гаазький трибунал відмовив.

«Що мав на увазі Пєсков, проводячи паралель між Сребреницею та Донбасом, незрозуміло мабуть самому Пєскову. Адже всім відомо, що саме Москва надавала всіляку підтримку боснійським сербам під час війни в Боснії. Саме в їхній армії воював російський добровольчий батальйон, бійці якого скоїли багато військових злочинів. Чи розуміє Пєсков те, що саме ці підрозділи росіян разом з армією Младича атакували оточену Сребреницю і, не виключено, що теж брали участь в масових розстрілах боснійських мусульман?! Чи знає Пєсков, що на тій війні «зійшла зірка» Стрелкова/Гіркіна, який користувався неабиякою повагою серед російських добровольців? Того самого Стрелкова, офіцера ФСБ, який брав активну участь в окупації Криму а потім залишив кривавий слід на Донбасі, будучи «міністром оборони» не визнаної «ДНР».

Росіянам потрібно боятися не українців, які в своїй історії не раз самі страждали від масових вбивств та геноциду, при цьому спасаючи інші народи. Справжня загроза для росіян – це власна кремлівська влада. Влада, яку не цікавить взагалі нічого, окрім власних імперських амбіцій. Влада, яка ні в що не ставить власний народ. Влада, яка народжує таких нелюдей, як, наприклад, представник «руського міра» Гіркін. Влада, яка своїми діями несе іншим країнам смерть, горе та сльози», – резюмує аналітик Юрій Федоренко.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---