Нарік в законі: як влада намагається відбілити ім'я дніпровського кримінального авторитета

Один з головних скандалів з приводу створення ПЦУ – це участь в її долі бізнесмена Олександра Петровського, якого в Дніпрі багато знають за прізвиськом «Алік Нарік» і вважають людиною з кримінальним минулим. Проте сам підприємець це заперечує.

Петровського помітили поруч з Епіфанієм і Петром Порошенком з перших днів життя нової церкви. Авторитетний бізнесмен сфотографувався навіть на тлі Томосу про автокефалію – просто на церемонії вручення цього документа в Стамбулі.

Після цього роль «Наріка» в появі на світ ПЦУ перестали заперечувати навіть у владі. А в соцмережах і ЗМІ прокотилася хвиля обурених публікацій.

Отямившись від удару, лобісти ПЦУ кинулися з одного боку відбілювати репутацію Петровського. А з іншого – відстороняти його від нової церкви, намагаючись не підставляти під телекамери (щоб не підставити Порошенка).

Сам же бізнесмен почав подавати в суди на журналістів.

Страна розбиралася, як намагаються заретушувати роль Петровського в українських церковних справах.

Хто такий «Нарік» і що про нього відомо

Вперше Петровський був помічений 17 грудня на службі новоствореної Православної церкви Украни (ПЦУ) в Дніпрі. Це сталося під час молебню в храмі Різдва Пресвятої Богородиці.

Фотографію «Наріка» поруч з Порошенком першою опублікувала Страна.Він і ще один місцевий бізнесмен Еміль Арутюнян стояли поруч з главою церкви Єпіфанієм і президентом Петром Порошенком.Далі Петровський з’явився на публіці в день підписання Томосу 5 січня в стамбульському храмі Святого Георгія. На відео, знятому після церемонії, зображений спікер Верховної Ради Андрій Парубій поруч з бізнесменом.Відео було оприлюднено на офіційній сторінці Верховної Ради в Twitter. На відео Парубій і священнослужителі позують перед камерами. Сам же Нарік стоїть біля Парубія і намагається доторкнутися до документа, але у нього виходить лише дотягнутися до руки спікера.В останні роки, за даними джерел видання, в церковних колах Петровський, його колишній бізнес-партнер, а нині священик Богдан Гулямов і нардеп від БПП Андрій Павелко, чий син одружений на дочці Петровського, грали вкрай активну роль в створенні ПЦУ, в першу чергу – фінансово.

Що ж відомо про Петровського?

Він народився 9 червня 1972 року в Грузії – при народженні його ім’я було Олександр Томазович Нареклішвілі (звідси і його прізвисько). Нові по-батькові та прізвище він через багато років отримав від другого чоловіка своєї матері, з яким вона переїхала до Дніпропетровська. У шкільні роки Олександр почав займатися дзюдо в дніпровському спорткомплексі «Динамо» і досяг ступеня кандидата в майстри спорту до кінця 80-х.

Саме в кінці 80-х Олександр Нареклішвілі почав закладати основи для свого бізнесу. Тоді міліція центрального дніпровського ринку «Озерка» зафіксувала групу молодих спортсменів, які «розводили лохів» в популярну тоді гру «наперстки».

З інформації ринкового відділення міліції, групу нібито очолював такий собі Олександр Нареклішвілі на прізвисько «Нарік» або «Алік». У групі складалися в основному молоді спортсмени – боксери і дзюдоїсти. Багато з них згодом стали шанованими бізнесменами, меценатами та сподвижниками, а також партнерами Петровського по бізнесу Також деякі з них фігурували в новинах про прийняття Томосу. У цій же групі формувався і майбутній священик Богдан Гулямов.

У 1989 році група «Наріка», за інформацією джерел видання в прокуратурі і поліції, нібито вирішила зайнятися більш серйозними речами, а саме – рекетом. Першими жертвами угруповання стали оператори, цеховики і звичайні торговці на ринку. До 1990 року рекетири звернули увагу на ігровий бізнес і численні відеосалони, які також користувалися популярністю. У 1992 році Олександр Нареклішвілі змінив прізвище і документи і став Петровським.

Вже у 93-му році угруповання стала контролювати центр міста. В цей час вона вже обзавелася підтримкою з боку кримінального авторитета, шанованого серед злодіїв в законі, Тенгіза Суладзе.

Однак в тому ж році Петровський потрапив в СІЗО. Він був заарештований за підозрою в ряді злочинів по розкраданню майна і нерухомості в особливо великих розмірах. Однак у жовтні 1994 року справу було припинено. Пізніше, протягом 2000-х, на нього відкривали ще кілька справ (бізнесмена звинувачували в побитті, викраденнях, вимаганнях, причетності до багатьох замовних убивств), але їх спіткала та ж доля.

У 1995 році в Дніпропетровську розгорнулася кримінальна війна, авторитетів прибирали, що називається, пачками. Олександра Петровського від кілерів врятувало знайомство з всесильним тоді в Дніпрі головою Дніпропетровської ОДА Павлом Лазаренком. Але влітку 1997 року Лазаренко був відправлений у відставку тодішнім президентом України Леонідом Кучмою. Петровський вирішив облаштувати собі безпечне місце і купив віллу в Ізраїлі. До сих пір він часто буває в цій країні. У 2005 році Петровський надовго покинув територію України.

Зараз бізнесмен контролює цілий ряд компаній і холдингів, а крім того, є засновником безлічі благодійних товариств і покровителем спортсменів.

Цікаво, що традицію називати «Наріка» саме цим прізвиськом і безпосередньо звинувачувати в приналежності до світу криміналу заклав нинішній генпрокурор Юрій Луценко.

Ще будучи главою МВС в 2005 році він говорив, що його зусиллями «Нарік» покинув Україну.

«Вони нарешті відчули, що можуть бути покарані за скоєні злочини», – сказав тоді Луценко. Він заявив, що Петровський – голова ОЗГ і сказав, що «Дніпропетровськ покинув Нарік».

У 2011 році Луценко знову назвав Петровського кримінальним авторитетом. Але після цього його ім’я майже не з’являлося.

Вже недавно, але ще до теми Томосу, Петровський скандально прославився, коли сфотографувався з кубком Ліги чемпіонів в храмі «Несподівана Радість» в Дніпрі. З ним на фото – його сват, президент ФФУ, депутат від БПП Андрій Павелко (ліворуч).Це фото висвітило зв’язок «Наріка» з чинною владою – точніше, її президентською вертикаллю. А коли розгорівся скандал з Томосом, ця вертикаль кинулася Петровського рятувати.

«Захисник від російського світу». Кіно від каналу Порошенка

В кінці січня на «5 каналі», що належить Петру Порошенку, вийшла програма «Особливий погляд». Протягом 21 хвилини її ведучий розповідав про Томос – як його домагалися і хто допомагав його отримати.

Там, мабуть, вперше офіційно підтверджено, що Петровський приїжджав за Томосом в Стамбул. Раніше «порохоботи» називали цю інформацію фейком і стверджували, що на фото не «Нарік», а волонтер Сергій Місюра.

У сюжеті «5 каналу» приїзд Петровського в столицю Туреччини подають як факт – правда, називають власника ринку «Озерка» «меценатом».

«У складі делегації Дніпровської єпархії – єпископ Дніпровський і Криворізький Симеон (Зінкевич), протоієрей Віталій Лопушанський. Від мирян – учасники помісного Собору 15 грудня в Софії Київській меценати і підприємці Олександр Петровський та Еміль Арутюнян», – йдеться в програмі.

З цієї цитати ми, до речі, дізнаємося, що «Нарік» був присутній і на соборі, де створювали ПЦУ. Мабуть, як один з мирян УПЦ КП, яких дозволялося туди кликати в обмеженій кількості.

Але повернемося до сюжету «П’ятого». Трохи згодом, ведучий повернувся до теми Петровського і розповів свою версію біографії цього бізнесмена.

«Дніпровський бізнесмен, відомий тим, що організував захист Дніпра від «русского мира» в 2014-му. Забезпечує добровольчі батальйони. Допоміг в розгортанні служби капеланів. А ще його називають керівником церковної дипломатії, часто невидимої для решти країни. Її ефективність змушені визнати навіть прокремлівські медіа», – робить неоднозначний висновок журналіст Вадим Коробенко.

Імідж Петровського як «керівника невидимої церковної дипломатії» виник, судячи з усього, тільки в передачі «5 каналу». Раніше ім’я «Наріка» обговорювалося лише у зв’язку з можливим кримінальним минулим. І тим, як це співвідноситься з його нинішнім амплуа «хрещеного батька» нової церкви.

Цю тему якраз Вадим Коробенко взагалі не піднімав. Хоча про кримінальний шлейф навколо Петровського заявляв колись навіть нинішній генпрокурор Юрій Луценко.

Оглядаючи «Наріка» особливим поглядом, журналіст «П’ятого» бачив тільки хороше: «Сам Петровський переживав заслужене людське щастя. Мета досягнута, автокефалія визнана».

Ще чимало компліментів дісталося священику Богдану Гулямову, який приїхав в одній делегації з Петровським. За дивним збігом – Гулямов раніше називався «Бодя» і входив до групи дзюдоїстів, які «тримали» ринок «Озерка» в лихі 90-е. Його і зараз вважають людиною Петровського.

Однак в сюжеті порошенківського каналу Гулямова називають «шановним представником Дніпра». І нагадують, що допомагав його висвячувати перебіжчик з УПЦ МП Олександр Драбинко. Причому сталося це зовсім недавно – в 2018 році.

Тобто Гулямов з бізнесменів буквально перед Томосом «стрибнув» в священики. І негайно доріс до такого рівня, що поїхав отримувати автокефалію в Стамбул.

«Отець Богдан Гулямов – в минулому бізнесмен з міста Дніпра, в 2018 висвячений Московським патріархатом. Служить в селі Романків на Київщині. На висвяченні Гулямова був присутній один з двох митрополитів Московського патріархату, які взяли участь в помісному Соборі, – Олександр Драбинко. На об’єднавчому Соборі 15 грудня 2018 року протоієрей Богдан Гулямов очолив лічильну комісію по виборах предстоятеля Православної церкви України», – йдеться в сюжеті «П’ятого».

Запаморочлива духовна кар’єра Гулямова нітрохи не збентежила ведучого. А навпаки – подарувала привід до гордості.

Як Петровський на «Наріка» до суду подавав

Сам же Олександр Петровський намагається відмитися від прізвиська «Нарик». Він навіть затіяв і виграв два судових процеси, за якими так називати бізнесмена більше не можна. Це з’ясував журнал «Новое время».

Так, в серпні 2018 року Жовтневий райсуд Дніпра виніс рішення за позовом Петровського до інтернет-порталу Цензор.нет і його головного редактора Юрія Бутусова, а також ще до кількох журналістів. Йшлося про публікації на порталі Цензор.нет і на особистих Facebook-сторінках відповідачів.

В одній з них була наступна фраза: «Петровський, відомий в певних колах під ім’ям «Нарік», проходив за матеріалами МВС як лідер організованого злочинного угруповання. Пік активності цієї ОЗГ припадав на період 2000-2004 років. У 2005 році він покинув територію України , низка членів його угруповання були затримані, а саме угруповання була фактично розгромлене».

У своєму позові Петровський заявив, що вважає подібні твердження «безпідставними, необґрунтованими і не відповідними дійсності».

За його словами, він «ніколи не притягувався до кримінальної відповідальності, не має судимостей, ніколи не мав будь-яких зв’язків з кримінальним світом»; «Ніколи не був засуджений ні за однією зі статей Кримінального кодексу України», і «жодного кримінального провадження щодо нього органами слідства не відкрито». Крім того, відповідно до твердження Петровського, він не має ніякого відношення до кримінального авторитета на прізвисько «Нарік» і «вперше чує таке дивне прізвисько, а тому вважає, що автор статті порочить його ділову репутацію і добре ім’я».

В результаті суд частково задовольнив позов Петровського і зобов’язав відповідачів виплатити по 2 тисячі гривень, а також опублікувати спростування.

Аналогічне рішення того ж суду прийняв і в травні 2018 року. У свою чергу Бутусов дізнався про рішення суду від журналістів «Нового времени». За його словами, він не отримував повістки до суду, йому ніхто не дзвонив, а сам процес проходив без відповідачів або їхніх адвокатів. «Для мене це демонстрація замовного характеру правосуддя», – сказав Бутусов.

«Наріка» відсувають від ПЦУ?

Історія з Томосом вивела Петровського з тіні – і поставила закономірні питання про його минуле. Після чого влада, яка не може відповісти на ці питання без ризику втратити обличчя, почала працювати за трьома основними напрямками.

Перший – очищення репутації бізнесмена, спроба представити його як мецената, «таємного дипломата церкви» і «борця з руським миром ».

Другий – це вже юридична робота по тому, щоб змусити ЗМІ забути про прізвисько «Нарік», яке, хочеться цього Петровському чи ні, але є об’єктивною реальністю. Причому, як бачимо, процеси ці відбуваються в закритому від журналістів режимі, а відповідачів туди навіть не запрошують.

І третій шлях – це спроба засунути «Наріка» в тінь і зайвий раз не «світити» його перед телекамерами. Про це свідчить відсутність Петровського на інтронізації Єпіфанія, яка сталася 3 лютого.

Бізнесмен раніше відвідував і менш значущі заходи, пов’язані з ПЦУ. І його поява на зведенні Епіфанія на престол була б логічною. Однак його там не було. Висновок напрошується один – «Наріка» попросили не приходити.

Тому швидше за все авторитетний бізнесмен з Дніпра так і продовжить бути «таємним дипломатом церкви». Адже з перекладом своїх духовних активів в «біле» поле у ​​нього поки серйозні проблеми.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---