Помер професор Роман Арцишевський

Найкращий викладач в університеті! І найкращий декан! Дуже шкода,таких людей не має більше... Співчуваю сім'ї(

З глибоким сумом довідалась про трагічну загибель у лікарні Арцишевського Романа Антоновича – першого на Волині доктора філософських наук, професора, член-кореспондента Національної академії педагогічних наук України, завідувача кафедри філософії та релігієзнавства, керівника науково-методичного центру світоглядної освіти молоді Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, заслуженого діяча науки і техніки України, очільника Волинського відділення Ради миру, філософа, журналіста, науковця, поета, педагога, наставника, учителя, книголюба… та головне – справжньої Людини з великої літери. Він був світлою, мудрою, щирою, життєрадісною, здатною співчувати, поважати і порадити, відданою своїй справі людиною з добрим серцем; душевним та чуйним дідусем, батьком, чоловіком; видатним науковцем та освітянином; не шукаючи легких шляхів, здобував успіхів у результаті кропіткої праці, завдяки чому й здобув великої поваги близьких, колег та студентів. Пішла з життя людина, чий внесок у розбудову гуманітарної освіти в Україні важко переоцінити. Свідченням цього є його багаторічна плідна та високопрофесійна робота. Роман Антонович був фахівцем у галузі суспільно-гуманітарної освіти, світоглядної освіти, філософії освіти, філософської антропології, філософської пропедевтики, соціальної філософії, методики викладання філософії та суспільно-гуманітарних дисциплін, основ віталогії (філософії життя), філософії сучасної освіти, суспільної свідомості та самосвідомості. Розробляючи проблематику удосконалення змісту шкільної освіти, проблеми філософії людини та підготовки викладачів соціальних наук Роман Антонович на перше місце завжди ставив Людину – особистість з її багатим внутрішнім світом, світоглядом, запорукою розвитку якої є духовне осягнення дійсності. Передчасна смерть Романа Антоновича – це непоправна втрата для його рідних, близьких, друзів, колег. Він запам’ятався всім нам як людина з активною світоглядно-гуманістичною позицією, добрими справами; гуманістом, який присвятив своє життя удосконаленню освіти. Дуже шкода, висловлюю своє глибоке співчуття рідним та близьким у зв’язку з тяжкою втратою. Сил і терпіння вам пережити це. Нехай земля йому буде пухом, світла вічна пам’ять йому та Царство небесне.

Дуже хороший чоловік. Його біда в тому, що він був не сучасний,жив по законам честі та гідності, коли не все продається і купується. Він дав путівку в життя тисячам розумних людей. Шкода, що втративши такого одного, ми не отрмаємо жодної адекватної заміни...

Дуже шкода. Царство небесне і вічний спокій! Найкраща людина на землі, найпорядніша! Він неперевершений!

Вічна пам"ять ВЕЛИКІЙ ЛЮДИНІ!

Світла пам'ять і Царство Небесне! Щирі співчуття родині. Не стало чуйної, щирої, порядної Людини, талановитого Вченого, Наставника. Непоправна втрата...

Світла пам'ять і Царство Небесне! А де і коли буде похорон.

Вічна память НАЙЧЕСНІШІЙ, НАЙПОРЯДНІШІЙ І ВЗАГАЛІ ЛЮДИНІ З ВЕЛИКОЇ БУКВИ!!!! Для мене він повік залишиться таким.

ЗРАЗКОВИЙ приклад зірковим студентам, як потрібно любити свою Батьківщину і отримавши знання в МГУ ім.Ломоносова не працювати на москалів-поляків-німців та інших європейців", а реалізуватися на своїй батьківщині, Господь дав таланти, вистачало грошей і заробив непідкупну славу.

Жил человек. Прожил свой век. Век его, правда. полвека. Жил человек. БЫЛ человек. НЕТ человека! (Роман Арц) З сумом та невимовним болем усвідомлюю, що ці слова уже стосуються й Романа Антоновича. Його життєве кредо - бути, насамперед, людиною - це доказ великої мудрості та людяності, яким БУВ Роман Антонович. Світла пам*ять та вічний спокій.

А що з ним сталося?

Мой юный друг, стоящий у порога. Тебя ждет жизнь – и все возможно в ней. Какой бы трудной ни была дорога, Как Человек пройти ее сумей. (Роман Арц) Если ел ты и пил – ты растением был. Человек только тот, кто кого-то любил, Кто кому-то помог, кто кого-то взрастил, Кто кому-то воздал и кого-то простил. (Роман Арц)