Ексдиректор музею у Рокинях сам призначив собі виплати. Договір можна розірвати лише у суді

Музей історії сільського господарства Волині-скансен у Рокинях з 2018 року змушений виплачувати ексдиректору Олександру Середюку 20% отриманих коштів за екскурсійне обслуговування згідно з договором, складеним ним же. Це обмежує скансен у розвитку. Розірвати договір зможе лише суд.

Про це повідомили у Музеї історії сільського господарства Волині-скансені.

Ро́ялті (англ. royalties – авторське) – платежі за користування, котрі «ліцензіат» сплачує «ліцензіару» за поточне користування активами, найчастіше – правами інтелектуальної власності. Роялті, як правило, виплачується у відсотках від суми валового або чистого продажу, отриманої від використання активу, або як фіксована ціна за одиницю проданого товару.

Такі фінансові зобов’язання має й Музей історії сільського господарства Волині. Заклад із 2018 року платить своєму колишньому директорові Олександру Середюку. Роялті у розмірі 20% той отримує за екскурсійне обслуговування. Причому згідно з договором, який він підписав з одного боку як автор, а на підписання від імені музею своїм наказом поклав обов’язки на підпорядкованих йому працівників (як керівник видав наказ на право першого підпису для двох своїх підлеглих). Та ще й під тиском змусив одного з них підписати цей договір, щоб зобов’язати музей платити постійно йому кошти.

Ситуацію ускладнює те, що сам договір безстроковий, а розірвати такі зобов’язання в односторонньому порядку можливо лише через суд. Проте і це ще не все. Бо хоча є договір, додаткова угода, наказ та три свідоцтва, однак визначити, на що саме авторські права, складно. А у відповідь на прохання нового керівництва до колишнього директора надати твори, якими нібито користується музей, Олександр Середюк представив томи матеріалів з радянського часу до 90-х.

Читати ще: Вимагає 3,5 млн компенсації: через махінації ексдиректора музей-скансен у Рокинях не може нормально працювати

«Багато років тому, коли Середюк працював в музеї старшим науковим співробітником, він, відповідно до посадових обов’язків та наказів тодішнього керівництва Державної сільськогосподарської дослідної станції, складав тематико-експозиційні плани на теми, що стосувалися розвитку музею. За що, відповідно, отримував зарплатню. До слова, до цієї роботи були залученні й інші люди та працівники, про що свідчать архівні документи.

Проте коли Олександр Середюк став директором, а пізніше й засновником музею, він вже взяв під свій контроль документообіг. І зараз ми маємо ситуацію, що екскерівник, використавши напрацювання колективу, подав в Укрпатент навіть не оригінали, а копії документів цих планів (що є теж порушенням!), жодним чином нічого не систематизувавши, проте отримав свідоцтво. І після цього фактично зобов’язав музей платити йому роялті у той час, коли він був найманим працівником цього закладу. Така аж ідеальна схема зловживання службовим становищем.Як саме про це стало відомо? Коли Олександр Середюк не надав на вимогу керівництва скансену відповідних встановлених документів, довелося зробити запит в цей же Укрпатент і отримати відповідь з архіву.

Побачене нас шокувало. Ці довгоочікувані «твори» – аж ніяк не тематико-експозиційний план. Це може впевнено підтвердити, ознайомившись, будь-який досвідчений працівник будь-якого музею. Подібні плани існують лише встановленого відповідного зразка.

У тому, що там прийшло (тут важко підібрати правильне визначення), на титулах зазначається, що це літературний твір. І він навіть стосунку не має до реального екскурсійного обслуговування на території музею. Варто наголосити також, що на ці «авторські права» експертом чи оцінювачем ставка роялті не визначалася і на баланс музею ці «твори», відповідно, не ставилися.

Тут ще уточнимо, що за звичаєм, які регулюють у нашій державі питання роялті, ставка виплати становить не більш ніж 3-4%. Тож тільки Олександру Середюку відомо, чому його «авторські права» заслуговують на 20%. І що, окрім безмірної незаконної жадоби до збагачення, спонукало його до договору у 15% зробити додаткову угоду ще на 5%.

Для кращого розуміння ситуації пояснимо все мовою цифр. Якщо музей заробить 100 тисяч гривень, то він зобов’язаний із них сплатити колишньому директорові 20 тисяч гривень. Тож у 2021 році із зароблених на екскурсійному обслуговуванню 205 800 гривень 41 160 гривень заклад нарахував Олександру Середюку згідно з договором про роялті. Це ті кошти, які могли б піти на розвиток, благоустрій, ремонтні роботи чи реставрацію музейних об’єктів (бо залишив насправді попередній керівник скансен у занедбаному стані). Проте, через незаконні оборудки ексдиректора, гроші осіли у його кишенях.

Законні способи виходу із описаної ситуації – розірвати договір за згодою сторін (та запитання, чи піде на це колишній директор, очевидно, риторичне) або вирішити проблему через суд. Бо звільнити музей від цих закріплених договором кабальних умов роялті, а гроші спрямувати на розвиток комунального закладу, – обов’язок перед громадою нового керівництва. Адже, аби не втратити музей, більшість експонатів потрібно реставрувати, а експозиції – модернізувати та реорганізувати відповідно до вимог закону про декомунізацію.

На жаль, ця проблема, – лише одна з низки тих, які виникли через зловживання своєю посадою попереднім керівником», – йдеться у дописі.

Нагадаємо, депутати облради погодили проєкт рішення про передачу частки обласної ради в музеї-скансені Луцькій громаді. В міській раді вивчали, як можна буде його розвивати, зважаючи на значну приватну частку активів закладу. А на сесії Луцької міської ради наприкінці липня депутати підтримали проєкт рішення про прийняття у власність Луцької ТГ частки статутного капіталу музею.

У квітні 2021 року директором Музею історії сільського господарства в Рокинях став Роман Ковальчук. На той час скансен мав борг у розмірі понад 250 тисяч гривень.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---