«Поставити неврологічний діагноз – це як зібрати мозаїку», – дитячі неврологи з Луцька

У Волинському обласному територіальному медичному об’єднанні захисту материнства і дитинства кваліфіковано надають допомогу діткам, які мають неврологічні захворювання. У відділенні неврології з центром епілепсії працюють справжні професіонали, які знаються на передових методах лікування та діагностики.

Тут надають допомогу діткам із перинатальними ураженнями ЦНС, судомним синдромом, важкими епілептичними синдромами, нейродегенеративними та демієлінізуючими ураженнями нервової системи, головним болем.

Окрім того, у відділенні надають ранню реабілітаційну допомогу дочасно народженим діткам, адже в команді працюють реабілітолог, масажист, спеціаліст з ЛФК, тут використовують фізіотерапевтичні методи лікування. Також у штаті – психолог та дефектолог.

«Відділення у нас дуже непросте, адже тут лікуємо діток за кількома профілями. Кожна третя дитина поступає до нас ургентно з судомами, – розповідає завідувачка неврологічного відділення з центром епілепсії Елла Даньчук. – Загалом, на епілепсію хворіє 1% населення всієї земної кулі. І дуже багато міфів є щодо цього захворювання. Багато хто вважає, що епілепсія – це обов’язково крики, піна біля рота, дитина мусить впасти, забитися. Це неправда. На жаль, наше суспільство недостатньо обізнане, що таке епілепсія і як при ній поводитися».

Елла Володимирівна пояснює: є не тільки судомна, але й безсудомна форми епілепсії. Загалом її є аж 40 видів.

«Є багато стереотипів, які заважають соціалізуватися дітям з епілепсією. Дуже часто в нас таких діток відмовляються брати у садочок, до школи. А за кордоном такі дітки ведуть звичайний спосіб життя, тому що в кожній школі є інструкція, як мають поводитися однокласники, вчитель, коли в дитини є напад, – провадить лікарка. – Єдині застереження – це бути без нагляду біля води, вогню й на висоті».

Варто відмітити, що оснащене відділення дуже добре. Завдяки благодійному фонду «Свічадо» сюди придбано електроенцефалографічний комплекс BRAINTESTіз багатофункціональним програмним забезпеченням, спеціальними функціями цифрового ЕЕГ-відеомоніторингу, синхронною реєстрацією ЕКГ за одним стандартним відведенням.

Читати ще: У Луцьку кваліфіковано рятують слух маленьким пацієнтам

Завдяки такому сучасному обладнанню вдається з’ясувати, що відбувається з кожним конкретним маленьким пацієнтом та призначити адекватне лікування.

«У нас був хлопчик, який вранці вставав і під час сніданку розкидав ложки і виделки. Пів року батьки сварили його. Коли цей хлопчик потрапив до нас у відділення, ми зробили йому на сучасному обладнанні енцефалографію з тривалим сном, де було виявлено специфічні патерни, які характерні для епілепсії Янца, – наводить приклад Елла Володимирівна. – Це дуже рідкісна форма захворювання і для неї є певний тип лікування. Завдяки BRAINTEST ми встановили дитині діагноз та призначили лікування».

Є такі види епілепсії, при яких взагалі немає судом. Однією із форм є епілепсія з електричним, епілептичним статусом у фазі повільного сну. У відділенні лікували такого пацієнта. П’ятирічна дитина просто почала втрачати психічні, мовленнєві, розумові навички. Батьки пів року спостерігались у психіатра, ходили по спеціалістах, потім потрапили у відділення неврології з центром епілепсії в обласну дитячу лікарню, фахівці зробили енцефалограму, малечі встановили діагноз і коли дали їй протиепілептичний препарат, вона почала повертати навички.

«Ще в нас був хлопчик з синдромом Ландау-Клеффнера. Дитина, яка нормально розвивалася, з чотирирічного віку протягом року почала втрачати мовленнєві навички, перестала говорити. І через рік з’явився один-єдиний напад. Коли зробили енцефалограму, то побачили, що в дитини – епілепсія, при якій є специфічний патерн, характерний тільки для хвороби Ландау-Клеффнера», – пояснює Елла Володимирівна та запрошує до спеціально облаштованої палати.

Тут дуже затишно. Ліжко застелене картатим пледиком, на ньому лежать іграшки. При стіні – апарат BRAINTEST, завдяки якому вдається з’ясувати, що відбувається із тим чи тим маленьким пацієнтом. Лікарі кажуть, що намагалися створити максимально комфортну атмосферу для діток, аби можна було провести необхідні обстеження.

«Епілептологія – окрема галузь неврології. У світі в 5-10% людей може відбутися судомний напад, – розповідає лікар-невролог відділення Катерина Климович. – Та лише в 1% напад повториться вдруге і буде встановлено діагноз епілепсія. ЕЕГ-відеомоніторинг є золотим стандартом у діагностиці епілепсії і неепілептичних пароксизмальних феноменів. Є багато видів нападів, однак базова класифікація поділяє їх на два основні види: генералізовані та фокальні».

Як пояснює Катерина Миколаївна, термін генералізований напад означає, що вся кора головного мозку охоплена електричним розрядом, який провокує цей напад. Фокальний напад зовсім інший, у ньому електричний розряд починається в невеликому скупченні нейронів у конкретній ділянці мозку. Клінічні прояви таких нападів різноманітні, оскільки різні ділянки кори головного мозку відповідають за різні функції. Деякі фокальні напади можуть трансформуватися у генералізовані.

«На електроенцефалограмі ми можемо побачити, де починається напад, і визначити специфічні елктроенцефалографічні патерни, які допомагають встановити вид епілепсії, – провадить Катерина Климович. – За допомогою оцінки клінічних даних і результатів електроенцефалографії ми підбираємо терапію. Дуже важливо перший препарат підібрати найбільш влучно, бо клінічна ефективність від вдалого старту вкрай важлива».

Електроенцефалографічний комплекс BRAINTEST має 24 електроди, що забезпечує гарну оцінку електричної активності клітин мозку, можливість проведення тривалого відео-ЕЕГ-моніторингу. Що більше електродів, то чіткіше можна оцінити локалізацію епілептичного вогнища. Відеоспостереження дозволяє зіставити зміни на електроенцефалограмі і рухи дитини в цей час.

«Це особливо важливо, коли проводити електроенцефалограму дітям до року, яким дуже важко поставити діагноз клінічно – чи судоми це, чи доброякісні рухи новонародженого, – додає Катерина Миколаївна. – Електроенцефалографія періоду неспання, дрімоти, сну і пробудження відрізняється. Тривалий моніторинг нам дозволяє оцінити всі ці показники у дітей. Багато малюків зараз мають нав’язливі рухи. Диференціювати нав’язливі рухи і напади не завжди просто. А за допомогою електороенцефалографії це зробити легко, що ми і робимо».

Проводити електроенцефалографію лікарі неврологічного відділення вчилися в клініці «Оберіг» у Києві в професора Анатолія Омельяненка. Із ним консультуються у складних випадках.

Зі слів лікарки, є напади, які на вигляд – як епізоди застигання, тобто короткотривалого припинення діяльності. Зазвичай на це звертають увагу вчителі в школі: дитина стає неуважна і періодично не відповідає на звернення і запитання. Вчителі звертають на це увагу батькам, які не завжди оцінюють це як хворобу.

«Це так звана абсанс епілепсія, відбувається секундний розряд у головному мозку і припинення всіх видів діяльності, припинення розмови, зорового контакту і роботи, – пояснює медик. – Багато хто думає, що це елемент гри, що дитина так розважається. Насправді це епілептичний напад і він потребує протисудомного лікування».

Причинами розвитку епілепсії є структурні зміни в головному мозку, які виявляються при проведенні МРТ, та генетичні мутації. Наразі відомо близько 500 генів, мутації в яких можуть бути причиною епілепсії.

«Підтверджують цей діагноз генетичні обстеження, які проводять у США, – каже Катерина Миколаївна. – Ми проводимо забір крові й відправляємо в американську лабораторію на генетичне тестування».

Читати ще: Золоті руки лікаря + сучасне обладнання = здорова дитина: формула успіху волинських хірургів

У відділенні на кожного пацієнта є база. При повторному зверненні в лікарів є вся інформація про попереднє перебування і дані електроенцефалографії. Це допомагає відстежити динаміку перебігу захворювання, змін на ЕЕГ, клінічну картину нападів та ефективність терапії.

«Ми вчимо пацієнтів жити з епілепсією. Батьків навчаємо, як надавати допомогу при виникненні нападу, від чого дитину треба обмежити. Зазвичай ми просимо уникати висоти, води і швидкості, – каже лікар. – Також ми навчаємо вести спеціальні щоденники. У цьому щоденнику фіксують напади, їх частоту і медичні препарати, які застосовують. Це допомагає оцінити перебіг захворювання».

Підліткам у відділенні розповідають про шкідливий вплив на перебіг захворювання алкоголю, вживання енергетичних напоїв, недосипання.

Окрім маленьких пацієнтів з епілепсією, у відділенні лікують і діток, які потерпають від головного болю.

«Ми диференціюємо види головного болю, навчаємо пацієнтів вести щоденники головного болю, – розповідає Катерина Климович. – Щоб його усунути, в першу чергу треба знайти чинники, які стають пусковим механізмом. Зазвичай потрібна модифікація способу життя. А далі вже – підбір препаратів, які є найбільш ефективними».

«Дуже часто до нас звертаються пацієнти з порушенням мовлення. Хочеться сказати, що не існує золотої таблетки, яка змусить дитину говорити, – зауважує лікарка. – Проблема порушення мовлення – комплексна, тут мають бути задіяні логопед, психолог, батьки і невролог».

«Бути неврологом – це як бути детективом. Ми інтерпретуємо докази, а далі рухаємося в тому напрямку, на який вони нам вказують, – зазначає Катерина Климович. – Поставити неврологічний діагноз – це як зібрати мозаїку. Пацієнти нам дають кілька елементів цієї мозаїки і просять побачити повну картину захворювання. За допомогою оцінки клінічних даних та методів діагностики нам вдається весь цей пазл скласти».

Доки розмовляємо, до палати заглядають мама із сином-підлітком. Хлопцеві час робити електроенцефалограму. Його зручно вмощують на стілець. Катерина Миколаївна накладає спеціальні електроди, які утримуються гумовим шоломом. Цей метод абсолютно нешкідливий і безпечний.

«Для запису сну дитина лягає у зручне ліжко, на вікні у нас – спеціальні штори, які не пропускають світло, це створює комфортні умови запису енцефалографії сну, – розповідає. – Коли розміщуємо електроди, дозволяємо вмикати малечі мультики, даємо іграшки, щоб їх тут розважати. На обстеженні можуть бути присутні мама і тато, зазвичай мама тримає малечу на руках, а тато розважає. Головне, щоб дитинка сиділа спокійно. Із старшими дітками намагаємося домовитися. Зараз на моніторі ми побачимо біоелектричну активність головного мозку. Спочатку записуємо фонову ЕЕГ, а далі проводимо функціональні проби».

Доки лікар проводить потрібні маніпуляції, спілкуємося з мамою хлопця Світланою.

«Ми з Маневицького району. Сина мого звати Тарасом. У 2008 році ми вперше звернулися до дитячого невролога, моїй дитині тоді було рік і п’ять місяців, – розповідає жінка. – Я стала помічати якісь певні напади, нас з дитячої поліклініки відразу скерували на стаціонар в неврологічне відділення і ми пройшли тут повне обстеження. Синові встановили діагноз синдром Веста. Він доволі рідкісний. У дитини на добу спостерігалось понад 200 нападів і почав уповільнюватися психічний розвиток. Тривалий час ми підбирали лікування і то їхали додому, то знову поверталися у відділення у зв’язку з тим, що мали напади. Через деякий час завдяки вдало підібраній терапії нападів стало набагато менше і, відповідно, почав покращуватися психічний розвиток».

Відтоді вже 12 років поспіль Світлана із сином щороку лягають у відділення, роблять комплексне обстеження і тільки на його основі лікар коригує лікування, адже хлопець росте, а відповідно, і дози ліків змінюються.

«Я дуже хотіла б кілька слів сказати про саме відділення, про весь персонал, оскільки ми в них 12 років, мене вже всі добре знають, – усміхається Світлана. – Ніколи не було так, щоб ми звернулися і нам не надали допомогу. Ми можемо звернутися в будь-який час – і в робочі дні, і на вихідних. Нам завжди допоможуть і підкажуть, як зробити краще для дитини. Особисто хочу подякувати завідувачці відділення, старшій медсестрі, всім лікарям, усьому медичному персоналу – і старшому, і молодшому – за розуміння, терпеливість і людяність».

«Левова частина пацієнтів нашого відділення – це діти, які народилися дочасно і маловаговими, – долучається до розмови завідувачка неврологічного відділення. – Завдяки тому, що ми зараз об'єднані з перинатальним центром, частина дітей, які народжуються в них, спостерігаються в катамнестичному відділенні і за потреби лікуються у нас. Неврологічний дефіцит формується до року, тому перший рік життя є золотим стандартом лікування таких пацієнтів».

На жаль, за статистикою, в нашій країні 30% сімей, де народилася дитина з ДЦП, розпадаються. Тож у неврологічному відділенні Волинського обласного територіального медичного об’єднання захисту материнства і дитинства не тільки лікують діток, а й працюють зі всією сім’єю. Зокрема психолог надає допомогу не тільки дитині, але й батькам.

«Є така модель реабілітації дітей в Україні, яка називається дитина – сім’я – фахівець, – пояснює Елла Даньчук. – Це такий трикутник, в якому задіяна ще й сім’я. Потім ті дітки ідуть від нас в санаторій «Дачний». Дітки з ДЦП, які мають судоми, на жаль, не можуть проходити активну реабілітацію в санаторії, вони лікуються тут».

Варто додати, що у Волинському обласному територіальному об’єднанні захисту материнства і дитинства діє державна програма із введення ботулотоксину.

«Діткам, які мають діагноз ДЦП, ми вводимо ботулотоксин у м’язи гомілок, це зменшує тонус м'язів і покращує реабілітацію», – пояснює Катерина Миколаївна.

Працюють у відділенні і з дітьми з рідкісними хворобами.

«Зараз у нас лежить хлопчик з міастенією, це дуже рідкісна хвороба, коли в дитини відбувається слабкість та патологічна втомлюваність м’язів, – провадить Елла Володимирівна. – Також ми лікуємо діток з гострими патологіями. У нас багато дітей, які поступають з невизначеними діагнозами – це втрата свідомості, аутоімунні енцефаліти, полірадикулонейропатії, дегенеративні захворювання, демієлінізуючі захворювання. В 2020 році у нашому відділені лікувалося три дитини із вперше виявленим розсіяним склерозом. Передусім, коли діти втрачають якісь рухові навики, батьки звертаються до нас. Ми обстежуємо малюків, маємо дуже хорошу співпрацю з «Охматдитом», з Інститутом педіатрії, акушерства і гінекології, клінікою «Оберіг».


Читати ще: В перинатальному центрі у Луцьку вперше прооперували ваду серця дитині з вагою 1600 грамів

У кабінеті психолога якраз на занятті – маленький лучанин Лука Климук. Хлопчик жваво складає конструктор, показує свою роботу мамі.

«У нас була підозра на епілепсію. Але завдяки чудовим спеціалістам, хорошому обладнанню нам вдалося встановити діагноз. Епілепсія не підтвердилася, – розповідає мама хлопчика Ірина. – Ми дуже вдячні кваліфікованому та доброзичливому персоналу відділення».

«Основнним моїм завданням є психологічний супровід дітей та батьків, що перебувають у неврологічному відділенні, адже потрібно забезпечити індивідуальний підхід до кожного учасника лікувального процесу на основі психолого-педагогічного вивчення, профілактики і корекції відхилень в інтелектуальному і психофізичному розвитку дитини», – каже психолог Алла Мацюк.

Психолог допомагає батькам хворої дитини навчитися жити з цим, тримати цей удар. Що міцніша й згуртованіша сім’я, то консолідованіше вони можуть дати раду недузі.

«З епілепсією можна і треба навчитися жити», – вважає Алла Мацюк.

Вчитель-дефектолог Мирослава Куденчук працює з дітками, які мають розлади мовлення, із розвитком пізнавальних процесів, дрібної моторики, надає поради батькам, як працювати в домашніх умовах. Адже дуже важливо, щоб процес навчання був безперервним, тільки тоді можна досягнути успіху.

«Коли працюють і батьки, і лікарі, і ми як педагоги – тоді бачимо результат», – переконана Мирослава Куденчук.

У кабінеті ЛФК медична сестра з лікувальної фізкультури Іванна Дворачек та реабілітолог Зоряна Кашпрук працюють з маленьким пацієнтом Назарчиком Зозулею.

«Зараз ми перебуваємо на реабілітації із синочком. У нього – подвійна геміплегія, ДЦП, – каже мама хлопчика Галина. – Проходимо медикаментозний курс лікування, ЛФК, реабілітацію. У відділенні дуже хороший персонал. Бачимо, що є багато нової апаратури. Крім того, нас навчають, у якому напрямку рухатися далі. Реабілітологи показують, що і як треба робити».

«Працюємо з дітками, які мають різну патологію – неврити, ДЦП, геміпарези, тетрапарези, тонусні порушення тощо, – розповідає Іванна. – Головне завдання – навчити діток певних рухових навичок. Також застосовуємо вправи, які пригнічують патологічні рефлекси, щоб дитинка розвивалася правильно».

«Я нещодавно прийшла працювати у неврологічне відділення. Тут дуже потужна база, висококласні фахівці, – долучається Зоряна. – Вірю, що тут наберуся досвіду й буду допомагати діткам. Бачу себе саме в цьому. Реабілітолог використовує комплексний підхід для покращення самопочуття пацієнта – ЛФК, рекомендації щодо раціонального харчування, масажі».

Масажистка Олена Онопріяк робить масаж крихітному Андрійкові Дацюку. Хлопчикові лишень два місяці. У нього – знижений тонус м’язів. Йому масажист робить спеціальні стимулювальні масажі, щоб укріпити тонус м’язів, щоб хлопчик гарно тримав голівку, твердо опирався на ніжки.

«На таких процедурах ми вперше, – каже мама малюка Наталя. – Лікарі кажуть, що стан синочка потроху вже налагоджується. Йому роблять масажики, гімнастику. Сподіваємося, все буде гаразд, адже нам допомагають справжні професіонали».

«Роблю діткам різноманітні масажі, в тому числі при різних неврологічних захворюваннях, як-то ДЦП, затримка статокінетичного розвитку. Є дітки з підвищеним та пониженим тонусом м’язів, ми їм допомагаємо, – пояснює пані Олена. – У кого понижений тонус м’язів, тому робимо укріплювальні масажі, у кого підвищений – розслаблювальні».«Зараз моєму синочкові – п'ять років. дитина народилася в тяжкому стані. У нас був гнійний менінгіт, – розповідає мама маленького пацієнта Тетяна Шевчук. – Ми перебували в реанімації. А далі всі п'ять років лікувалися у цьому відділенні. Завдяки лікарям, персоналу моя дитина почала говорити, робити перші кроки, а невдовзі – ходити. Це дуже велике щастя – бачити свою дитину здоровою».

Заглядаємо в палату до маленького Михайлика Карнака. Йому вже рік і три місяці. Цього дня вони з мамою йдуть на виписку після чергового курсу лікування.

«Синочок народився з вагою 860 грамів на 25-му тижні вагітності. Він був дуже крихітним – усього 32 сантиметри завдовжки, – розповідає мама Анна Карнак. – Дуже довго ми перебували в реанімації перинатального центру – аж 55 днів. Потім нас перевели на другий етап – виходжували в катамнестичному відділенні. А тепер ми пацієнти цього відділення. Тут нас спостерігають, призначають курси реабілітації. Дуже гарні фахівці – і лікарі, і реабілітолог, і масажист. Виписуємося з позитивними емоціями. Поки що Михайлик ще не хоче сидіти, але ми дуже стараємося. Маємо надію, що все у нас буде гаразд».

На прощання Михайлик, хоч і трохи вередує, бо якраз ріжуться зубки, та все ж демонструє, як уміє робити «Тосі-тосі», кликати сусідку по палаті Галю й махати па-па.

Направду, в цьому особливому відділенні Волинського обласного територіального медичного об’єднання захисту материнства і дитинства – дуже доброзичлива атмосфера. Усі фахівці тут мають на меті допомогти зберегти та покращити здоров’я пацієнтам, аби вони мали шанс на повноцінне здорове життя. І варто сказати, у них це чудово виходить.

Оксана ГОЛОВІЙ

Фото Олександра ДУРМАНЕНКА

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---