Сесія: кому більше клопотів - студентам чи викладачам?

Із плином часу та появою вищої освіти в студентів склався загальновідомий стереотип. Старанні студенти чи байдужі до навчання - всі вони в один голос стверджують, що сесія приносить їм безліч проблем та мороки тоді, коли весь клопіт викладачів − вигадати хитрі запитання. Деяким студентам повідомляють про сесію за день до її початку. А до певних викладачі приходять знервовані батьки зі сльозами на очах.

Так, добігає до свого кінця червень та добігає, з незначним запізненням, студент до аудиторії. Проспав, бо вчив цілу ніч матеріал, який здаватиме на іспиті.

Окрім того, часто, йдучи коридорами університету, можна почути плітки про суворого й несправедливого професора. Студенти підсвідомо згрупувалися та впевнено говорять, що викладачі байдикують.

Трапляються під час здачі заліків та екзаменів і казуси. Так, студенти розповідають досить дивні та дотепні історії: викладачі, мовляв, дозволяють собі запізнюватись на іспити, ставити оцінку за поведінку, а не за знання, натякати на необхідність принести гроші чи пляшку елітного алкоголю тощо.
Трапляється, що залік ставлять за дверну ручку на кафедру.

Однак не відстають і студенти: прикидаються вагітними, навмисне втрачають свідомість чи «йдуть в армію з наступного семестру» тощо.

У спудеїв Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки щодо того, кому більше клопотів приносить сесія - студентам чи викладачам, думки різні.

П’ятикурсник хімічного факультету Роман Рибачук вважає, що сесія приносить клопіт виключно тим, хто навчається. Про своє до цього хлопець розповідає сміючись: «Сесія приносить мені багато клопоту лише тому, що мені особисто потрібно ходити на другу та третю відомості. Хоч я вже отримав диплом, але ніколи не переживав за сесію. Чому мені турбуватися? Я рідко ходив на пари. Приходив на третю перездачу, де сидів, кивав головою і мені ставили «зараховано».

А от щодо клопотів викладачів хлопець переконує, що ті лише приходять, слухають та відправляють на третю відомість.

Натомість, думки переважної більшості студентів значно відрізняються від поглядів Романа. Закінчивши заочно четвертий курс інституту фізичної культури та здоров'я, Владислав Нездименко полюбляє пожартувати над викладачами.

Хлопець без вагань відкрив секрети факультету: «Сесія проходить тяжко, тому що про неї мені зазвичай повідомляють того дня, якого вона вже почалась. Власне, екзамен здати легко тому, що завжди з'являється тема, яка демонструє знання студента. Я вважаю, що сесія приносить більше мороки студентам, оскільки потрібно скидатися грошима на «поляну»: квіти, сік, воду...

Проте і викладачам тяжко - доводиться працювати з документами, слухати маячню, що розповідає студент, після того, на свій страх і ризик, ставити оцінку «з натяжкою». Найтяжче нести важкі пакети з цукерками та вином».

Своєю чергою, думки студентів-першокурсників є досить простими, але водночас абсолютно упередженими у відношенні до викладачів. Анна Полежаєва здає першу літню сесію на факультеті психології та ділиться своїми переживаннями: «Другий семестр важчий, ніж перший: потрібно вчити вдень та вночі. Загалом, якщо студент старається працювати протягом навчального року, великих проблем навчання не приносить. Насправді мало часу йде на це. На перездачах я ще не була. Вважаю, що сесія забирає більше часу та робить більше проблем студентам-першокурсникам. Вони не звикли, що після закінчення навчання півліта витрачається на неї. Викладачам, на мою думку, дуже легко: прийшов, послухав, поставив оцінку і пішов».

Очевидно, досить складно, будучи студентом, увійти в становище викладача. Вони, як показує практика, також бувають різними. Багатьом із них сесія не до вподоби настільки ж, як і студентам.

Такою людиною є декан інституту філології та журналістики СНУ Юрій Громик. Його слова частково нагадують думки студента: «Сесію я не люблю, тому завше намагаюся поставити підсумкову оцінку протягом семестру. Сесія вносить велику напругу у спілкування викладача і студента, і, як би об'єктивно не було поставлено екзаменаційний бал, завше залишається простір для підозр у суб'єктивності, а отже, для образ. Зрештою, викладачеві неймовірно важко оцінити рівень навчальних досягнень власне на іспиті, як і студентові за такий відносно короткий час цей рівень показати. Одним словом, мені як викладачеві сесія, мабуть, некомфортна настільки ж, як і студентові».

Інше бачення сесії також описав викладач політології в історичному факультеті Тарас Літковець. Він розповідає, що настільки часто приймає екзамени, що для нього це стало буденною справою: «Багато клопоту сесія не приносить. Я вже звик. Є практичні, є семінари, є лабораторні роботи, є екзамени. Я не скажу, що це клопіт. Це - одна з різноманітностей викладацької роботи. Кінець семестру – екзамен або залік, де студент показує свій індивідуальний та персональний рівень знань. Для нього сесія лише повинна бути важчою, ніж для викладача».

Досить двозначна точка зору і у викладача інституту мистецтв Івана Тарасюка: «Я вважаю, що проблематичність сесії залежить конкретно від кожного студента та викладача. Якщо ти прагнеш навчити чомусь дітей, а вони цього не хочуть, це приносить ще більше проблем кожній зі сторін. Тяжко сказати, кому гірше в цей період. Сесія для мене – це багато писанини, підведення підсумків, роздумів про те, яке завдання дати на модульні контрольні… У цьому є своєрідна складність. Я б не сказав, що це клопіт. Це швидше вияв турботи».

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---