Стильні паспарту з салону Мінаковського та інших майстрів: у Луцьку відкрили оригінальну виставку. Фото
Волинський краєзнавчий музей запрошує на виставку «Вінтаж. Фото». Відвідувачі мають унікальну можливість поринути у світ салонної фотографії початку ХХ сторіччя та дізнатися багато цікавого про перші кроки фотомистецтва на Волині.
«Від сьогодні живопис помер!» Цей вислів приписують портретисту Полю Деларошу після винайдення дегеротипа – першої масової технології фіксації зображення. І справді, художники були вкрай занепокоєні тим, що з цього часу портрети стали доступнішими широкому загалу. Відтоді й до наших днів, як бачимо, живопис залишається актуальним, а фотографія з салонної стала, без перебільшення, одним із наймасовіших захоплень. Нині неможливо уявити соціальні мережі без зображень, а ще 100 років тому кожне відвідування фотосалону було ледь не знаковою подією.Про перші кроки фотомистецтва, його становлення і розвиток у Луцьку й на Волині якраз і можна було дізнатися на виставці «Вінтаж. Фото», яку відкрили у Волинському краєзнавчому музеї.
Як пояснює завідувач відділу давньої, середньовічної та нової історії Волині Тарас Верба, у фондах музею є кілька сотень тисяч артефактів, значну частину з яких становлять світлини. Найцінніші з них – раритетні фото кінця ХІХ – початку ХХ сторіччя – представлено на виставці. Також відвідувачі можуть побачити, яким було тогочасне святкове вбрання – саме у такому й робили салонне фото. Родзинкою ж експозиції є колекція фототехніки, серед якої є кілька, без перебільшення, легендарних зразків апаратів Leica та Zeiss.Віктор Літевчук – один із колекціонерів, який готовий ділитися своїм надбанням. В архіві дослідника понад тисяча різноманітних зразків раритетної друкованої продукції. Вибрані світлини Віктор Літевчук не лише передав для експозиції, але й розповів багато цікавого про тогочасне фотожиття Волині.Загалом, на теренах сучасної України перші фотографи почали з’являтися з 1839 року – майже одночасно з офіційним представленням фотопроцесу у Франції. Однак технічна складність унеможливлювала його масове розповсюдження. Ситуація змінюється з 1860 року, коли з’являються технології спочатку мокрої, а потім сухої желатинової пластин. Відтоді фотосалони відкривають по усій Європі просто з шаленою швидкістю.
Відкрити студію було дорогим задоволенням – вартість стаціонарної камери варіювалася від 300 до 1100 рублів. Обладнання було дуже громіздким та складним у обслуговуванні.
Відомо, що найстаріший фотосалон Еміля Майєра відкрився у Луцьку орієнтовно в середині 1860-х років. Збереглася лише одна світлина, яку зроблено там. Більше жодних відомостей про майстра, на жаль, знайти не вдалося.
Пік розвитку фотосправи у Луцьку припадає на 1880-ті роки. Тоді популярними були «Слов’янська фотографія» Л. Конторовича, студії М. Мінаковського, С. Ходоровського, салони «Леонарди», «Рембрандт», «Рафаель», «Штука». У Ковелі працювали судії Foto-Film та Foto-Radiotyp. А. Епштейн фотографував тут Олену Пчілку, інших членів родини Косачів. У Рожищі 1914 року зафіксовано два фотосалони. В цей же період для жителів Торчина працює Л. Мані, Колок – А. Авербух, Берестечка – Ш. Ципер і Я. Гальперін, Горохова – Я. Береза, Т. Брегман.Дослідниця історії Волині Адріана Зозуля розповідає: тогочасні ательє спочатку нагадували маленькі кімнатки, зазвичай під дахами будинків із заскленою стелею. Усе, аби отримувати максимум освітлення – адже тогочасні фотоматеріали були не надто світлочутливими. З цим пов’язані й такі атрибути студій, як крісла зі спеціальними тримачами голови клієнта, різноманітні підпорки та колони. Це було потрібно, аби мінімізувати рух моделі під час знімань.Окрема тема – фотофони. Кожна пристойна студія мала їх кілька комплектів, намальованих на полотні: сільський чи морський пейзаж, сад, старовинна фортеця, кімната з багатим начинням.
З початку ХХ сторіччя з’являється технічна можливість використовувати потужніше штучне освітлення, і ательє перетворюються на мініпалаци. Вони зазвичай складаються з більш як трьох просторих кімнат, де клієнти можуть відпочити, подивитися зразки робіт, переодягнутися. Тепер справжні оздоби та прикраси, килими й картини замінюють декорації.З середини ХХ сторіччя Волинь стає одним із центрів фотомистецтва України. В той час у Кременці при ліцеї діє дуже потужна фотошкола, яку започаткував у 1929 році Станіслав Схейбало.І хоча основний жанр, у якому працювали тогочасні салони, – портрет, на виставці представлено й документальні роботи. Відомий антрополог Федір Вовк, мандруючи нашим краєм, зібрав велику колекцію фотографій з повсякденного життя поліщуків. Низку світлин у експозиції присвячено міським пейзажам. Один із класиків, як його називали – «батько польської фотографії» Ян Булгак, зробив у 30-х роках ХХ сторіччя багато світлин Луцька, з яких друкували листівки. Нині лише завдяки цьому ми можемо побачити, якими були наші предки на початку ХХ сторіччя та який вигляд мали Луцьк й інші міста Волині у міжвоєнний період.
Олександр ДУРМАНЕНКО
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
«Від сьогодні живопис помер!» Цей вислів приписують портретисту Полю Деларошу після винайдення дегеротипа – першої масової технології фіксації зображення. І справді, художники були вкрай занепокоєні тим, що з цього часу портрети стали доступнішими широкому загалу. Відтоді й до наших днів, як бачимо, живопис залишається актуальним, а фотографія з салонної стала, без перебільшення, одним із наймасовіших захоплень. Нині неможливо уявити соціальні мережі без зображень, а ще 100 років тому кожне відвідування фотосалону було ледь не знаковою подією.Про перші кроки фотомистецтва, його становлення і розвиток у Луцьку й на Волині якраз і можна було дізнатися на виставці «Вінтаж. Фото», яку відкрили у Волинському краєзнавчому музеї.
Як пояснює завідувач відділу давньої, середньовічної та нової історії Волині Тарас Верба, у фондах музею є кілька сотень тисяч артефактів, значну частину з яких становлять світлини. Найцінніші з них – раритетні фото кінця ХІХ – початку ХХ сторіччя – представлено на виставці. Також відвідувачі можуть побачити, яким було тогочасне святкове вбрання – саме у такому й робили салонне фото. Родзинкою ж експозиції є колекція фототехніки, серед якої є кілька, без перебільшення, легендарних зразків апаратів Leica та Zeiss.Віктор Літевчук – один із колекціонерів, який готовий ділитися своїм надбанням. В архіві дослідника понад тисяча різноманітних зразків раритетної друкованої продукції. Вибрані світлини Віктор Літевчук не лише передав для експозиції, але й розповів багато цікавого про тогочасне фотожиття Волині.Загалом, на теренах сучасної України перші фотографи почали з’являтися з 1839 року – майже одночасно з офіційним представленням фотопроцесу у Франції. Однак технічна складність унеможливлювала його масове розповсюдження. Ситуація змінюється з 1860 року, коли з’являються технології спочатку мокрої, а потім сухої желатинової пластин. Відтоді фотосалони відкривають по усій Європі просто з шаленою швидкістю.
Відкрити студію було дорогим задоволенням – вартість стаціонарної камери варіювалася від 300 до 1100 рублів. Обладнання було дуже громіздким та складним у обслуговуванні.
Відомо, що найстаріший фотосалон Еміля Майєра відкрився у Луцьку орієнтовно в середині 1860-х років. Збереглася лише одна світлина, яку зроблено там. Більше жодних відомостей про майстра, на жаль, знайти не вдалося.
Пік розвитку фотосправи у Луцьку припадає на 1880-ті роки. Тоді популярними були «Слов’янська фотографія» Л. Конторовича, студії М. Мінаковського, С. Ходоровського, салони «Леонарди», «Рембрандт», «Рафаель», «Штука». У Ковелі працювали судії Foto-Film та Foto-Radiotyp. А. Епштейн фотографував тут Олену Пчілку, інших членів родини Косачів. У Рожищі 1914 року зафіксовано два фотосалони. В цей же період для жителів Торчина працює Л. Мані, Колок – А. Авербух, Берестечка – Ш. Ципер і Я. Гальперін, Горохова – Я. Береза, Т. Брегман.Дослідниця історії Волині Адріана Зозуля розповідає: тогочасні ательє спочатку нагадували маленькі кімнатки, зазвичай під дахами будинків із заскленою стелею. Усе, аби отримувати максимум освітлення – адже тогочасні фотоматеріали були не надто світлочутливими. З цим пов’язані й такі атрибути студій, як крісла зі спеціальними тримачами голови клієнта, різноманітні підпорки та колони. Це було потрібно, аби мінімізувати рух моделі під час знімань.Окрема тема – фотофони. Кожна пристойна студія мала їх кілька комплектів, намальованих на полотні: сільський чи морський пейзаж, сад, старовинна фортеця, кімната з багатим начинням.
З початку ХХ сторіччя з’являється технічна можливість використовувати потужніше штучне освітлення, і ательє перетворюються на мініпалаци. Вони зазвичай складаються з більш як трьох просторих кімнат, де клієнти можуть відпочити, подивитися зразки робіт, переодягнутися. Тепер справжні оздоби та прикраси, килими й картини замінюють декорації.З середини ХХ сторіччя Волинь стає одним із центрів фотомистецтва України. В той час у Кременці при ліцеї діє дуже потужна фотошкола, яку започаткував у 1929 році Станіслав Схейбало.І хоча основний жанр, у якому працювали тогочасні салони, – портрет, на виставці представлено й документальні роботи. Відомий антрополог Федір Вовк, мандруючи нашим краєм, зібрав велику колекцію фотографій з повсякденного життя поліщуків. Низку світлин у експозиції присвячено міським пейзажам. Один із класиків, як його називали – «батько польської фотографії» Ян Булгак, зробив у 30-х роках ХХ сторіччя багато світлин Луцька, з яких друкували листівки. Нині лише завдяки цьому ми можемо побачити, якими були наші предки на початку ХХ сторіччя та який вигляд мали Луцьк й інші міста Волині у міжвоєнний період.
Олександр ДУРМАНЕНКО
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 3
Василь
Показати IP
15 Вересня 2023 16:10
Фото 16 - незрячий лірник. Мені він дуже нагадує нинішнього незрячого хлопця баяніста, який часто грає на вулицях Луцька. Часом не родичі?
лучанка
Показати IP
16 Вересня 2023 19:51
А що з архівом Ревенка? Цікаво чи скажуть правду? Усе пішло з музеєм у смітник, українці такі....
Олена
Показати IP
6 Жовтня 2023 12:58
Дійсно стильні, безумовно. Я на віоліті купую витвори мистецтва, з нашого регіону теж частенько продають. Такі речі зараз в моді.
У Бразилії знайшли жабу розміром із мураху
Сьогодні 00:16
Сьогодні 00:16
Найвища гора Японії Фудзі вперше за 130 років – без снігу
31 Жовтня 2024 23:39
31 Жовтня 2024 23:39
Мешканка Володимира відсвяткувала 90-річчя
31 Жовтня 2024 23:19
31 Жовтня 2024 23:19
У Латвії уперше в історії відправляють депутата на перевірку знання латиської мови
31 Жовтня 2024 23:00
31 Жовтня 2024 23:00
Володимирському педагогічному коледжу – 85 років
31 Жовтня 2024 22:40
31 Жовтня 2024 22:40
Кількість жертв негоди в Іспанії зросла до 158
31 Жовтня 2024 22:20
31 Жовтня 2024 22:20
Волинські громади потребують відкриття мобільних аптечних пунктів
31 Жовтня 2024 22:01
31 Жовтня 2024 22:01
Попереду операція: відомий у Луцьку історик і військовий отримав важке поранення на фронті
31 Жовтня 2024 21:41
31 Жовтня 2024 21:41
НАБУ оголосило у розшук колишнього народного депутата Крючкова
31 Жовтня 2024 21:21
31 Жовтня 2024 21:21
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.